
- •Критерії оцінювання знань студентів
- •Перелік питань державної атестації
- •Питання 1. Методи організації ефірного виступу
- •Питання 2. Специфіка роботи ведучого в розмовному типі програм. Підготовка і проведення інтерв’ю.
- •Питання 3. Психофізична діяльність як важлива категорія в професійному становленні телевізійного ведучого.
- •Питання 4. Авторські програми та особливості їхнього ведення
- •Питання 6. Логічний аналіз тексту. Інтонація як засіб комунікації.
- •Питання 7. Позастудійна робота телеведучого – ведучий-репортер, інтерв’юєр.
- •Питання 8. Основні принципи і норми професійної етики телеведучого-журналіста.
- •Питання 9. Телевізійні програми для дітей та юнацтва.
- •Питання 10. Телевізійні ток-шоу. Роль ведучого у підготовці та веденні програм такого типу.
- •Питання 11. Аналітичні програми: види, типи та жанри даних форм.
- •Питання 12. Задум журналістського твору. Технологія виробництва телевізійного сюжету.
- •Питання 13. Суспільні функції сучасного телебачення.
- •Питання 14. Інформаційні програми на телебаченні. Типи інформаційних телепрограм.
- •Питання 15. Особливості підготовки та виробництва новин. Принципи та структура верстки інформаційних програм.
- •Питання 16. Виражальні засоби мовного спілкування
- •Питання 17.Творчі амплуа ведучих телевізійних програм. Роль і місце ведучого в інформаційному мовленні.
- •Питання 18. Культура мови на телебаченні. Поняття „телевізійна мова”. Правила та критерії підготовки ефірної інформації в програмах новин.
- •Питання 19. Телевізійні програми для молоді. Завдання молодіжного телемовлення.
- •Питання 20. Роль спілкування у професії ведучого телевізійних програм.
- •Питання 21: Винахід кіно та перші кроки кінематографа в Європі та сша. Характеристика творчості братів Люм’єрів та ж. Мельєса.
- •Питання 22: Становлення українського та російського кінематографу.
- •Питання 23: Українське кіно 1918-1926 рр. Формування системи екранної культури.
- •Питання 24: Голівудська естетика у 50-60-ті рр. Хх ст.: особливості еволюції.
- •Питання 25: Американське кіно початку хх століття.
- •Питання 26: Російське кіно 60-80-х рр. Хх ст. Загальна характеристика.
- •Питання 27: Мистецькі особливості фільмів а. Тарковського “Іванове дитинство”, “Андрій Рубльов”, “Сталкер”.
- •Питання 28: Режисерські імена європейського кіно 80-90-х рр. Хх ст.: п.Грінуей, е.Кустуріца, л. Фон Трієр.
- •Питання 29: Відкриття кіно Німеччини 20-х рр. Хх ст. Особливості німецького експресіонізму.
- •Питання 30: Жанр комедії в російському та українському кіно 70-80 роки хх століття.
- •Питання 31: Радянське документальне кіно 20-30-х рр. Хх ст. Творчі пошуки Дзіги Вертова.
- •Питання 32: с.Ейзенштейн і розвиток європейського кіно хх сторіччя.
- •Питання 33: Загальна характеристика світового анімаційного мистецтва хх століття. Творчість Уолта Діснея. Радянська школа анімації.
- •Питання 34: Творчість о.Довженка в контексті української культури.
- •Питання 35: Італійське кіно 50-70-х рр. Хх ст. Творчість ф.Фелліні, м.Антоніоні, л.Вісконті.
- •Питання 36: Творчість а. Куросави. Загальна характеристика.
- •Питання 37: Грузинська школа кіно. Т. Абуладзе, о. Іоселіані, брати Шенгелая.
- •Питання 38: Європейське кіно 1909-1918 роки. Загальна характеристика.
- •Питання 39: Виникнення теорії монтажу. Основні характеристики кіностилю 20-х років хх ст.
- •Питання 40: Актори кіно євроейських країн. Марлен Дітріх, Джульєтта Мазіні, Лів Ульман.
- •Література
Питання 17.Творчі амплуа ведучих телевізійних програм. Роль і місце ведучого в інформаційному мовленні.
Роль природних, психологічних та професійних рис при обранні ведучим того чи іншого амплуа. Роль ведучого в інформаційному мовленні. Основні якості ведучого новин: авторитетність, компетентність, здатність ясно висловлюватися, душевність, харизма, професійність, гарний голос. Особливості зовнішнього вигляду ведучих теленовин: одяг, зачіска, макіяж, міміка, жести. Енергетика телеведучого. Громадянські та психологічні якості, необхідні ведучому теленовин. Складнощі ведення програм новин. Ведучий-диктор і ведучий журналіст: історична розвідка і тенденції сучасного телемовлення. Ведучий новин – візитна картка телеканалу, його „обличчя”. Ведучий новин і рейтинг телеканалу. Зовнішній вигляд ведучого новин, його голос і манера ведення та їхня роль у сприйнятті програми новин аудиторією. Роль журналістського досвіду для ведучого новин. Ведучий у ролі репортера як спосіб здобуття авторитету і популярності у телеглядачів. Ведучий у кадрі –„господар програми”. Власні погляди та ставлення ведучого до подій: позиція в ефірі. Особливості підготовки текстів ведучого та їхньої подачі в ефірі: присутність автора в ефірному тексті, відчуття ”живого” слова, рухливість ефірного тексту, можливість його зміни в ефірі, імпровізаційність, розрахунок на розумного, освіченого глядача (не „розжовувати” і не пояснювати), простота і стислість викладу, спрямованість новин на глядача, уникнення символів, скорочень, щоб не збиватися в ефірі, відмінність телевізійної мови від мови газетних повідомлень. Особливості подачі закадрового тексту: в запису і в прямому ефірі. Засоби інтонаційного підкреслення слова в інформаційному мовленні. Різний мотиваційний перехід від однієї інформації до іншої (різні теми, настрій тощо). Анонс випуску новин та особливості його подачі ведучим.
Способи встановлення контакту з телеаудиторією. Відчуття ефірного часу, як вияв високого професіоналізму. Психофізичні аспекти роботи ведучого програм новин (до та під час ведення ефіру). Робота в прямому ефірі, нестандартні ситуації та вміння знаходити вихід з них. Блискавична реакція, як одна з основних складових професіоналізму ведучого. Особливості роботи з суфлером. Прямі включення та роль ведучого в їхній підготовці та проведенні.
Специфіка ведення монотематичних та політематичних інформаційних програм. Поняття співведучих. Особливості ведення програм новин у парі.
Персоніфікація інформації в програмах новин. Стилі ведення новин: ведучий – серйозна, авторитетна, дистанційована від глядача фігура без емоцій (британський стиль); харизматична, авторитетна особистість, яка знається на новинах і люб’язно представляє їх глядачам (американський стиль).
Відмінність стилів ведення в загальному програмуванні та в новинах.
Ведучий-інтерв’юер. Вимоги до такого ведучого: здатність до імпровізації, миттєве народження думки в процесі діалогу, неочікуване запитання і чітка відповідь, дуель інтелектів, відступ від звичайного ходу думок, природнє усне мовлення, але з дотриманням усіх норм культурного мовлення.
Ведучий-оглядач. Ведучий-коментатор. Особливості ведення аналітичних, авторських програм.
Модератор. Його завдання у веденні програми та основні професійні риси.
Шоумен і його професійна маска. Особливі дані, якими має володіти шоумен: акторські здібності, почуття гумору, комунікабельність, легкість у спілкуванні з аудиторією. Ведучий ігрових програм у сучасному телеефірі. Природа контакту ведучого ігрових програм з аудиторією в студії та телеглядачем. Розважальні та розважально-ігрові програми – стилістика, мовні особливості ведучого (ведучий виступає в ролі лідера-оповідача). Інтелектуальні ігрові програми та особливості їх ведення.
Особистісні та професійні якості ведучого ток-шоу.
Спільне і відмінне в роботі ведучого програм новин, інтерв’юера, шоумена та модератора. Майстерність актора, як головне спільне у творчих амплуа телеведучого. Ведучий інформаційного мовлення працює заради новин, інтерв’юер виводить на люди свого героя, шоумен організовує масове дійство, модератор скеровує розмову в потрібне русло і не втручається в дискусію. Приклади роботи телеведучих-журналістів у різних амплуа. Поєднання кількох творчих амплуа сучасними телеведучими.