Питання 20. Роль спілкування у професії ведучого телевізійних програм.

Основні критерії діалогових відносин журналіста-ведучого з аудиторією: врахування потреб, інтересів, мотивів. Установка і відповідна характеристика аудиторії. Ситуативний. соціальний, психологічний аналіз аудиторії. Поняття пристосування до відповідної категорії аудиторії з точки зору віку та соціального становища. Психологічні та етичні аспекти спілкування телеведучих з аудиторією.

Слухове сприйняття інформації, його ефективність. Тембр людського голосу, його роль у подачі інформації.

Розгляд теоретиками журналістами „вакуумного” варіанту взаємодії ЗМІ і аудиторії або окремої особи: тобто коли ті чи інші газети частіше за все розглядалися для них як єдине джерело інформації, а сама аудиторія виступала як якась абсолютна не критична маса, від початку запрограмована для сприйняття текстів.

Сьогоднішня практика – аналіз взаємодії ведучого і аудиторії ЗМІ разом з очевидними психологічними чинниками, що впливають на характер сприйняття журналістських творів.

Рівні психічної діяльності людини. Перший рівень (програма) – генетична, як відзначають фахівці записана у відповідних мозкових утвореннях дитини ще до моменту народження. Другий рівень (програма) – формування на основі узагальнення суб’єктивного, засвоєного у процесі життєдіяльності, досвіду індивіда, особливо отриманого у віці до двох трьох років. Третій рівень (програма) – частина свідомої психіки, однією з головних її складових частин є свідомість, необхідна умова для розвитку інших частин.

Свідома психіка та доступність її аналізу. Взаємодія особистості і ЗМІ та роль ЗМІ у прогнозі, моделюванні, маніпулюванні свідомою психікою людини. Процес усвідомлення інформації – і є формування свідомості. Проблема організації діалогових відносин аудиторії зі ЗМІ. Статична та динамічна адаптація особистості до ЗМІ. Статична адаптація – передбачення включно технічних удосконалень ЗМІ і всього, що з ними пов’язано. 90 рр. ХХ ст. – від журналістики „мовлення” – до журналістики „повідомлення”, тобто відмова від її моноідеологічності. Динамічна адаптація особистості до ЗМІ – складне психологічне явище. Кардинальна зміна, наприклад, тематики, змісту, масово-комунікавних текстів, градації систем координат: „добро – зло”, „важливе – другорядне” тощо.

Аудиторія як надзвичайно складний соціально-духовний феномен. Основні критерії встановлення діалогових відносин журналіста з аудиторією – врахування потреб, інтересів, мотивів. Установка і відповідна характеристика аудиторії. Ситуативний, соціальний, психологічний аналіз аудиторії. Формула „ведучий - аудиторія”. Поняття пристосування до відповідної категорії аудиторії з точки зору віку та соціального становища.

Психологічні та етичні аспекти спілкування ведучого-журналіста з аудиторією. Позитивні та негативні приклади спілкування тележурналістів з аудиторією.

Поняття про монолог та його використання в телеефірі. Діалогічність структури ефірного монологу як засіб спілкування з аудиторією та спосіб впливу на неї. Діалогізація процесу мислення ведучого. Засоби залучення телеадіоаудиторії до процессу мислення. Монолог як самостійна передача. Бесіда та її роль на телебаченні.

Особливості підготовки і написання тексту монологу та його подачі в ефірі. Попередня робота ведучого над матеріалом. Роль і місце імпровізації під час монологу в ефірі. Випадки, коли імпровізація неможлива. Вміння дискусійно ставити запитання та залучати до розмови аудиторію, як один з прийомів ведення програми.

„Робота думки” ведучого в ефірі, як спосіб долучення аудиторії до теми.