3

Вступ

Актуальність теми. Рослини є невичерпним джерелом лікарських засобів. У фармацевтичній практиці біологічно активні речовини (БАР) лікарських рослин мають велике значення та займають дуже важливе місце. Пошук нових сировинних джерел, дослідження біологічно активних сполук рослин і створення на їх основі лікарських препаратів є актуальним питанням сучасної фармації.

Завдяки багатому хімічному складу препарати на основі лікарських рослин виявляють різнобічну лікувальну і профілактичну дію при багатьох захворюваннях. Важливе те, що на організм людини впливає цілий комплекс біологічно активних сполук, завдяки чому досягається покращення функціонального стану життєво важливих органів і систем.

Перспективним джерелом для отримання фітозасобів є Церцис європейський (Cercis siliquastrum), що відноситься до роду Церцис (Cercis L.) родини бобових (Fabaceae).

Об’єктом дослідження було обрано листя церцису європейського, зібрані у 20012 році на базі Харківського ботанічного саду. Предметом дослідження було вивчення хімічного складу та фізико-хімічних властивостей БАР.

Метою даної роботи було фітохімічне дослідження листя церцису європейського.

Для досягнення поставленої мети нам необхідно було вирішити такі задачі:

• проаналізувати і узагальнити сучасні дані літератури щодо медичного застосування та хімічного складу досліджуваної рослини;

• провести попереднє фітохімічне вивчення якісного складу листя церцису європейського;

• визначити основні числові показники та кількісний вміст основних груп БАР в листі церцису європейського;

• провести морфолого-анатомічне вивчення листя церцису європейського.

Для виконання завдань дослідження були використані хімічні (загальноприйняті реакції ідентифікації), фізико-хімічні (спектрофотометрія, хроматографія та ін.), мікро- та макроскопічні методи аналізу.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, огляду літературних даних (розділ І), експериментальної частини (розділи ІІ-ІV), висновків, списку використаної літератури, який включає в себе 56 джерел, в тому числі 12 іноземних.

У першому розділі проведено аналіз літературних джерел по темі дипломної роботи, зроблено узагальнення та систематизацію даних.

Другий розділ присвячений дослідженню якісного складу та встановленню кількісного вмісту біологічно-активних речовин (БАР), що містяться в листі церцису європейського; також приведені основні числові показники сировини.

Результати дослідження ліпофільної фракції з квітків Cercis siliquastrum наведені у третьому розділі.

Результати анатомо-морфологічних досліджень церцису європейського.представлені в четвертому розділі.

Зміст роботи висвітлено на 74 сторінках основного тексту і містить 23 таблицю, 13 рисунків та одну схему.

РОЗДІЛ 1

ПОХОДЖЕННЯ, БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СІМЕЙСТВА БОБОВІ, СИСТЕМАТИКА, МОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА, ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ, НАРОДНОГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ РОСЛИН РОДУ ЦЕРЦИС.

1. Походження культури

Рід Cercis L. – один з прадавніх родів покритонасінних, представлений листопадними деревними та кущовими рослинами. Вперше його визначив Турнефор у 1694 р. [10], а детальний опис роду зробив Карл Лінней у 1752-1754 рр. [14,15]. За філогенетичною системою магноліофітів А.Л. Тахтаджяна [13], Cercis L. належить до відділу Magnoliophyta, класу – Magnoliopsida (дводольні), порядку – Fabales, родини Caesalpiniaceae – цезальпінієві, триби – Cercideae, підтриби – Cercidinae, роду Cercis L., який об'єднує 7 видів. Ботанічна назва – Cercis – вперше була застосована Теофрастом у період його життя ще у 370-285 рр. до н.е., і міцно ввійшла у сучасну ботанічну номенклатуру [1]. За даними А.Н. Криштофовича [8], рештки роду відомі ще з нижнього олігоцену й міоцену Франції та Японії. Нині цей рід зберігся неве-ликою кількістю видів у Північній Америці, Середземномор'ї та Східній Азії. У природних умовах, як повідомляє В.В. Альохін, Л.В. Кудряшов, В.С. Говорухін [2], види роду Cercis L. поширені тільки у Північній півкулі, а природні ареали розташовані в трьох підобластях Голарктичної флористичної області: Східноазійській (C. chinensis Bunge, C. griffithii Boiss., C. racemosa Oliv. Середземноморській (C. siliquastrum L.) та Північноамериканській (C. Canadensis L., C. reniformis Engelm., C. occidentalis Torr.). Рослини, що належать до роду Cercis L., в основному є тропічними та субтропічними, проте в ході еволюції вони поширились на північ до 40-42° північної широти. Інтродукція видів роду Cercis L. в райони помірного клімату розпочалась понад 4 століття тому, а у Західну Європу з 1730 року.

У культурі види роду Cercis L. поширені в багатьох країнах Європи, Азії та Північної Америки. В Україну їх вперше інтродуковано у 1816 р. Кременецьким ботанічним садом [5], а нині поодинокі екземпляри трапляються в Лісостеповій та Степовій зонах, Західній Україні, а C. siliquastrum та його форма "Rosea" найбільш поширені на Південному березі Криму. У колекції Національного дендрологічного парку "Софіївка" рід нараховує 4 види: Cercis canadensis, Cercis siliquastrum,, Cercis griffithii та Cercis chinensis і 2 форми: C. canadensis форма "Rosea", Cercis siliquastrum форма "Albida." які є представниками всіх трьох підобластей.

2. Ботанічна характеристика сімейства бобові

Порядок бобові - Fabales містить одне сімейство бобові. Родина бобові - Fabaceae об'єднує 17000-18000 видів і 650 родів. Сімейство прийнято ділити на 3 підродини: цезальпінієві (Caesalpinioideae), мімозові (Mimosoideae), метеликові (Papilionoideae). Найбільше сімейство метеликові.

До бобовим належить найбільший у світі рід квіткових рослин – астрагал (Astragalus) - близько 2200 видів; широко відомі види роду конюшина (Trifolium), що об'єднує 320 видів; акація (Acacia) 1200 тропічних і субтропічних видів; мімоза (Mimosa) 500 американських тропічних видів і інші. Після злаків бобові – найважливіша з практичної значущості для людини група квіткових рослин. Бобові поширені по всьому світу, але цезальпінієві і мімозові зустрічаються головним чином у тропіках і субтропіках, де разом з метеликові становлять важливий елемент флори. У межах свого ареалу бобові займають дуже різноманітні місце проживання.

Серед бобових відомі майже всі життєві форми, крім паразитів і епіфітів. Деякі деревні представники досягають 60-80 метрів висоти і в той же час існують крихітні, всього у кілька сантиметрів однорічні трави. Корінням значної частини бобових є бульби, які виникають як розростання паренхімні тканини їх коренів внаслідок впровадження і ендогенного розселення азотфіксуючих бактерій роду різобіум.

Листя бобових різноманітні, але завжди складні. Прилистки завжди є проте часто рано опадають, або іноді сильно розростаються (горох). Листя і окремі листочки здатні здійснювати різного роду кругові рухи або складатися на ніч.

Квітки нерідко досить великі яскраві. У метеликових і цезальпінієвих вони зигоморфні, а у мімозових актиноморфні. Оцвітина завжди подвійною. Чашечка складається з 5, рідше з 4 зростаються чашолистки,правильна або неправильна. Пелюсток 5 (всі підродини метеликові,частина цезальпінієвих і мімозових) або 4 (решта цезальпінієвих і мімозових). Віночок метеликових влаштований характерно. Верхній, зовнішній в бруньці і звичайно найбільший пелюстка отримав назву прапора (вітрила). Він сприяє залученню комах запилювачів.

Бічні пелюстки називаються крилами (веслами) і використовуються комахами в якості посадкового майданчика. Найкращі внутрішні по положенню в бруньці пелюстки. Зазвичай зростаються вздовж нижнього краю, утворюючи човник (кіль). Човник подібно захисному футляру, оберігає тичинки і пестик і перешкоджає відвідування квіток дрібними комахами, які поїдають пилок або нектар, але не є ефективними обпилювачами.

Андроцей у всіх бобових складається з 10 тичинок і може бути одно-і двубратственним. Для визначення родів у рамках розглянутого сімейства важливе значення має будову андроцея. В одних пологів андроцей багатобратственний, коли всі 10 тичинок вільні (роди: софора,термопсис). У інших - однобратственний, коли всі 10 тичинок зростаються, між собою тичіночними нитками, утворюючи так звану тичіночну трубку у середині якої розташовується пестик (рід люпин та ін.) Нарешті, більшість родів сімейства має двубратственний андроцей: 9 тичинок зростаються тичіночними нитками в трубку, а одина тичинка вільна (роди: горох, люцерна, чина). Форма тичіночної трубки також буває різноманітною. В одних випадках вона зрізана прямо і вільні кінці тичіночних ниток однакової довжини (чину), в інших випадках вона зрізана косо. У мімозових тичинки нерідко розщеплюються, і тоді андроцей здається полімерним. Метеликові дуже часто мають гіпантій. Гінецей майже завжди монокарпний.

Квітки зібрані в прості суцвіття – кисть, парасолька, головку. Плід – монокарпій: одно-, дво- або багатонасінний біб, розкриваються, не розкриваються або членистих. Може бути опушеним чи ні. Насіння відносно великі, з ендоспермом або без нього, зародок з добре розвиненими сім'ядолями, прямий (у цезальпінієвих і мімозових) або зігнутий (у метеликових).

Запилення перехресне, у більшості метеликових здійснюється великими комахами – джмелями і бджолами, яких залучають рясні запаси нектару чи пилку. Зустрічаються самозапильні види, наприклад горох. Плоди розповсюджуються під дією власної ваги, вітром, водою.

У насінні бобові містять як запасні речовини білок, а також крохмаль і жирну олію, що визначає їх велику харчову і кормову цінність. У значного числа видів знайдені алкалоїди, тритерпеновіглікозиди, антраценпохідні і т. д. В якості харчових продуктів широковикористовується насіння сої (Glycine max), квасолі (Phaseolus vulgaris), гороху (Pisum sativum), сочевиці (Lens culinaris), арахісу, або земляного горіха (Аrachis hypogaea), та ін. Кращими кормовими травами вважаються люцерна посівна (Medicato sativa), люцерна серповидна, або жовта (M. falcata), і різні види конюшиною. Одночасно бобові помітно поліпшують родючість грунту. Щорічно види бобових, що живуть у симбіозі з бактеріями, повертають у грунт не менше 100-140 кг/га азоту [22,28,34,37,43].