Економіічна теоріія та іісторіія економіічноїї думки

ку називають галузевою. Мета галузевої політики суттєво відрізняється від ре-

гулювання і конкурентної політики. Якщо останні спрямовують свої зусилля

на розвиток конкурентних відносин, то галузева політика орієнтована на

зміцнення позицій на ринку конкретного суб'єкта господарювання чи галузі.

Слід зазначити, що більшість економістів вважають галузеву політику не-

ефективною. На практиці це виглядає так, ніби уряд обрав «переможця» із ве-

ликої кількості суб'єктів господарювання та галузей. Більше того, як стверд-

жують дослідники, уряд не в змозі краще за ринок визначити, які суб'єкти гос-

подарювання чи галузі є перспективними.

Однак у будь-якій економіці існують стратегічні галузі, без продукції яких

неможливе функціонування всієї економіки та життєдіяльності окремого гро-

мадянина. В перехідних умовах галузева політика повинна займати рівнознач-

не місце з регулюванням і конкурентною політикою. Це пояснюється тим, що

у сучасних умовах будь-яка держава, реалізуючи свою економічну політику,

впливає на діяльність суб'єктів господарювання, розподіл ресурсів, змінює

умови функціонування ринку, його пропорції тощо шляхом проведення саме

галузевої політики. А конкурентна політика держави є тим механізмом, за до-

помогою якого досягається певна структура економіки.

В цілому галузева політика має бути спрямована на здійснення державою

прогресивних змін у структурі національного господарства, на удосконалення

міжгалузевих і внутрішньогалузевих пропорцій, на стимулювання розвитку га-

лузей, які визначають науково-технічний прогрес, забезпечують конкуренто-

спроможність вітчизняної продукції та зростання рівня життя населення. Тоб-

то стратегічною метою галузевої політики є реалізація конкурентних переваг

країни, підвищення ефективності та конкурентоспроможності національної

економіки, вирішення проблем, пов'язаних з провалами ринку, оптимізація

поведінки економічних агентів, раціональна інтеграція у світове господарство

тощо. Реалізація конкурентних переваг країни і забезпечення конкурентоспро-

можності національної економіки – це створення відповідних умов, за яких

використання наявних специфічних ресурсів країни дає можливість виробляти

товари і послуги, які відповідають вимогам якості та ціновим параметрам світо-

вого ринку, й отримати додатковий ефект завдяки меншим витратам на одини-

цю продукції (вигідне географічне розташування, сприятливий клімат, багаті

природні ресурси, кваліфікована робоча сила тощо) [3, 438].

Проблеми, пов'язані з провалами ринку, – це зловживання ринковою вла-

дою, зовнішні негативні ефекти, асиметрія інформації та необхідність вироб-

ництва суспільних товарів і благ. Вирішення цих питань – прерогатива держа-

ви. Проте державне регулювання супроводжується істотними проблемами:

прийняття неадекватних рішень через відсутність необхідної інформації, не-

професійність державних службовців, лобіювання ними інтересів певних

груп, часовий лаг тощо.

Найбільш небезпечним є поєднання ринкової влади з політичною та ад-

міністративною централізацією. На жаль, Україна є тією країною, де ринкова

влада та монопольна поведінка багатьох підприємств безпосередньо пов'язана

із діяльністю владних структур. Монополії володіють значними ресурсами,

мають гарантовані ринки збуту, а відтак і гарантовані монопольні доходи.

33

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2((92)),, 2009