Питання 15. Особливості підготовки та виробництва новин. Принципи та структура верстки інформаційних програм.

Поняття новин. Цінність новин. Принципи та критерії відбору новин: значення (важливість, масштабність події), інтерес публіки, місце події (близькість), ступінь відомості учасників події, актуальність та оперативність (короткий часовий проміжок між подією та повідомленням про неї), людські, емоційні аспекти події. Проблеми спостереження та об’єктивності новин як центрального елементу журналістики в плюралістичному суспільстві.

Журналістське дослідження, як процес збирання інформації. Правила журналістського дослідження. Інформаційні джерела: прес-конференції, преса, оригінальні документи, Інтернет (дослідження он-лайн), прес-служби, добуття інформації за допомогою чекової книжки (за гроші), власні зв’язки і джерела, дослідження на місці події, «журналіст змінює професію», «зміна маски» (екстремальна журналістика). Робота з інформаційними джерелами.

Основні стандарти новин: оперативність; точність; повнота інформації; баланс думок, як одна з основних умов об’єктивності подачі новин; відмова від коментарів та оцінок; достовірність; простота викладу.

Побудова новин. Принцип піраміди. Лід (вступ) та його види. Функції вступної частини. Композиція новин. Новинні жанри. Ключові аспекти телевізійного репортажу. Робота на місці події: репортерська команда. Репортер-ведучий як лідер. Подача екстренних новин: заставка, крупний план, перебивки, деталі, що дають уявлення про місце події, панорама, інтерв’ю з учасниками подій, ключовий момент, заключний кадр, поява журналіста в кадрі – stand up (правила його запису, види та мета).

Типи сюжетів (по відношенню до часу подій): попередній, анонсовий (перед подією), сюжет реального часу, сюжет за результатами події. Поняття про матеріал БЗ (без звуку) та випадки його підготовки.

Типи подачі подій та роль ведучого в їхній підготовці. Основні правила написання студійних текстів у програмах новин.

Ранкові, денні, вечірні та підсумкові випуски новин та їхні особливості. Два формати новин: закадровий та з ведучим у кадрі. Їхня відмінність, переваги та недоліки.

Структура верстки інформаційних програм. Хронометраж сюжетів і випуску новин. Принципи (способи) зацікавлення та утримування аудиторії. Анонс, рубрикація, резюме, анонс наступного випуску новин. Гість студії, прямі включення як форма оперативної подачі матеріалів у програмах новин.

Організація роботи та структура редакції новин. Поняття про інформаційний день. Новини – інформація останньої хвилини. Співпраця ведучого з творчою командою: шеф-редактором, редактором, режисерами, операторами.

Питання 16. Виражальні засоби мовного спілкування

Виражальні засоби мовного спілкування: інтонація, жест, міміка, дикція, голосові дані.

Інтонація як основний спосіб вирізнення усної мови від писемної, інтонація як засіб збагачення усної мови, її увиразнення, неповторності, індивідуалізації мовленнєвих відтінків. Інтонація – засіб передачі смислових і емоційних відмінностей, відображення стану і настрою того, хто говорить, його ставлення до предмета мови.

Складові поняття інтонації: темп мови, тембр, тон, паузи, мелодика голосу, логічний наголос, наголошення слова. Темп мови – ступінь швидкості вимови мовленнєвих елементів; тембр – забарвлення голосу, його колорит; тон – ступінь висоти звуку; мелодика – підвищення чи пониження тону. Мелодійне вираження слова, фрази, абзацу як засіб вираження думки. Засоби віднайдення правильної інтонації. Значення підтекстів, „стрічки бачення” для розкриття задуму автора.

Встановлення контакту між телеведучим і аудиторією за допомогою ритмомелодики, темпу, тембру голосу, підвищення і пониження тону, посилення чи послаблення сили звуку, паузи. Причини помилок, що порушують інформативну точність мовлення: голосові омоніми, омофони, лексична омононімія тощо.

Індивідуальний мовний стиль автора-ведучого: мелодійний малюнок, довгого та наголошеного голосного звука, темп вимови слова, тембр голосу. Чистота голосу, його діапазон, дикційна чіткість.

Пластика рук у кадрі. Жести як емоційне підсилення слів. Забарвлення руху – спосіб викликати почуття до тієї чи іншої дії. Керування жестами, їхнє урізноманітнення, невимушеність, табу на безперервність жестикуляції.

Міміка як виразник внутрішнього стану ведучого під час ефірного виступу.

Контакт очима, діалог поглядів, органічне мовчання – потужний невербальний акомпанемент, встановлення і визнання певного рівня соціальної взаємодії, підтримання рівня психологічної близькості.