
- •Критерії оцінювання знань студентів
- •Перелік питань державної атестації
- •Питання 1. Методи організації ефірного виступу
- •Питання 2. Специфіка роботи ведучого в розмовному типі програм. Підготовка і проведення інтерв’ю.
- •Питання 3. Психофізична діяльність як важлива категорія в професійному становленні телевізійного ведучого.
- •Питання 4. Авторські програми та особливості їхнього ведення
- •Питання 6. Логічний аналіз тексту. Інтонація як засіб комунікації.
- •Питання 7. Позастудійна робота телеведучого – ведучий-репортер, інтерв’юєр.
- •Питання 8. Основні принципи і норми професійної етики телеведучого-журналіста.
- •Питання 9. Телевізійні програми для дітей та юнацтва.
- •Питання 10. Телевізійні ток-шоу. Роль ведучого у підготовці та веденні програм такого типу.
- •Питання 11. Аналітичні програми: види, типи та жанри даних форм.
- •Питання 12. Задум журналістського твору. Технологія виробництва телевізійного сюжету.
- •Питання 13. Суспільні функції сучасного телебачення.
- •Питання 14. Інформаційні програми на телебаченні. Типи інформаційних телепрограм.
- •Питання 15. Особливості підготовки та виробництва новин. Принципи та структура верстки інформаційних програм.
- •Питання 16. Виражальні засоби мовного спілкування
- •Питання 17.Творчі амплуа ведучих телевізійних програм. Роль і місце ведучого в інформаційному мовленні.
- •Питання 18. Культура мови на телебаченні. Поняття „телевізійна мова”. Правила та критерії підготовки ефірної інформації в програмах новин.
- •Питання 19. Телевізійні програми для молоді. Завдання молодіжного телемовлення.
- •Питання 20. Роль спілкування у професії ведучого телевізійних програм.
- •Питання 21: Винахід кіно та перші кроки кінематографа в Європі та сша. Характеристика творчості братів Люм’єрів та ж. Мельєса.
- •Питання 22: Становлення українського та російського кінематографу.
- •Питання 23: Українське кіно 1918-1926 рр. Формування системи екранної культури.
- •Питання 24: Голівудська естетика у 50-60-ті рр. Хх ст.: особливості еволюції.
- •Питання 25: Американське кіно початку хх століття.
- •Питання 26: Російське кіно 60-80-х рр. Хх ст. Загальна характеристика.
- •Питання 27: Мистецькі особливості фільмів а. Тарковського “Іванове дитинство”, “Андрій Рубльов”, “Сталкер”.
- •Питання 28: Режисерські імена європейського кіно 80-90-х рр. Хх ст.: п.Грінуей, е.Кустуріца, л. Фон Трієр.
- •Питання 29: Відкриття кіно Німеччини 20-х рр. Хх ст. Особливості німецького експресіонізму.
- •Питання 30: Жанр комедії в російському та українському кіно 70-80 роки хх століття.
- •Питання 31: Радянське документальне кіно 20-30-х рр. Хх ст. Творчі пошуки Дзіги Вертова.
- •Питання 32: с.Ейзенштейн і розвиток європейського кіно хх сторіччя.
- •Питання 33: Загальна характеристика світового анімаційного мистецтва хх століття. Творчість Уолта Діснея. Радянська школа анімації.
- •Питання 34: Творчість о.Довженка в контексті української культури.
- •Питання 35: Італійське кіно 50-70-х рр. Хх ст. Творчість ф.Фелліні, м.Антоніоні, л.Вісконті.
- •Питання 36: Творчість а. Куросави. Загальна характеристика.
- •Питання 37: Грузинська школа кіно. Т. Абуладзе, о. Іоселіані, брати Шенгелая.
- •Питання 38: Європейське кіно 1909-1918 роки. Загальна характеристика.
- •Питання 39: Виникнення теорії монтажу. Основні характеристики кіностилю 20-х років хх ст.
- •Питання 40: Актори кіно євроейських країн. Марлен Дітріх, Джульєтта Мазіні, Лів Ульман.
- •Література
Питання 13. Суспільні функції сучасного телебачення.
Осмислення соціальних функцій телебачення як орієнтир для визначення журналістом власного місця, своїх професійних завдань та своєї ролі на телебаченні. Інформаційна функція телебачення: повідомлення людей про події в країні і світі. Інформаційні випуски (новини) – стрижневі програми на телеканалах. Регулярне одержання соціальної інформації – необхідна умова повноцінної участі в сучасному житті. Світова практика: випуск новин не повинен залишати в людей почуття безвиході і пригнічення. Оперативність передачі інформації. Принципи відбору новин.
Культурно-просвітницька функція ТБ: долучення глядача до культури. Трансляції театральних спектаклів, ігрові телефільми; показ творів мистецтва разом з коментарями письменників, художників, мистецтвознавців (як зразки залишаються передачі Іраклія Андроннікова). Для багатьох телеглядачів телебачення чи не єдина можливість познайомитись з класикою та кращими роботами сучасних майстрів мистецтв. У культурно-просвітницьких програмах – завжди елемент повчання, напутливості.
Інтегративна (консолідуюча, об’єднуюча) функція телебачення: факт регулярного перегляду телепрограм різними людьми, як свідчення їхньої певної спільності, її зміцнення – завдання телебачення. Завдання ТБ – зміцнення почуття спільної причетності кожного до всіх, виявлення спільних для аудиторії цінностей, обговорення шляхів розв’язання спільних проблем і протистояння деструктивним, небезпечним для суспільства тенденціям. Інтегративна функція ТБ забезпечується всіма розділами телемовлення (публіцистика, мистецтво, спорт, розваги). Нова роль тележурналістики – збереження єдиного інформаційного, культурного, духовного простору.
Соціально-педагогічна (управлінська) функція ТБ. Передбачає пряме залучення ТБ в систему адміністративного впливу на населення, в пропаганду певного способу життя з відповідним набором політичних і духовно-моральних цінностей. Все залежить від характеру держави. Важлива функція телебачення – адаптація населення до мінливих обставин життя, до змін середовища життя. Роль теледебатів перед виборами. Важливість їхнього соціально-педагогічного завдання – усвідомлений вибір громадян, демократія суспільства. Необхідність знань соціології журналістами, щоб уникнути грубих помилок.
Організаторська функція: телебачення - ініціатор різних громадських акцій.
Освітня функція телебачення. Безпосередньо не належить до журналістики. Це регулярні цикли різних освітніх програм. Спеціальні телеканали.
Рекреативна функція телебачення. Більшість таких програм також поза сферою журналістики: ігрові телесеріали, телеп’єси, де актори розігрують різні життєві ситуації, відеокліпи. Спеціальні телеканали.
Питання 14. Інформаційні програми на телебаченні. Типи інформаційних телепрограм.
Інформаційна програма – частина інформаційного потоку, який постійно доповнює, збагачує та розвиває інформаційну картину світу, що відображається в контексті телемовлення. Інформаційна програма як відображення суспільного життя, найважливіших та найактуальніших фактів, подій, явищ для задоволення потреб телевізійної аудиторії.
Особливості сучасного інформаційного телемовлення: розширення спектру інформації, розширення тематики, велика гострота і актуальність тем, більша свобода ведучого, прискорення мовленнєвого темпу подачі інформації, збагачення лексики. Тенденції розвитку інформаційного мовлення: підвищення оперативності, зменшення обсягу офіційних повідомлень, задоволення широкого кола інтересів аудиторії. Підвищення ролі і обсягу місцевого мовлення. Роль інформаційних програм у реалізації інформаційної функції телебачення. Типи інформаційних програм: суто інформаційні (новини), інформаційно-аналітичні, інформаційно-музичні, інформаційно-розважальні, інформаційно-рекламні. Випуски новин - основа сітки мовлення на сучасному телеканалі. Різновиди інформаційних програм (новин) за характером матеріалу: загальні, тематичні, спеціальні, екстренні. Поняття про „жорсткі” та „м’які” інформаційні повідомлення. Ознаки відмінності між ними. Тенденції до розважальності та її вплив на підготовку і стиль подачі інформаційних програм. Новини в стилі „інфотеймент”.
Програми журнального типу як різновид інформаційних програм.
Принципи структурування програм журнального типу. Функціональність, багатопрофільність, багатожанровість тележурналу та його маневреність у спрямуванні на певну аудиторію. Можливість поєднання у програмах журнального типу актуального, розважального та музичного матеріалу. Взаємопов’язаність періодичності виходу журналу в ефір та його змісту і структури. Особливості змістового наповнення журналу: відхід від оперативності, посилення проблемності питань, що порушуються. Особливості висвітлення обраної тематики. Типи (види) тележурналів: журнал однієї теми та різнотемний.
Телеведучий – композиційний центр і «обличчя» програм журнального типу. Особливості підготовки текстів ведучого в таких програмах. Авторський підхід. Діалогізовані репліки ведучого, як засіб спілкування та наближення до аудиторії. Співпраця й спілкування в ефірі ведучого та кореспондентів.