Економіічна теоріія та іісторіія економіічноїї думки

34

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2((92)),, 2009

Слід зазначити, що недосконалість регулювання, конкурентної і галузевої

політики призводять до спотворення мотивів ринкової поведінки, виключає їх

з реальної конкуренції.

Так, прикладом спотворення ринкової поведінки в Україні є діяльність

суб'єктів природних монополій. Вітчизняні природні монополії є визначаль-

ним сектором, який міцно утвердився в національній економіці й часто злов-

живає ринковою владою на внутрішньому ринку. Існуючий механізм форму-

вання цін і тарифів дає змогу зазначеним суб'єктам господарювання завищу-

вати розміри необхідних витрат і встановлювати самостійно монопольні ціни

відповідно до діючих методів державного регулювання цін і тарифів і здебіль-

шого на рівні, який забезпечує отримання надвисокого прибутку. Монополіс-

ти, як правило, не бажають знижувати витрати, оскільки мають можливість

відшкодовувати їх саме через завищені тарифи. У результаті частина витрат

перекладається на підприємства немонополізованого сектору економіки та

населення. Так, за даними Антимонопольного комітету України (АМКУ), ос-

танніми роками збільшилися кількість припинених органами АМКУ зловжи-

вань монопольним становищем (табл. 2). Протягом 2000–2005 рр. виявлено

понад 7800 порушень законодавства цього виду, половину з яких вчинена са-

ме суб'єктами природних монополій.

Таблиця 2. Кількість зловживань монопольним становищем

суб'єктами природних монополій за 2000–2005 рр. [16]

У структурі зловживань монопольним становищем переважають пору-

шення цінового характеру, а саме: встановлення таких цін щодо придбання

або реалізації товарів, які неможливо було б встановити за умови існування

конкуренції на ринку; застосування різних цін до рівнозначних договорів із

суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих причин; встановлен-

ня дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують

права окремих споживачів; встановлення монопольно високих цін (тарифів,

розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до порушення прав

споживачів. При цьому розмір дискримінаційних цін (тарифів) часто переви-

щує економічно обґрунтований рівень у 1,5–2 рази [3, 373].

За даними кон'юнктурних опитувань Державного комітету статистики

України, серед чинників, які стримують виробництво, значна кількість про-

мислових підприємств відзначає саме високі тарифи на продукцію суб'єктів

природних монополій. Негативний вплив цього чинника постійно зростає:

якщо у 2000 р. його відчували 12–15% опитаних промислових підприємств, то

у ІІІ-му кварталі 2005 р. – 21%. При цьому серед підприємств низки галузей,

які складають значну частку народногосподарського комплексу України, пи-

тома вага тих, хто оцінює завищені тарифи суб'єктів природних монополій як

негативний чинник, у 2005 р. перевищила 30% (табл. 3).

Економіічна теоріія та іісторіія економіічноїї думки

35

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2((92)),, 2009

Таблиця 3. Відсоток підприємств, які визначили високі тарифи суб'єктів

природних монополій як чинник, що стримує виробництво, % [16]

Таким чином, одним із основних чинників, який негативно впливає на

розвиток конкурентних та потенційно конкурентних ринків вітчизняної еко-

номіки, є необґрунтовано завищені тарифи на послуги суб'єктів природних

монополій.

Більше того, в економічній площині необґрунтовано завищені тарифи на

послуги природних монополій є суттєвим бар'єром для вступу нових підпри-

ємців на ринки, оскільки передбачає суттєве зменшення прибутковості під-

приємницької діяльності на ринку у зв'язку з низькою платоспроможністю на-

селення та його неможливістю мінімізувати споживання послуг суб'єктів при-

родних монополій чи взагалі відмовитися від нього [6, 68–69].

Більшість європейських країн з метою зниження рівня ринкової влади су-

б'єктів природних монополій на економіку розробили низку регулятивних

підходів. Основним тут є відокремлення конкурентних видів діяльності від

природномонопольних [7, 138, 187]. Більше того, на сьогодні політика ЄС у

сфері природних монополій спрямована на лібералізацію природномоно-

польних ринків. Така політика зумовлює побудову ефективних конкурентних

відносин не лише у сфері природних монополій, а й у всіх галузях економіки

ЄС.

Отже, для зниження рівня ринкової влади у сфері природних монополій

достатньо двох напрямів державного втручання: регулювання та конкурентної

політики. Однак це тільки на перший погляд, оскільки для зниження рівня

ринкової влади суб'єктів природних монополій в Україні галузева політика

теж відіграє провідну роль.

Існують також галузі, де галузева політика займає першочергове місце.

Для прикладу наведемо гірничо-металургійний комплекс України (ГМК).

ГМК України відноситься до базових галузей вітчизняної промисловості. У

цій галузі виробляється майже половина всієї промислової продукції та більш

ніж половина всіх товарів, які експортуються у світі. За даними "International

Iron and Steel Institute" (IISI), за обсягами виробництва сталі Україна посідає

7 місце у світі після таких країн, як Китай, Японія, США, Росія, Південна Ко-

рея і Німеччина [19]. Експортна орієнтація галузі щорічно приносить понад

40% валютних надходжень до бюджету країни (більше 80% продукції експор-

тується) [8, 50].

Основною конкурентною перевагою вітчизняного ГМК на світовому

ринку є забезпеченість сировинною базою. При цьому природні запаси країни

дають змогу за рахунок власних ресурсів забезпечувати потреби вітчизняного

ГМК в усіх видах стратегічної сировини, передусім у залізорудних матеріалах