1.2. Хімічний склад листя т Церцису європейського

Хімічний склад листя церцису європейського вивчений недостатньо. Дані літератури свідчать про те, що листя церциса можуть служити сировиною для отримання дубильних речовин.

1.3. Фармакотерапевтичні властивості Церцису європейського

Листя виділяють леткі фітонциди, що змінюють біологічні властивості туберкульозної палички, пригнічуючи її розвиток.

1.4. Народногосподарське значення Церцису європейського

Декоративна рослина. Культивується з XVI століття. В основному церцис використовується в масових насадженнях по межі ділянки або при створенні алей. Чудово виглядає як одиночна рослина.

Церцис європейський використовують в озелененні вже більше трьох століть, і з кожним роком його популярність зростає. Захоплення викликає незвично буйне цвітіння рослини: численні лілово-бузкові квітки щільно вкривають не тільки молоді пагони, але і з'являються на скелетних гілках і навіть на стовбурі. Таке явище називається «кауліфлорія» і зустрічається досить рідко в рослинному світі.

У Криму церцис використовується тільки як декоративна рослина. На батьківщині ж, в районах Середземномор'я, в столярних роботах цінується його легка з красивим чорнувато-зеленим малюнком деревина та жовта, видобута з тієї ж деревини, фарба.

Бруньки дерева використовують для приготування гострої приправи.

Медонос.

Висновки.

1. Нами проведено аналіз літературних даних і встановлено, що рослина Церцис європейський (Cercis siliquastrum)є перспективною для подальшого дослідження.

2. Узагальнено відомості про ботанічну характеристику, підвиди, форми та біологічні особливості церцису європейського.

3. Виявлено, що хімічний склад церцису потребує подальшого та більш детального вивчення.

4. З’ясовано, що церцис з давніх-давен використовується в основному як декоративна рослина, але білш детальне вивчення хімічного складу рослини може відкрити нові галузі застосування.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

Сировина, реактиви, прилади.

1. Об’єктом досліджень були листя церцису європейського, зібрані у 2012 році (травень-липень) у Харкові.

2. Зрізи і препарати з поверхні робили із свіжозібраного і фіксованого матеріалу лезом по відомим методикам. Анатомічну будову визначали за допомогою мікроскопу "Ломо Мікмед-1" та фотокамери Sony Cyber-shot (DSC-W80).

3. Виявлення речовин глікозидної природи проводили з реактивом Фелінга, який складається з двох розчинів.

Розчин №1: 34,66 г перекристалізованого сульфату міді розчиняють у воді, підкисленій 2-3 краплями розведеної сірчаної кислоти, і доводять об’єм розчину водою до 500 мл.

Розчин №2: 173 г сеньєтової солі і 50 г їдкого натрію розчиняють у 400 мл води і після охолодження доводять об’єм розчину водою до 500 мл.

Реактивом є суміш рівних об’ємів двох розчинів. Готують перед використанням. 5 мл реактиву Фелінга розбавляють 5 мл води і нагрівають до кипіння. Розчин повинен залишатися прозорим.

4. Виявлення кумаринів проводять з лугом та діазореактивом.

Діазореактив: 5 мл розчину сульфанілової кислоти (4,5 г сульфанілової кислоти і 45 мл конц. хлористоводневої кислоти у 500 мл води) вносять у мірну колбу місткістю 100 мл, що стоїть на льоду, додають 2,5 мл розчину натрію нітриту. Суміш залишають на льоду протягом 5 хвилин, потім додають 10 мл розчину натрію нітриту, змішують, залишають на льоду протягом 5 хвилин і доводять об’єм розчину водою до мітки.

Використовують свіжоприготовленим, зберігаючи на льоду.

5. Амінокислоти виявляли за реакцією з розчином нінгідрину.

Нінгідрину 0,5% розчин: 0,5 г нінгідрину переносять у мірну колбу на 100 мл, додають 70 мл спирту етилового 95%, розчиняють нінгідрин; додають етанол до мітки та перемішують.

6. Хроматографічні дослідження проводили на папері хроматографічному (БХ) сортів "Filtrak" (FN-1, FN-2, FN-5, FN-11, FN-13, FN-15) і пластинках "Silufol UV-286" і "Silufol UV-366" (Чехія) для ТШХ у наступних системах розчинників:

1. н-бутиловий спирт – оцтова кислота – вода (4:1:2);

2. бензол – етилацетат – оцтова кислота – вода (50:50:1:1);

3. гексан – ацетон (6:2);

4. гексан – ацетон (6:4);

5. 2% оцтова кислота;

6. 15% оцтова кислота.

Процес хроматографування проводили у висхідному та низхідному напрямку розчинників з одно- і багаторазовою розгонкою на папері при температурі 20-25 ºС. Співвідношення розчинників у системах для хроматографування, означені цифрами, брали в об’ємних частках.

7. На хроматограмах речовини виявляли за флюоресценцією в УФ-світлі до та після обробки різноманітними реактивами:

1. гідроксикоричні кислоти: діазореактивом, парами аміаку;

2. флавоноїди: парами аміаку;

3. амінокислоти виявляли по появі червоно-фіолетових плям після обробки хроматограм 0,5% розчином нінгідрину у етанолі і нагріванні у сушильній шафі протягом 5-10 хвилин при температурі 105 ºС.

8. УФ-спектри поглинання знімали на спектрофотометрі СФ-46 у кюветах з товщиною шару 10 мм.

9. Мікроелементний склад сировини визначали на атомно-емісійному спектрофотометрі ДФС-8. Аналіз заснований на повному випарюванні речовини у розряді дуги перемінного струму з джерелом збудження спектрів типу IBS-28 при силі струму 16 А та експозиції 60 с. Для одержання спектрів і їхньої реєстрації використовували спектрограф ДФС-8. Область спектру – 250-350 нм.

10. Якісний склад і кількісний вміст жирних кислот визначали на газорідинному хроматографі з полум’яно-іонізаційним детектором ˝Shimadzu GC-14B˝. Умови хроматографування: газ-носій – гелій особливої чистоти; потік газу-носія – 1мл/хв; температура: інжектора – 240ºС; детектора – 250ºС; колонки – 160ºС; розміри колонки – 60 мм Χ 0,32 мм; твердофазний носій – ˝НР-23˝ с зернінням 0,25 мкм, розділення 1:170; розчинник – циклогексан.

11. Обробку результатів дослідів проводили методом математичної статистики за ДФУ.

РОЗДІЛ 2. ФІТОХІМІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ СПОЛУК ЦЕРЦИСУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО