Економіічна теоріія та іісторіія економіічноїї думки

воно недоцільне. Держава, як ніхто інший, має можливості й важелі регулю-

вання процесу формування конкурентного середовища. Вона повинна конт-

ролювати процеси злиття компаній та інші види економічної концентрації, в

результаті яких може відбутися монополізація товарних ринків. Значною мі-

рою від рішень різних державних органів залежить встановлення чи усунення

бар'єрів доступу нових конкурентів до тих чи інших ринків. В Україні конку-

рентна політика держави залишається вкрай важливою проблемою. У нас

поки що ринкові сили не працюють на достатньому рівні, тому їх на певний

час повинно замінити державне регулювання.

Приймаючи рішення про дозвіл чи обмеження монополізації окремих

ринків шляхом концентрації чи встановлення бар'єрів, слід орієнтуватися не

тільки на формальні кількісні ознаки стану ринків, а й на ширші питання

ефективності суспільно-економічного процесу загалом. Бувають випадки, ко-

ли підвищення ступеня монополізації ринків супроводжуються виграшем за

іншими параметрами, які характеризують соціально-економічні процеси.

Світова практика напрацювала так зване «правило розумного підходу», яке те-

пер широко застосовується в конкурентній політиці багатьох високорозви-

нених країн. Зокрема, в США від принципу "per se", тобто безумовної заборо-

ни всіх дій, які самі собою призводять до монополізації ринків і які раніше од-

нозначно вважались економічним злочином, тепер переходять до зазначеного

правила «розумного підходу», коли злочином вважається не сама монополізація,

а лише зловживання монопольним становищем. Злиття компаній може виклика-

ти, наприклад, важливий науково-технічний ефект, і тому, з погляду здорового

глузду, забороняти такі злиття іноді немає сенсу. Тобто в питаннях державного

регулювання концентрації слід віддавати належне певним ринковим тенден-

ціям, показникам ефективності соціально-економічних процесів, інакше дер-

жавне втручання може стати причиною фіксування застарілих пропорцій ви-

робництва [4, 6].

Крім регулювання процесів концентрації ринків, жорсткого контролю

вимагає діяльність існуючих монополій, які, зловживаючи своїм становищем,

можуть створювати серйозні проблеми для споживачів. Завищення цін, дис-

кримінаційні умови постачання товарів – природне явище для монополіста,

тому вони повинні припинятися відповідними контролюючими органами. За-

коном визначена навіть можливість примусового поділу суб'єкта господарю-

вання, якщо він зловживає своїм монопольним становищем.

З метою створення та підтримання балансу конкурентних і монопольних

сил на конкурентному товарному ринку необхідно проводити оцінку рівня

ринкової влади.

Підхід до визначення показників ринкової влади полягає у порівнянні

реальних ринків із ринком досконалої конкуренції. Наскільки ринок набли-

жається до ідеалу вільної конкуренції, можна судити з поведінки фірм щодо

цін і витрат: чим більше ціна відхиляється від граничних витрат, тим більшу

ринкову владу має фірма і тим більше ринок стає недосконалим.

Визначення рівня ринкової влади суб'єкта господарювання здійснюється

за допомогою таких показників: порогова частка ринку, коефіцієнт концент-

рації та варіації, коефіцієнти Джині, Херфіндела-Хіршмана, Розенблюта, Лін-

28

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2((92)),, 2009