Дитяча хірургія

69. Назвіть і продемонструйте техніку визначення патогномонічних симптомів при гострому апендициті у дітей молодшого віку. Пасивна напруга м'язів у дітей молодшого віку визначається бімануально пальпацією правої і лівої клубових областей на вдиху. Симптом Щьоткіна-Блюмберга: повільно надавити у правій клубовій області і різко відпустити. Симптом Філатова: посилення болю при пальпації в правій клубовій області. Симптом Ровзінга: при постукуванні по лівій клубовій області – поява болю в правій («передача хвилі» на відстані).

70. Методика проведення огляду дітей молодшого віку при гострому апендициті у сні. Дослідження проводиться в стані медикаментозного сну – під фторотановим масковим наркозом шляхом планомірного поетапного дослідження усіх відділів живота. При гострому апендициті шляхом бімануальної пальпації правої клубової області визначається пасивна напруга м'язів, симптом Філатова.

71. Обґрунтуйте показання і методику проведення ректоабдомінального бімануального обстеження у дітей. Показання: необхідність діагностики патологічних утворень у порожнині малого таза, а також визначення пасивної напруги м'язів при гострому апендициті. Хворий на спині з розведеними, зігнутими в колінах ногами. Вказівний палець правої руки вводиться через анальний отвір у пряму кишку. Ліва рука над лобком на передній черевній стінці. Дослідження проводиться шляхом зустрічної пальпації.

72. Методика дослідження дітей з підозрою на інвагінацію кишечнику. Дослідження і диференційна діагностика проводиться в стані медикаментозного сну – під фторотановим масковим наркозом шляхом планомірного поетапного дослідження усіх відділів черевної порожнини для виявлення пухлиноподібного утворення (інвагінату). Інсуфляцію повітря роблять через катетер Петцера, введеного в анальний отвір. Діагностична інсуфляція здійснюється під тиском не більш 40 мм рт.ст. з наступним рентгеноконтролем (іригографія).

73. Проведіть диференційну діагностику у дітей з підозрою на інвагінацію кишечника. Дифдіагноз проводять з гострою кишковою інфекцією, з неспецифічним мезаденітом, з апендикулярним інфільтратом. При інвагінації пухлиноподібне утворення дуже рухливе, при іригографії визначається симптом “клішні”, що після інсуфляції повітря при повторній іригографії зникає.

74. Опишіть і продемонструйте техніку визначення у дітей пупкової грижі. При пупковій грижі оглядом визначається наявність випинання в області пупка, що при горизонтальному положенні дитини зникає, вправляючись у черевну порожнину, пальпація визначає розширення пупкового кільця.

75. Опишіть і продемонструйте техніку визначення у дітей пахової і пахово-мошонкової гриж. При паховій грижі візуально і пальпаторно визначається безболісне випинання в паховій області. Пальцевим дослідженням через дно мошонки визначається розмір зовнішнього пахового кільця і симптом «кашльового поштовху». При пахово-мошонковій грижі при огляді і пальпації виявляється випинання, що опускається в мошонку, при його вправлянні в черевну порожнину чутний звук «гурчання».

76. Опишіть і продемонструйте техніку визначення у дітей водянки оболонок яєчка. При водянці оболонок яєчка при огляді виявляється однорідне і пружне збільшення половини мошонки, у нижньому полюсі якої визначається яєчко.

77. Проведіть диференційну діагностику защемленої пахово-мошонкової грижі та гостро виниклої водянки яєчка у дітей. Диференційна діагностика полягає в проведенні діафаноскопії пухлиноподібного утворення, а також чрезректального дослідження внутрішнього пахового кільця пальцем з метою визначення входження внутрішніх органів у паховий канал чи його відсутність.

78. Назвіть симптоми і клінічні форми атрезії стравоходу у дітей. Симптоми: поява пінистих виділень з рота і носа дитини після народження, неможливість проведення зонда в шлунок. Клінічні форми: 1) у 95 % випадків – атрезія верхнього відділу стравоходу; 2) нижня трахеостравохідна нориця. Проба Елефанта: катетер вводиться в атрезований відділ стравоходу, через який за допомогою шприца вводиться близько 20 мл повітря. Проба вважається позитивною, коли повітря виходить назад через ніс і рот.

79. Опишіть і продемонструйте техніку проведення проби Елефанта при атрезії стравоходу у дітей: катетер вводиться в атрезований відділ стравоходу, через який за допомогою шприца вводиться близько 20 мл повітря; проба вважається позитивною, коли повітря виходить назад через ніс і рот.

80. Назвіть симптоми і проведіть диференційну діагностику гемангіом у дітей. Гемангіома – пухлиноподібне утворення яскраво-червоного забарвлення чи злегка ціанотичне, при натисканні на яке зменшується інтенсивність забарвлення і висота пухлини, що є диференційною діагностикою із судинними невусами.

81. Показання і техніка виконання роз'єднання синехій препуційного мішка і малих статевих губ у дітей. Показання для роз'єднання синехій препуційного мішка – різке звуження отвору крайньої плоті, скупчення смегми й утруднене сечовипускання, що викликає у маленьких дітей занепокоєння і плач. Роз'єднання синехий роблять гудзикоподібним зондом, насильно оголюють голівку, видаляють смегму, голівку члена змазують гліцерином і закривають крайньою плоттю. Синехії малих губ роз'єднують зондом, обробляють гліцерином чи фурациліном.

82. Назвіть клінічні форми і проведіть обстеження хворої дитини (знаходження яєчка) при крипторхізмі. Клінічні форми крипторхізму: абдомінальна (яєчко в черевній порожнині) і інвагінальна (яєчко в паховому каналі). У горизонтальному положенні проводять пальпацію в області пахового каналу і пальпаторно виявляють яєчко, проводять пробу на низведення яєчка в мошонку як диференційний прийом для виключення хибного крипторхізму, коли яєчко не зводиться у мошонку.

83. Показання і техніка проведення сифонної клізми при вроджених вадах розвитку товстої кишки у дітей. Показанням для проведення сифонної клізми є хвороба Гіршпрунга (уроджений агангліоз товстої кишки). Клізма проводиться 1 % розчином повареної солі, що вводиться за допомогою газовідвідної трубки, проведеної через агангліонарну зону в зону супростенотичного розширення в кількості, необхідній для очищення кишечника, порціонно. Кількість уведеного розчину повинне цілком відповідати кількості виведеного розчину.

84. Проведення й оцінка проби Вангестіна при вродженій атрезії прямої кишки у дітей. Хворий у положенні вниз головою. У місці належного перебування анального отвору знаходиться рентгеноконтрасна мітка. Висота атрезії прямої кишки визначається по відстані між газовим пухирцем в атрезованій ділянці товстої кишки і міткою. При відстані до 1,5 см – низька форма, від 1,5 до 4 см – інтермедіальна, при відстані більше 4 см – висока форма. Обстеження проводиться не раніш 18-20 годин з моменту народження дитини.

85. Назвіть симптоми і продемонструйте техніку визначення видимої перистальтики шлунка при пілоростенозі у дітей. Симптоми – блювання фонтаном, звурдженим молоком, без домішок жовчі, не після кожної годівлі. Кількість блювотних мас більша, ніж кількість з'їденої перед цим їжі. При пальпації живота визначається пухлиноподібне утворення в місці проекції пілоричного відділу шлунка. Техніка: дитина лежить на спині, дослідник дратує шкіру верхніх відділів передньої черевної стінки по ходу перистальтики шлунка. В момент дослідження дитині також дають воду. При наявності видимої через передню черевну стінку перистальтики шлунка діагноз пілоростенозу вважається встановленим.

86. Техніка оперативних втручань при панариції у новонароджених. При панариції на нігтьовій фаланзі пальця робиться розріз по фронтальній площині, при локалізації на інших фалангах – поздовжні розрізи по обидва боки пальця з наступним дренуванням.

87. Техніка оперативних втручань при омфаліті у новонароджених – дугоподібний розріз по нижньому краю пупкового кільця з дренуванням.

88. Техніка оперативних втручань при флегмоні новонароджених – множинні розрізи розміром 1,5-2,0 см у шаховому порядку з захопленням здорової поверхні до 2-х см із дренуванням.

89. Техніка оперативних втручань при гострому парапроктиті у новонароджених – радіальний розріз над гнійником із дренуванням.

90. Техніка оперативних втручань при гнійному маститі у новонароджених – радіальні розрізи, не захоплюючи навколососкову зону з дренуванням.

91. Показання і методика визначення внутрішньокісткового тиску при гострому гематогенному остеомієліті у дітей. Показання для визначення внутрішньокісткового тиску – виражена клініка гострого гематогенного остеомієліту. Методика: під наркозом роблять розріз м'яких тканин до 1 см, у внутрішньокістковий канал уводять голку Алексюка з мандреном і вимірюють внутрішньокістковий тиск апаратом Вальдмана.

92. Диференційна діагностика і методи дослідження вроджених нориць пупка у дітей. Уроджені нориці пупка бувають повні і неповні (урахус, омфалоентерикус). При повних норицях спостерігаються періодичні виділення з пупка сечі чи калу. При неповних норицях – мізерне виділення з пупкового кільця. Проводиться диференційна діагностика з мокнучим пупком. При наявності отвору – зондування норицевого ходу. Якщо зонд занурюється на 1-2 см, то діагноз неповної нориці безсумнівний.

93. Назвіть диференційні відзнаки хвороби Гіршпрунга та мегаректума. Основною ознакою хвороби Гіршпрунга та мегаректума є закрепи, але при хворобі Гіршпрунга вони, як правило, починаються з раннього дитинства, а при мегаректумі – пізніше. При хворобі Гіршпрунга ампула прямої кишки пуста, а при мегаректумі – заповнена каловими масами, є симптом каломазання.

94. Назвіть показання для консервативного та оперативного лікування кишкової інвагінації. Консервативне лікування інвагінації проводять до 18-20 годин з початку захворювання. Після цих термінів показано оперативне лікування.

95. Назвіть основні симптоми вродженої хибної діафрагмальної грижі. Основним симптомом хибної діафрагмальної грижі є порушення в системі дихання, зміщення органів межистіння у протилежний бік, прослуховування кишкових шумів у плевральній порожнині.

96. Назвіть метод ранньої діагностики гострого гематогенного остеомієліту у дітей. Вимірювання рівня внутрішньокісткового тиску.

97. Назвіть рентгенологічну ознаку механічної непрохідності кишковика у дітей. Чаші Клойбера.

98. назвіть рентгенологічні ознаки атрезії 12-палої кишки у дітей. На оглядовій рентгенограмі є дві чаші Клойбера.

99. Проведіть диференціювання пілоростенозу та пілороспазму у дітей. При пілоростенозі блювання починається з 2-3 тижня з дня народження, має постійний характер, блювота – звурджене молоко без домішки жовчі. При пілороспазмі блювання з перших днів після народження, непостійна, у блювоті може бути домішка жовчі. Остаточний диференційний діагноз проводиться шляхом оцінки реакції хворого на введення спазмолітиків.

100. Назвіть діагностичну значимість діафаноскопії. За допомогою діафаноскопії проводиться диференційний діагноз защемленої грижі з гострою водянкою яєчка.

101. Назвіть ознаки пневматораксу у дітей. При виникненні пневматораксу у дитини з'являється різка задишка, тахікардія, при перкусії – коробковий звук, при аускультації – ознаки трахеального та бронхіального дихання.

102. Назвіть невідкладні діагностичні та лікувальні заходи при пневматораксі у дітей. При виникненні пневматораксу проводять невідкладну плевральну пункцію та дренування плевральної порожнини.

103. Назвіть показання для пошукової бронхоблокації у дітей. Пошукову бронхоблокацію проводять при наявності бронхо-плевральної нориці.

104. Назвіть методи діагностики вродженого гідронефрозу у дітей. УЗД нирок, рентгенологічне дослідження нирок (пієлографія).

105. Назвіть методи діагностики міхурово-сечовідного рефлюксу. Міхурово-сечовідний рефлюкс діагностується за допомогою цистографії.

106. Продемонструйте техніку катетеризації сечового міхура у хлопчиків. Катетеризація сечового міхура проводиться стерильним сечовим катетером відповідного розміру з огляду на вік дитини.

107. Назвіть різницю в лікувальній тактиці при защемлених пахвинних грижах у хлопчиків та дівчаток. При защемлених грижах у дівчаток защемленим органом, як правило, є яєчник, тому дівчаток оперують відразу ж після встановлення діагнозу. У хлопчиків защемленою буває кишка, тому в залежності від строків защемлення проводять консервативне вправлення чи оперативне лікування.

108. Назвіть строки планової хірургічної корекції пахвинних гриж у дітей. Планова хірургічна корекція пахвинних гриж у дітей виконується з 6-місячного віку.

109. Назвіть ознаки портальної гіпертензії у дітей. Спленомегалія, варикозне розширення вен стравоходу, стравохідні кровотечі.

110. Назвіть основне ускладнення портальної гіпертензії у дітей. Стравохідні кровотечі.

111. Назвіть лікувальні методики при різних видах гемангіом у дітей. Капілярні гемангіоми лікуються методом кріотерапії та склерозації, кавернозні – оперативним лікуванням.

112. Проведіть диференційну діагностику гострого апендициту у дітей раннього віку. Гострий апендицит у дітей раннього віку потрібно диференціювати з гострими кишковими захворюваннями, неспецифічним мезаденітом, кишковою інвагінацією, дискінезією кишковика.

113. Назвіть основні симптоми гострого апендициту у дітей раннього віку. Основні симптоми гострого апендициту у дітей раннього віку: болі в області пупка, блювання, підвищення температури тіла. Об'єктивні симптоми: здуття живота, болючість при пальпації у правій половині живота, слабка напруга м'язів передньої черевної стінки у правій половині живота.

Т Р А В М А Т О Л О Г І Я

114.Репозиція і фіксація перелому променевої кістки (Колліса) у типовому місці.

Потерпілий лежить на спині. Кінцівка відведена від тулуба й у положенні пронации передпліччя покладена на приставний столик. У місце перелому вводять ( з метою анестезії ) 10 мол. 2 % р-ну лідокаїну. Спусти 10 хвилин приступають до репозиції відломків. У репозизії беруть участь дві особи: одна здійснює фіксацію кінцівки за плече, друга – здійснює тракцію по осі кінцівки за пальці кисті, одночасно додаючи кисті положення долонного згинання і ліктьового приведення. Додане положення кисті фіксується тильною гіпсовою шиною від пястно-фалангових суглобів до ліктьового суглоба.

115.Пункція колінного суглоба при гемартрозі. Положення хворого: на спині з зігнутою кінцівкою в колінному суглобі під <160. Шприц 10,0 – 20,0 мол. з анестетиком ( 2% р-н лідокаїна – 5,0– 10,0 мол.). Вкол голки у верхнього полюса надколінка з латеральної або медіальної сторони його під < 45 з орієнтацією на верхній заворот колінного суглоба. Повільне просування голки в обраному напрямку з одночасним введенням анестетика ( анестезія тканин ). Після відчуття провалювання голки (перебування в порожнині верхнього завороту ) - аспірація вмісту порожнини колінного суглоба. Після повної аспірації вмісту на колінний суглоб накладається пов'язка, що давить.

116.Вправляння вивиху плеча по Кохеру. Положення хворого- лежачи на спині. Для усунення первинних вивихів обов'язково загальне знеболювання. Вправлення звичних вивихів допускає використання місцевої або регіонарної анестезії. Усунення вивиху здійснюється шляхом виконання зігнутою в ліктьовому суглобі під 90 кінцівкою 4-х послідовних етапів: а) зовнішня ротація кінцівки; б) тракція по осі; в) приведення кінцівки до передньої і до середньої лінії тулуба; г) укладання долоні вивихнутої кінцівки на протилежне надпліччя. Як правило, на 3 або 4 етапі відбувається усунення вивиху, про що свідчить «щиглик» і відновлення пасивних рухів у плечовому суглобі. Після усунення вивиху необхідна імобілізація плечового пояса пов'язкою «Дезо» на 2 – 3 тижні.

117.Репозиція і фіксація перелому променевої кістки (Смітса) у типовому місці. Потерпілий лежить на спині. Кінцівка відведена від тулуба й у положенні пронації передпліччя покладена на приставний столик. У місце перелому вводять (з метою анестезії) 10 мол. 2 % р–ну лідокаїна. Спустя 10 хвилин приступають до репозиції відломків. У репозиції беруть участь дві особи: одна здійснює фіксацію кінцівки за плече, друга – здійснює тракцію по осі кінцівки за пальці кисті, одночасно додаючи кисті положення тильного згинання і ліктьового приведення. Додане положення кисті фіксується долонною гіпсовою шиною від пястно-фалангових суглобів до ліктьового суглоба.

118.Фіксація верхньої кінцівки пов'язкою «Дезо». Пов'язка «Дезо» застосовується з метою транспортної і лікувальної імобілізації при ушкодженнях плечового пояса. Фіксація здійснюється марлевими бинтами. Приведена до тулуба і зігнута в ліктьовому суглобі під 90 кінцівка фіксується до тулуба за допомогою чотирьох турів бинта, що охоплюють усю верхню кінцівку (за винятком кисті) і тулуб по типу «туніки». Примітка: цю практичну навичку важко відробити по опису. Бажано бачити схему або ж техніку виконання.

119.Фіксація гомілковостопного суглоба задньою гіпсовою шиною. Положення хворого на животі.Установка стопи під кутом 90. На столі формується підкладкова гіпсова шина по довжині гомілки і стопи хворого. До застивання шина накладається на фіксуєму ділянку по задній поверхні і фіксується м'яким бинтом.

О Ф Т А Л Ь М О Л О Г І Я

120.Опишіть методику дослідження гостроти зору. Досліджується з 5 метрів по таблиці Головіна-Сівцева для дорослих і Орлової для дітей. Кожне око досліджується окремо, одне прикривається непрозорим екраном. Літери для дорослих або об’єкти для дітей показують указкою, починаючи з самих великих, при чому указка повинна розташовуватися під літерою або об’єктом. Дослідження проводять до тієї строки, на якій пацієнт чітко розрізняє літери або об’єкти. З правої сторони від строки показана величина гостроти зору. Якщо пацієнт не розрізняє верхньої строки таблиці, тоді пред’являють окремі літери або об’єкти, поступово наближуючись до пацієнта. Відстань, з якої пацієнт розрізняє літеру або об’єкт, вважається мінімальним. По формулі Снеллена вираховують гостроту зору: V=d:D, де D–відстань максимальна з якої розрізняється об’єкт при нормальній гостроті зору; d–відстань мінімальна, з якої пацієнт бачить; V–гострота зору.

121.Опишіть методику офтальмоскопії в зворотному виді. Дослідження проводиться в темній кімнаті. Настольна лампа ззаду і зліва від пацієнта. В правій руці у лікаря перед його оком офтальмоскоп. В лівій руці у лікаря лупа в 13,0 або 20,0 D, яка знаходиться перед оком пацієнта. Промінь світла від настольної лампи за допомогою офтальмоскопа направляється в око пацієнта через лупу. При переміщенні лупи і плавному повороті окчей на всіх напрямках, досліджується стан дна ока – диску зорового нерву, сітчатки, судин.

122.Опишіть методику тонометрії. У досліджуєме око закапують 0,5% розчин дикаїну. Хворого укладують на кушетку обличчям вверх. Внутрішньооковий тиск вимірують тонометром Маклакова. Поверхні тонометру протирають спиртом, витирають насухо та наносять на них фарбу для тонометрії (коларгол з гліцерином або протаргол з гліцерином). Лікар, тримаючи тонометр спеціальним утримувачем, повільно опускає його до зіткнення з роговою оболонкою і утримує 1-2 секунди. При цьому око пацієнта фіксує нерухомий об’єкт. Площа зіткнення тонометра з роговою оболонкою залежить від величини внутрішьоокового тиску. Результат дослідження (відбиток зіткнення тонометра з роговою оболонкою) фіксують на папері, використовуючи вимірювальну лінійку Поляка, визначають величину внутрішньоокового тиску. Після закінчення тонометрії око пацієнта промивають фізіологічним розчином для виділення фонометричної фарби, а потім закапують 30% розчи сульфацила натрія.

123.Опишіть методику скіаскопії. До дослідження виясняють чи нема у пацієнта алергії до медикаментів. До обох очей закапують дітям 0,5% розчин тропикаміда трикратно з інтервалом у 30 хвилин, дорослим – 1% розчин тропикаміда. Дослідження проводиться у темній кімнаті. Настольна лампа ззаду і зліва від пацієнта. За допомогою скіаскопа з відстані 100 см лікар, стежа за тінню від дна ока і нейтралізуя її стеклами лінійки скіаскопічної, виясняє вид та ступінь рефракції.

124.Опишіть методику офтальмоскопії в прямому виді. Дослідження проводиться в темній кімнаті. Електричний офтальмоскоп лікар розташовує перед своїм оком на відстані 2-3 см та перед оком пацієнта на відстані 3-5 см. Промінь світла від електричного офтальмоскопа освітлює дно ока. Дослідження можна проводити з узькими зрачками та на фоні циклоплегії (з розширеним зрачком). Досліджується стан диска зорового нерву, сітчатки, судин.