1.3. Еволюція торгового капіталу

Еволюція торговельного капіталу відбувається під впливом розвитку продуктивних сил і техніко-економічних відносин (а в цілому — технологічного способу виробництва), організаційно-економічних, відносин економічної власності та господарського механізму. Більш конкретно ця еволюція здійснюється під впливом дії таких економічних законів, як концентрації виробництва і капіталу в сфері торгівлі, централізації капіталу в цій сфері, закону конкуренції, основного економічного закону та ін. Дія цих законів значно інтенсифікувалась за умов розгортання НТР, посилення інтеграційних процесів та інших чинників.

Внаслідок дії закону монополізації капіталістичного виробництва, зокрема під впливом монополізації промислового та банківського капіталу, а також дії закону концентрації виробництва і капіталу у сфері торгівлі процес монополізації поширюється і на цю сферу. Оскільки монополістична власність не повністю, а діалектично заперечує індивідуальну капіталістичну форму власності (що панувала на нижчій стадії розвитку капіталізму), то у сфері торгівлі поряд із торговельними монополіями існують середні та дрібні за розмірами капіталістичні торговельні фірми, а також значна кількість індивідуальних (у т. ч. сімейних) підприємств, заснованих на власній праці.

Немонополістичні фірми у цій сфері складають переважну більшість, проте на частку 50 найбільших торговельних компаній припадає понад 40 % обороту роздрібної торгівлі і понад 60 % оптової торгівлі. Так, гігантська торговельна корпорація «Сіріс Робак» має збутову мережу у складі понад 400 великих універмагів, понад 2,5 тис. бюро торгівлі за каталогами і телефонними замовленнями, більше 30 закупівельних управлінь, які закуповують товари у понад 10 тис. промислових корпорацій. Крім того, вона є власником близько 2500 тис. власних підприємств обробної промисловості. В цілому сумарний оборот 50 наймогутніших роздрібних торговельних монополій зріс у США з 13,9 % у 1955 р. до більше 40 % у 1994 p., а їхній чистий прибуток у 1995 р. становив понад 12 млрд. дол.

Наявність власних підприємств торговельних монополій свідчить про зрощування торговельного і промислового капіталу й утворення торговельно-промислових комплексів. Посилюється інтеграція торгівлі і громадського харчування, торгівлі і відпочинку. Формою зрощування двох форм капіталу є контрактні угоди. Про їх поширення свідчить той факт, що за контрактною системою у розвинених країнах світу реалізується понад 80% загального випуску товарів. До цієї системи на ролі економічно підпорядкованих членів залучаються дрібні та середні капіталістичні торговельні фірми і навіть некапіталістичні торговельні підприємства.

Розділ 2. Торговий капітал за сучасних умов

Серед причин, які визначають особливості структури і функціонування торгового капіталу на сучасному етапі розвитку економіки, виділяються:

• високий рівень монополізації господарства;

• тенденція до одержавлення економіки;

• формування процесу інтернаціоналізації державних зв’язків, розгортання нового етапу НТР;

• глобалізація світової економіки.

Під впливом цих причин зростання ролі сфери торгівлі у ринкової економіці відбувається значне і швидке зростання концентрації та централізації торгового капіталу і утворення на цій основі великих торгових монополій.

У розвинутих країнах функціонують десятки і сотні тисяч торгових компаній і підприємств. Однак переважна частина торгового обороту припадає на найбільші.

Наприклад, у США налічується два мільйони таких підприємств і понад 400 тис. оптових. Але 50 найбільших торгових компаній контролюють понад 30% обороту роздрібної торгівлі. Виділяється 10 суперкомпаній, частка яких в активах, у продажах, у кількості зайнятих становить більш половини загальних об’ємів 50 найбільших торгових фірм. Ще вищий рівень монополізації у сфері оптової торгівлі — тут величезні компанії контролюють близько 66% загального оптового товарообігу країни [3,с.185].

Створення торгових монополій приводить до того, що торговий капітал перестає бути посередником між виробництвом і споживанням, його функції розширюються і ускладнюються, а разом з цим зростає його незалежність від промислового капіталу.

У цьому зв’язку виникає питання про межі відокремлення, самостійність і незалежність торгового капіталу. Чи можливий абсолютний відрив, його абсолютна незалежність? Ні, оскільки торговий капітал, який виконує функції реалізації створюваної товарної продукції у ринковому господарстві, виконує цю функцію не як індивідуальний, а як сукупний торговий капітал, що обслуговує сукупний промисловий капітал, остільки торговий капітал ”живиться” у промислового капіталу [10, с.299].

Прагнення торгового капіталу до більшої самостійності, незалежності від промислового капіталу штовхає його на зближення з ним, на проникнення в його сферу, інтеграцію в торгівлі з виробництвом і створення на цій основі торговельно-промислових комплексів, на чолі яких стоять торговельні монополії.

Наприклад, величезна англійська фірма по торгівлі бакалійно-гастрономічними товарами ”Сейнсбері” випускає 300 найменувань товарів під власною торговельною маркою, на які припадає половина загального товарообігу її магазинів; американська компанія ”Сіріс Робак”, яка закуповує товари більше ніж у 10 тис. виробничих фірм, 95% продукції реалізовує з власною торговельною маркою, у тому числі 25% продукції підприємств обробної промисловості.

Одним з найважливіших напрямків розвитку сучасного торгового капіталу є зрощування його з кредитно-фінансовою сферою, з банківським капіталом. Це пов’язане з загостренням проблеми реалізації товарів, розширенням ролі кредиту у торгових операціях.

Так, у США на ринках сировини і обладнання близько 95% всіх продажів одночасно передбачають здійснення кредитних операцій, а у роздрібній торгівлі частка операцій за допомогою кредитних ресурсів або відстрочення платежів досягає 60% [10, с.300].

Зрощування здійснюється двома шляхами:

— встановленням тісних прямих зв’язків з незалежними банками та іншими кредитно-фінансовими компаніями;

— запровадженням торговельними монополіями власних кредитно-фінансових підприємств.

У свою чергу, промисловий капітал, який не бажає ділитися прибутками з торговим капіталом, все настійніше втручається у систему товарного руху від виробництва до споживача і здійснює це різними засобами: налагодженням безпосередніх прямих торгових зв’язків між промисловими капіталами, обминаючи торговий капітал, установленням субпідрядних відносин з дрібними і середніми торговельними компаніями, які перебувають у повній залежності від промислових монополій; запровадженням власних або поглинанням уже функціонуючих великих торгових компаній.

У результаті формуються і набирають сили промислово-торгово-збутові комплекси, контрольовані виробничим капіталом.

До найважливіших напрямків еволюції торгового капіталу на сучасному етапі належать одержавлення і транснаціоналізація його функцій та утворення на цій основі державних торгових корпорацій, які визначають нову фазу модифікації у системі і механізмі реалізації товарного капіталу, у відносинах між промисловим і торговим капіталом.

Транснаціональні торговельні монополії як посередники промислових корпорацій не лише країн свого базування, а й інших країн, в останні роки швидко нарощують свої міжнародні операції.

Зміни у структурі торгового капіталу, формування торгових монополій, розвиток процесу інтеграції між торговельними і промисловими компаніями супроводжується в умовах загострення проблеми реалізації розширенням і ускладненням функцій торговельної сфери. Насамперед розширюються її комерційні, господарські функції. Торговельні підприємства як ”диспетчери” руху товарів все активніше впливають на темпи, масштаби і структуру виробництва та споживання.

Необхідність розширення комерційних функцій торгівлі і виконання пов’язаних з ними соціальних функцій торгового капіталу є однією з причин формування комплексної системи вивчення і регулювання ринкових процесів.

Ця система, яка починає формуватися у 30-ті роки й остаточно складається як така до 60-х років, отримала назву маркетингу. До основних функцій маркетингу належать:

• комплексне вивчення ринку;

• планування товарного асортименту;

• політика цін, реклама, формування суспільних потреб;

• стимулювання попиту, управління збутом, обслуговування після продажу та ін.