Економіічна теоріія та іісторіія економіічноїї думки

(7)

де P – ринкова вартість активів підприємства; C – відновлювана вартість

активів підприємства.

Якщо ринкова оцінка активів підприємства P перевищує відновлювану

вартість активів підприємства C, тобто q < 1, то це означає, що підприємство

одержало позитивний економічний прибуток або очікує на нього.

Коефіцієнт Папандреу (PI) відображує наявність товарів-замінників на

ринку та обмеженість потужності конкурентів або можливості їх проникнення

у галузь:

(8)

де Qdi – обсяг попиту на товар підприємства, яке має ринкову владу; Pj – ціна

конкурентів; lj – коефіцієнт обмеженої потужності конкурентів (вимірюєть-

ся як відношення потенційного збільшення випуску продукції до зростання

попиту на товар конкурентів внаслідок зниження ціни ( ).

Коефіцієнт Папандреу, або коефіцієнт проникнення, дає змогу визначити

відсоток, на який змінюється обсяг продажу суб'єкта господарювання за умов

зміни ціни конкурента на один відсоток.

Слід зазначити, що в цілому інтенсивність конкуренції в сучасній еконо-

мічній науці розглядається як функція розподілу ринкових часток, а її оціню-

вання за допомогою системи взаємопов'язаних показників дає змогу проводи-

ти комплексний аналіз динаміки концентрації в галузі. Для цього складаються

угрупування фірм за формами власності і за їх часткою на ринку. За допомо-

гою спеціальних обстежень даються орієнтовні (непрямі) оцінки масштабів

неорганізованого і тіньового ринків. Оцінки числа та розміру фірм, які займа-

ються торгівлею однойменними і взаємозамінними товарами, їх розподіл за

часткою в загальному обсязі товарообігу відображають масштаби і ступінь по-

ширеності конкуренції [14, 41].

Слід зазначити, що між ринком досконалої конкуренції і монополією іс-

нує багато перехідних форм. Основні – це олігополія і монополістична конку-

ренція. Олігополія та монополістична конкуренція належать до реальних рин-

кових структур, які є найбільш поширеними в сучасній економіці. При цьому

олігополія є ближчою до монополії, а монополістична конкуренція – до чис-

тої конкуренції.

Олігополія – це ринкова структура, в умовах якої на ринку домінують де-

кілька фірм. Центральна ідея олігополії – це наявність одночасної координа-

ції та конкуренції між фірмами. Це означає, що будуть існувати різноманітні

об'єднання й угоди, характеристику яким можуть дати лише показники рин-

кової влади.

Концентрація – це специфіка олігополії, яка означає низьку еластичність

попиту, тобто вплив на ціну. До основних характеристик олігопольного ринку

можна віднести: взаємозалежність; економію від масштабу тільки для декіль-

кох найбільших підприємств; злиття і поглинання (вертикальні, горизонталь-

ні, конгломератні) через антимонопольне законодавство; змову; цінову і неці-

31

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2((92)),, 2009

Економіічна теоріія та іісторіія економіічноїї думки

32

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2((92)),, 2009

нову конкуренцію (демпінг, ексклюзивні і комплексні контракти); бар'єри з

витрат.

В цілому олігопольні структури більш ефективні, ніж монополія, оскільки

є чимось середнім між ринком досконалої конкуренції і монополією, об'єдну-

ючи при цьому позитивні риси першого та другого.

Монополістична конкуренція – це ринкова структура, де відносно велике

число дрібних виробників пропонує подібні товари, близькі замінники. До

ринків монополістичної конку-ренції відносять ринки книг, ліків, спорттова-

рів, кави, безалкогольних напоїв, мила, шампунів, зубної пасти тощо.

Монополістична конкуренція має такі ознаки: відносно велике число не-

великих фірм; диференційована продукція; обмежений контроль над ціною;

нецінова конкуренція; відносно вільний вступ у галузь і вихід з неї.

Оскільки продукція диференційована, кожен виробник певної марки то-

вару є монополістом і має спадну криву попиту. Але вхід нових фірм у галузь

вільний, отже фірми конкурують між собою. Незважаючи на ринкову владу

окремої фірми, вона занадто мала, щоб суттєво впливати на загальну ринкову

ситуацію, і це робить ринок схожим на конкурентний. Отже, в умовах моно-

полістичної конкуренції значний розвиток конкуренції поєднується з незнач-

ною ринковою владою над ринком. Ринок сегментується, кожна фірма фор-

мує свій мікроринок, і на кожному з сегментів продавці мають можливість ма-

ніпулювати ціною як монополісти, конкуруючи між собою як досконалі кон-

куренти. Таким чином, концентрація виробництва в галузях з монополістич-

ною конкуренцією є невисокою.

Слід зазначити, що з метою характеристики типології ринків за ознакою

конкуренції і монополізації будується матриця (табл. 1).

Таблиця 1. Матриця типології ринків

Отже, тенденції ринку призводять до появи недосконалої конкуренції,

адже це дає змогу регулювати ціни й управляти прибутком, і, чим більший

контроль над цінами, тим більший прибуток. Тому підприємства будуть пра-

гнути до монополізації.

Цьому також сприяють процеси міжнародної інтеграції та інтернаціоналі-

зації. Вони охоплюють все більше країн і сприяють утворенню транснаціо-

нальних корпорацій, які є олігопольно-монопольними структурами у світово-

му масштабі.

Крім регулювання і конкурентної політики у деяких країнах проводиться

політика щодо конкретних суб'єктів господарювання або їх груп. Таку політи-