36. “ Прогресивна історія ” Жана Антуана Кондорсе.

Жана Антуана Кондорсе (1743-1794). Під час революції, переховуючись від переслідувань якобінського терору, він написав працю “Ескіз історичної картини прогресу людського розуму” (1794), в якій виклав концепцію історичного процесу, що отримала назву “теорії прогресу людства”. ідея прогресу який дозволяє людству, проходячи відповідні стадії, досягти справедливого, побудованого на освіті і знаннях суспі льства. Таке суспільство найбільш відповідає природному закону. Людський розум у Кондорсе виступає як історичний, тобто такий, що змінюється з часом і епохами. Здобутком Кондорсе у осмисленні минулого було чітке виокремлення стадій історичного розвитку, кожна з яких була вищою відносно попередньої. Історію людства він поділив на дев’ять епох, додавши до них майбутню десяту, котра повинна звершити три головні завдання: знищити нерівність між націями, досягти рівності між класами одного народу, домогтися дійсного вдосконалення людини.

37. Особливості історіографії німецького Просвітництва.

Просвітницькі ідеї проявились у німецькій суспільно-науковій думці

насамперед у вигляді філософсько-етичних ідей. Зосередження погляду на розумовій діяльності й розгляд її логічно-духовних засад дозволили німецьким мислителям побачити ідеальний взаємозв’язок, зміни і розвиток явищ реального світу та їхнє відображення у свідомості. Це створило сприятливі передумови для філософського осмислення минулого. професора Кеніґсберзького університета Іммануїла Канта (1724-1804), світоглядну систему, яка б поєднала досягнення натурфілософії і “людинознавства”. У Канта людина опинилася не тільки у центрі пізнавальної діяльності, але й природи та соціуму в цілому. На його погляд історія людства представляє собою історію розвитку свободи. хід історії за Кантом визначався взаємодією двох начал — природно-чуттєвого і культурно-розумового. Увесь історичний шлях характеризується внутрішньою боротьбою між цими двома началами, Йоганна Фридріха Шиллера (1759-1805), який вважав, що ціль: показати, яким чином склалися реалії сучасного життя — мова, право, держава, громадські інституції тощо. Значні впливи на розвиток європейської історіографії у ХVІІІ ст. мав

Геттінґенський університет, в якому під впливом Просвітництва склалася історична Школа. 1764 р. при університеті було засновано Історичний інститут, який зайнявся науковим виданям джерел. Ініціатором його створення був професор Йоганн Кристоф Гаттерер (1727-1799). З ім’ям цього вченого пов’язані передусім організація і спрямування історичних досліджень. Вчений сформулював чотири головних завдання, вирішення яких, повинно було перетворити історію у самостійну науку: визначення предмету історичного вивчення, створення теорії історичного пізнання, яка б відповідала реальним фактам, розробка методів дослідження і створення спеціалізованих історичних установ.Август Людвиґ Шльоцер (1735-1809), який у центр історичного процесу ставив державу, як знаряддя здійснення прогресивної політики на зразок “освіченої монархії”.