
- •1. Адміністративне право в системі права України
- •2. Поняття, риси і завдання адміністративного права
- •3. Предмет адміністративного права та його переосмислення в умовах правової реформи
- •4. Метод адміністративного права та його розвиток у контексті реформи адміністративного права
- •5. Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права.
- •6. Джерела адміністративного права України та їхня характеристика. Основні законопроектні роботи у галузі адміністративного права.
- •7. Адміністративно-правові норми: поняття, види та особливості структури
- •8. Основні положення Концепції адміністративної реформи в Україні
- •10. Дія адміністративної норми у часі, у просторі та за колом осіб. Порядок дії в Україні законодавства срср і міжнародних договорів
- •9. Основні напрямки реформи адміністративного права в Україні
- •11. Поняття, види та основні тенденції систематизації адміністративного законодавства.
- •12. Поняття, склад та види адміністративно-правових відносин
- •13. Поняття, риси та рівні державного управління.
- •14. Функції державного управління: поняття, види та їхня характеристика
- •15. Принципи державного управління: поняття, види та їх характеристика
- •16. Поняття та види методів державного управління
- •18. Поняття та види методів державного управління
- •20. Поняття і види суб’єктів адміністративного права, їхня загальна характеристика. Обставини, що впливають на суб’єктів адміністративного права
- •21. Адміністративно-правовий статус громадян України
- •22. Адміністративно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства і біженців
- •23. Центральні органи державної виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права
- •24. Місцеві органи державної виконавчої влади як суб’єкт адміністративного права
- •25. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування
- •26. Підприємства та установи як суб’єкти адміністративного права
- •27. Об’єднання громадян як суб’єкт адміністративного права
- •28. Правові засади державної служби
- •29. Поняття, ознаки і види державної служби
- •30. Поняття і види державних службовців. Їхні обов’язки і права
- •31. Право громадян на державну службу та механізм його реалізації
- •32. Поняття та риси адміністративної відповідальності
- •33. Підстави адміністративної відповідальності та їхня характеристика
- •34.Ознаки та склад адміністративного проступку
- •35.Колективні суб’єкти (юридичні особи ) як суб’єкт адміністративної відповідальності
- •36. Особливості адміністративної відповідальність неповнолітніх
- •37. Поняття та особливості адміністративного примусу. Співвідношення адміністративного примусу, передбаченого нормами адміністративного права
- •38. Характеристика заходів адміністративного попередження
- •39. Характеристика заходів адміністративного припинення
- •40. Система адміністративних стягнень та їхня характеристика
- •41. Порядок накладання адміністративних стягнень
- •42. Обставини що виключають адміністративну відповідальність, та їхня характеристика
- •43. Характеристика заходів адміністративно-процесуального забезпечення
- •44. Способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні та їхня характеристика
- •45. Поняття, сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду
- •46.Поняття , сутність та види адміністративного нагляду.
- •47.48.Звернення громадян як засіб забезпечення законності у державному управлінні
- •52.Принципи адміністративного судочинства .
- •54.Основні напрямки адміністративної реформи України
- •56.Основні напрями реформування інституту держаної служби
- •60. Організаційно-правові засади державного управління у галузі житлово-комунального господарства.
- •61 Організаційно-правові засади державного управління у галузі використання й охорони навколишнього, природного середовища
- •62. Організаційно-правові засади державного управління у галузі митною справою.
- •63. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фінансів
- •64. Організаційно-правові засади державного управління у галузі банківською справою
- •66. Організаційно-правові засади державного управління у галузі агропромисловому комплексі
- •65. Організаційно-правові засади державного управління у галузі промисловості
- •67. Організаційно-правові засади державного управління у галузі траспорту
- •68. Організаційно-правові засади державного управління у галузі зв’язку
- •69. Організаційно-правові засади державного управління у галузі паливно-енергетичним комплексом
- •70. Організаційно-правові засади державного управління у галузі захисту економічної конкуренції
- •71. Організаційно-правові засади державного управління у галузі освіти
- •72. Організаційно-правові засади державного управління у галузі науки
- •74. Організаційно-правові засади державного управління у галузі культури
- •75. Організаційно-правові засади державного управління засобами масової інформації
- •77. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фізичної культури та спорту
- •78. Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення
- •79. Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики
- •80. Організаційно-правові засади державного управління у галузі туризму
- •81. Організаційно-правові засади державного управління у галузі зовнішньополітичної діяльності
- •82. Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони
- •83. Організаційно-правові засади державного управління у галузі безпеки
- •84. Організаційно-правові засади державного управління у галузі внутрішніх справ
- •85. Організаційно-правові засади державного управління у сфері юстиції
- •86. Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ
- •87. Організаційно-правові засади державного управління у галузі державної безпеки
54.Основні напрямки адміністративної реформи України
Адміністративна реформа є складовою державної, економічної, соціальної реформи, які відбуваються в країні. Вона передбачає докорінні зміни в організації практичного виконання завдань держави і суспільства. Необхідність проведення адміністративної реформи виникла не сьогодні. Фактично вона почалася, коли було створено інститут Президента України та його адміністрація. Але зміни, які з часом відбувалися в державному управлінні, пізніше не обгрунтовувались науково, вносились безсистемно, без належної програми. В результаті – цілковита нестабільність у системі органів виконавчої влади. Шість нових урядів, шість нових підходів до вирішення проблем. У червні 1995 року Президія Верховної Ради доручила комісії з питань правової політики і судово-правової реформи підготувати проект Концепції адміністративної реформи. 7 липня 1997 Указом Президента України “Про Державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи” створена комісія на чолі з Л.М.Кравчуком . 2 жовтня 1997 Указом Президента України затверджено Положення про Державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи. 22 липня 1998 Президент України підписав Указ “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні”. Реформа має радикально змінити систему державного управління всіма сферами суспільного життя, перетворити її в один з визначальних чинників економічних та соціальних реформ. Зрозуміло, що реформа проводиться відповідно до Конституції України. Передусім треба створити законодавчу базу, прийняти закони, які передбачені у Конституції.
56.Основні напрями реформування інституту держаної служби
Державна служба є важливим інститутом сучасної держави.Інститут державної служби в нашій країні було створено лише після проголошення незалежності. Чинний Закон України "Про державну службу" було прийнято вперше на терені країн колишнього СРСР 16 грудня 1993 р. Ст1 Державна служба - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.Основні принципи служіння народу України;демократизму і законності;гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян. Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України. Державна політика визначається Верховною Радою України. Основними напрямами державної політики є визначення основних цілей, завдань та принципів функціонування інституту, забезпечення ефективної роботи всіх державних органів відповідно до їх компетенції.
Органом управління державною службою в державних органах та їх апараті є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої .Цей Орган прогнозує і планує потребу державних органів та їх апарату в кадрах; забезпечує разом з іншими державними органами реалізацію загальних напрямів політики у сфері державної служби в державних органах та їх апараті; розробляє і вносить на розгляд Кабінету Міністрів України проекти нормативних актів з питань державної служби в державних органах та їх апараті; розробляє, координує і контролює здійснення заходів щодо підвищення ефективності державної служби в державних органах та їх апараті; здійснює методичне керівництво проведенням конкурсного відбору державних службовців в державних органах та їх апараті; організує навчання і професійну підготовку державних службовців державних органів та їх апарату; контролює дотримання визначених цим Законом умов реалізації громадянами права на державну службу; організує, координує та забезпечує умови для розвитку наукових досліджень з питань державної служби. До службовців крім стягнень може застосовуватись попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
59.Організаціно правові засади управління економікою.
Економічна сфера в юридичній літературі часто називається сфера господарською діяльності є однією з найскладніших і найважливіших оскільки ефективно національна економіка виступає гарантією незалежності держави .правову основу управління сферою складають КУ . Господарський Кодекс України , Закон України про Державне прогнозування , та розроблення програм економічного і соціального розвитку України , Про державні цільові програми , Про зовнішньо економічну діяльність , про захист економічної конкуренції і т.п.
Основними напрямами , що охоплюється державним управлінням в ЕК. Сферой є фінансова політика , грошово-кредитна політика , банківська система інноваційна інвестиційна діяльність , прискорення приватизаційних процесів , посилення управління державним сектором економіки , Зовнішньоекон. Політика і залучення іноземних інвестицій , подолання платіжної кризи , стимулювання малого бізнесу , запровадження єдиної державної регуляторної політики та інші . Сутність державного управління цієї сферою , яка полягає в : удосконаленні взаємодії центральних і місцевих органів державної виконавчої влади . Органи місцевого самоврядування , в чіткому розмежуванні компетенції центральних і місцевих органів в економічній сфері ; створення чіткого механізму юридичної відповідальності за порушення чинного законодавства в цій сфері ; запровадження єдиної регуляторної політики …У системі органів управління основну увагу варто приділити КМУ , який розроблях і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку , забезпечує проведення фінансової цінової інвестиційної та податкової політики .Здійснює управління об’єктами державної власності , спрямовує і координуює роботу міністерств , інших центральних органів виконавчої влади . Міністерство економіки України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади. Його правовий статус визначаться Положення про Міністерство економіки України .
На місцеому рівні управління здійснюють управління економіки у відповідних місцевих державних адміністраціях . Починаючи з концепції переходу Української РСРС до Ринкової економіки в нашій державі обрано низка програм . Програма надзвичайних заходів , щодо стабілізації економіки України від 3 липня 1991 р .; Про основи національної економіки України .Держвна програма демонополізації економіки і розвитку конкуренції .До такого виду актів можно віднести також програми розвитку регіонів і галузей народного господарства . Проект програми України 2010 ухвалення якої може стати основої для подальшого економічного зростання ідеї національного прогресу