32

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський Університет імені Б.Д.Грінченка

Гуманітарний інститут

Філологічний факультет

Кафедра перекладу

Власні назви в оригіналі

та у перекладі

Курсова робота

студентки ІІ курсу

денної форми навчання

Пухової Дарини Георгіївни

Науковий керівник

Кандидат філологічних наук, доцент

Чала Юлія Петрівна

Київ - 2013

ЗМІСТ

Вступ................................................................................................................3

І. Розділ І.........................................................................................................

1. Передача англійських особових та географічних назв...............

1.1.1 Транслітерація........................................................................

1.1.2 Транскрипція або транскрибування.....................................

1.1.3 Калькування...........................................................................

2. Історичний та біблійний аспект перекладу.................................

ІІ. Розділ ІІ. «Гаррі Поттер і Таємна кімната» Д.К. Роулінґ. Особливості українського перекладу.................................................................................

1. Лексичні особливості роману.......................................................

2. Збереження індивідуальних рис мовлення персонажів при перекладі.........................................................................................

Висновки........................................................................................................

Список використаних джерел.................................................................

ВСТУП

Переклад один із найважливіших моментів розвитку людства. Завдяки перекладу люди однієї країни знайомляться з життям, культурою, побутом, історією,науковими та літературними досягненнями інших країн.

Становлення України як незалежної держави і входження її в світову її в світову співдружність націй постановило надзвичайно важливу потребу вираження її самобутності через характерну національну ономастику й топоніміку, яка впродовж століть поширювалася всіма іноземними мовами в російській фонетичній і граматичній інтерпретації. Англомовний світ, наприклад, знає наші міста у вимові Kiev, Lvov, Belaya Tzerkov, Vinnitsya. тощо і не бачив їх на географічних картах в їхніх українських формах.

Немає сумніву в тому, що жоден незалежний народ не погодиться, щоб його власні назви чи назви реалії суспільно-політичного життя передавалися іноземними мовами через якусь мову-посередник. Вимога передавати наші власні назви іншими мовами в транскрипції поставлена і в Законі про мови в Україні. Та незважаючи на це, в книгарнях України можна побачити різні путівники, атласи й словники, в яких власні назви продовжують транскрибуватися не в українській вимові.

Було б несправедливим, однак, думати, що ніхто не робив спроб розв’язати це завдання. В першу чергу, слід відзначити змістовну, теоретично обґрунтовану працю І. В. Корунця « Теорія і практика перекладу» (1986). В цій книзі він надзвичайно чітко, точно показує принципи і способи перекладу. До всіх тверджень автор подає влучні приклади, що допомагає читачеві краще і повніше засвоїти прочитане. Робота І. В. Корунця мала велике значення для розв’язання нашої проблеми як в загальнотеоретичному так і в практичному плані.

Запропонована в середині 80-х років система відтворення українських особових назв англійською мовою з відомих причин не знайшов не тільки розголосу, а й був зустрінутий насторожено, з підозрою.

Це й зрозуміло, тому що пропонувалося відмовитися від посередництва російської мови, що кваліфікувалися тоді як відверта «спроба відірвати українську мову від братньої російської».

В загальнотеоретичному плані велике значення мали роботи видатних науковців і лінгвістів, а саме: Т.Г. Левицької, А.М. Фітермана, Л.С. Бархударова, А.І. Рибакіна, Л.Я. Черняховської та ін.

Таким чином, ми бачимо, що хоч перекладацькою діяльністю займалось і займається багато мовознавців, але не багато з них звернули увагу на питання перекладу власних назв.

Отже, в даній роботі ми спробуємо розв’язати поставлену перед нами проблему ілюструючи її загальновживаними прикладами.

Предметом дослідження є англійські та українські власні назви.

Об’єктом дослідження є лексико-семантичні особливості перекладу власних назв з англійської на українську мову.

Метою є аналіз власних назв задля встановлення зв’язку між назвою та змістом, а також для визначення адекватності перекладу власних назв з англійської мови на українську.

Для досягнення мети потрібно вирішити наступні задачі:

· розглянути способи перекладу власних назв;

· зрозуміти особливості перекладу власних назв;

· проаналізувати переклади;

· виділити найбільш вживані стратегії під час перекладу назв;

Актуальність курсового проекту полягає у тому, що дана тема на сьогодні є недостатньо дослідженою і відповідно не дуже великий відсоток перекладачів на території України займається питаннями перекладу назв. З*являється нових назви, проте перекладачі приділяють недостатньо уваги та сил задля якісного перекладу. Деякі приклади таких перекладів наведені в даній роботі.

Розділ і передача англійських особових та географічних назв

На сьогоднішній день ще не встановлено абсолютно точних правил перекладу англійських власних назв на українську мову і навпаки. І це зрозуміло, адже повних еквівалентів на орфографічному, а тим більше на фонологічному рівні майже не буває, тому що звуки того самого класу навіть у близькоспоріднених мовах досить різняться між собою. Внаслідок цього еквівалентних трансформів на рівні звукового відтворення всіх українських власних та інших назв англійською мовою і навпаки бути не може.

Тим більше що деякі звуки нашої мови взагалі не мають відповідників у фонетичній системі сучасної англійської мови, де практично відсутня палаталізація приголосних, немає подовження приголосних, фактично відсутні прямі відповідники нашим приголосним (г, х, ц) тощо. Все це створює труднощі при передачі українських власних назв іноземними мовами. Зокрема й при відтворенні звукової (та орфографічної) форми українських особових (географічних) назв англійською мовою (як і англійських - українською) доводиться часом використовувати найближчі фонеми.

М. П. Кочерган зазначає, що власні назви, на відміну від загальних, служать для виділення названого ними об’єкта з низки подібних, його індивідуалізації та ідентифікації [10, с. 186] і пропонує таку класифікацію власних назв:

1) антропоніми – імена людей;

2) топоніми – географічні назви;

3) теоніми – назви божеств;

4) зооніми – клички тварин;

5) астроніми – назви небесних тіл;

6) космоніми – назви зон космічного простору і сузір’їв;

7) хрононіми (“квазівласні імена”) – назви відрізків часу, пов’язані з істричними подіями;

8) ідеоніми – назви об’єктів духовної культури;

9) хрематоніми – назви об’єктів матеріальної культури;

10) ергоніми – назви об’єднань людей: товариства, організації тощо;

11) гідроніми – назви водоймища (річки, озера, моря, болота);

12) етноніми – назви народів, етнічних груп [10, с. 187].

Як зазначає Л. С. Бархударов, переклад власних назв у художньому тексті завжди орієнтований на досягнення комунікативно-функціональної ефективності. В цьому випадку прийнято говорити про випадки безеквівалентної лексики [1, с. 93].

Однак, існує думка, що спосіб передачі власних назв залежить від розподілення омонімів по лінії семантики, як такі, що називають об’єкт, такі, що мають певний семантичний зміст і такі, що в залежності від контексту змінюють свою віднесеність до однієї з перших двох груп [2].

Саме при передачі власних імен та географічних назв найбільш виразно проявляється тенденція до встановлення еквівалентів. Існує чотири способи перекладу власних назв, їх часто об'єднують єдиною назвою транскодування. Так, Л.С. Бархударов виділяє такі способи передачі «безеквівалентної лексики», а, отже, і власних назв: перекладацька транслітерація та транскрипція; калькування; описовий переклад; наближений переклад; трансформаційний переклад [1].

1.1 Транслітерація

Транслітерáція (транс і лат. litera - буква) — механічна передача тексту й окремих слів, які записані однією графічною системою, засобами іншої графічної системи при другорядній ролі звукової точності, тобто передача однієї писемності літерами іншої.

Транслітерація відрізняється від транскрипції (і ще більшою мірою від трансграфіки), що має на меті точну фонетичну або фонологічну передачу звуків. Найкраща транслітерація така, яка дозволяє легко вернутися при потребі до ориґінальної системи письма.

Необхідність у транслітерації виникла в кінці 19 ст. (у процесі створення прусських наук, бібліотек) для того, щоб включити в єдиний каталог праці, написані мовами, які базуються на латинських, кириличних, арабських, індійських та ін. системах письма.

Інструкції транслітерації, складені з цією метою, стали в 20 ст. основою стандарту для перекладу нелатинських систем письма на латиницю. [3]

В. С. Виноградов стверджує, що звичайні власні назви, як правило, транскрибуються або транслітеруються [4, с. 149].

При транслітерації іноземні власні імена та географічні назви передаються буквами українського алфавіту без врахування особливостей вимови:

Hull-Гуль, Walter — Вальтер, Worchester — Ворчестер, Hudson - Гудзон

Під час транслітерації часто виникає потреба в культурологічному аналізі тексту [6, 77]. Особливо він стає необхідним, якщо ми маємо справу з іменами, поширеними серед народів, що

говорять різними мовами. В цьому випадку, як зазначає О.О. Бешкарева в своїй статті “Проблема перекладу власних назв” [7], важливо визначити національну приналежність носія імені. Найтиповішим

прикладом може стати передача прізвищ, які в українській мові закінчуються на –ський та –цький, і характерні для української, російської, чеської, польськоїта інших мов. Згідно з українськими правилами вони мають транслітеруватись через –yi (Khmelnytskyi)

Правила транслітерації встановлюються спеціальними стандартами. Міжнародним стандартом “ISO 9:1995 Information and documentation -- Transliteration of Cyrillic characters into Latin characters - Slavic and non-Slavic languages”, встановленим Міжнародною організацією стандартизації (International Organization for Standardization - ISO), встановлені правила передачі власних імен та географічних назв мов, які користуються кирилицею, латинським шрифтом.

Однак, слід зазначити, що у практичному застосуванні при передачі тої чи іншої назви конкретною мовою часто спостерігається відхід від цього стандарту. Так, наприклад, українські літери “ч”, “ш”, “щ” згідно зі стандартом “ISO 9:1995” потрібно передавати буквосполученнями ch, sh, shch відповідно:

Щорс — Shchors, Шевченко - Shevchenko

Але при передачі українських власних імен конкретними мовами частіше застосовуються відповідні словосполучення, характерні для цих мов. Так, в Каталозі Бібліотеки Конгресу США поряд з англійською транслітерацією прізвище Т.Г.Шевченка “Shevchenko” зустрічається в німецькому варіанті “Schewtschenko”, у французькому “Chevtchenko” та польському “Szewczenko”.

Комісією української правничої термінології Верховної Ради України розроблено обов'язковий для використання у правничих та офіційних текстах стандарт транслітерації українських власних імен та географічних назв літерами та буквосполученнями латинського алфавіту.

Не дивлячись на значні розбіжності, які існують між фонетичними системами двох мов, ряд англійських власних імен передаються

українською мовою способом транслітерації: Bart - Барт, Bill – Білл, Barbara - Барбара, Diana - Діана, Em - Ем, Flo - Фло, Linda -Лінда, Leo - Лео, Nikola - Нікола, Veronica - Вероніка, Vicror - Віктор, Viola - Віола, Barker- Баркер, Collins - Коллінс, Cronin – Кронін, Adams – Адамс.

В деяких англійських власних іменах при транслітерації на українську мову упускаються або добавляються літери. Такий вид перекладу застосовують, коли справа стосується англійських власних назв зі специфічними орфографічними формами для того, щоб уникнути порушень традиційно встановлених правописних норм української мови: McIntosh - Макінтош, McDonald -Макдональд, Dinah - Діна, Longfellow – Лонгфело, Williamson - Вільямсон, McEnroe – Макенро.

В деяких випадках англійські власні імена та географічні назви перекладаються на українську мову частково способом транслітерації, а частково – транскрибування: Bellingshausen Sea - море Беллінсгаузена, Brooklyn - Бруклін, Cameroon - Камерун, Huntigton - Гантінгтон, Libreville -Лібревіль, Jackson - Джексон, Aberden -Абердін, Valentine - Валентайн, Newton – Ньютон.