Третій узагальнюючий показник характеризує демографічну ситуацію в регіоні, для чого розглядаються такі аналітичні показники:

• частка населення регіону в загальній кількості населення країни;

• частка міського населення в регіоні;

• рівень зайнятості в регіоні;

• частка працездатного населення у загальній кількості населення регіону;

• рівень кваліфікації працюючих у регіоні.

До четвертої групи узагальнюючих показників входять аналітичні:

• частка приватизованих підприємств у загальній кількості підприємств комунальної власності;

• частка підприємств недержавної форми власності у загальній кількості підприємств регіону;

• кількість спільних із зарубіжними партнерами компаній і фірм у регіоні;

• кількість банківських установ (включаючи філії) на території регіону;

• кількість страхових компаній у регіоні;

• кількість товарних бірж у регіоні.

П’ятий узагальнюючий показник оцінює рівень криміногенних, екологічних ризиків, тобто рівень безпеки інвестиційної діяль­ності в регіоні. До цієї групи належать аналітичні показники:

• викиди шкідливих речовин на 1 м² території регіону;

• частка джерел забруднення у загальній кількості підприємств регіону;

• кількість економічних злочинів на 100 тис. осіб, що проживають у регіоні;

• частка незавершених будівельних об’єктів у загальній кількості розпочатих будівництв.

Кожний регіон по кожному з п’яти узагальнюючих показників отримує певний середній рейтинг, який розраховується як середня арифметична рейтингів цього регіону за окремими аналітичними показниками:

, j = 1, 2, 3, 4, 5, (12.29)

k = 1, 2 … N,

де — середній рейтинг k-го регіону за j-м узагальнюючим по­казником; — рейтинг k-го регіону за і-м аналітичним показником j-ї узагальнюючої групи; n_j — кількість аналітичних показників у j-й групі узагальнюючих показників.

До заключного етапу аналізу інвестиційної привабливості регіонів входить розрахунок інтегрального показника оцінки пріоритетності кожного регіону, який визначається як сума добутків рейтингового значення узагальнюючого показника даного регіону на значимість цього показника у сукупній оцінці. Прийнята така значимість кожного узагальнюючого показника:

• рівень загальноекономічного розвитку регіону — 35 %;

• рівень розвитку інвестиційної інфраструктури — 15 %;

• демографічна характеристика регіону — 15 %;

• рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструк­тури — 25 %;

• рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків — 10 %.

Тоді інтегральний показник інвестиційної привабливості регіо­ну розраховується за формулою

(k = 1, 2, … N), (12.30)

де ІП — інтегральний показник; d_j — значимість (у частках одиниці) відповідного узагальнюючого показника.

Отже, найбільш інвестиційно привабливим буде регіон, інтегральний показник якого має більше значення, ніж по інших регіонах.

4. Методика аналізу інноваційної діяльності

Поняття «інновації» за своєю сутністю означає нововведення. У більш широкому розумінні — це прогресивні техніко-технологічні та соціально-економічні зміни, поява нових способів виробництва, видів продукції та послуг, освоєння нових ринків збуту. Вирізняють інновації радикальні, тобто суттєві техніко-технологічні зміни, та інкрементальні — часткове оновлення техніки і технології.

Інновації передбачають не тільки творення нового (новації), а і його одночасну практичну реалізацію. Період від виникнення новації до її перетворення (використання) у нововведення називається життєвим циклом інновації. При цьому під новаціями розуміють результат наукової, науково-технічної, інтелектуальної діяль­ності. У зв’язку з цим у світовій практиці вирізняють науково-дослідну і науково-технічну діяльність, спрямовану на одержання та застосування нових знань, а також дослідно-конструкторські розробки. Такою діяльністю займаються академічні інститути, науково-дослідні організації, вищі навчальні заклади, наукові колективи, науково-дослідні підрозділи підприємств, лабораторії.

Практичне використання наукового, науково-технічного, інтелектуального результату є сутністю інноваційної діяльності, компонентами якої є новації, інвестиції та час, що потрібні для перетворення новацій у нововведення, та інновації (самі нововведення).

Більш широким за змістом є інноваційний процес, який охоплює інноваційну діяльність, етапи життєвого циклу інновацій, фінансування нових розробок. Отже, інноваційний процес полягає в одержанні та комерціалізації прогресивних техніко-техноло­гічних та соціально-економічних розробок.

Інноваційний процес охоплює період приблизно у 3—5 років і більше, тому потребує середньо- та довгострокових інвестицій. Визначають окремі етапи інноваційного процесу.

Перший етап — фундаментальні дослідження, які здійснюються в академічних інститутах, вищих навчальних закладах, галузевих інститутах та лабораторіях і фінансуються з державного бюджету.

Другий етап — прикладні дослідження, які проводять різні наукові установи і фінансують як держава (з державного бюджету), так і інші замовники. Саме на цьому етапі виникає ймовірність одержання негативного результату, що зумовлює інвестиційні ризики.

Третій етап — дослідно-конструкторські та експериментальні розробки. Вони здійснюються за рахунок державних коштів, коштів інших замовників та власних коштів підприємств. Виконавцями таких розробок є спеціалізовані лабораторії, кон­структорські бюро, науково-дослідні підрозділи великих підприємств.

Четвертий етап — комерціалізація інноваційних розробок, тобто запуск у виробництво та вихід на ринок збуту. На цьому етапі потрібні досить суттєві інвестиції в розвиток виробництва, підвищення кваліфікації працюючих, рекламу тощо. Інвестиції залишаються ризикованими.

Аналіз інноваційної діяльності здійснюється за окремими групами показників:

• показники, які характеризують установи, що займаються інноваційною діяльністю;

• показники результатів інноваційної діяльності;

• показники використання результатів інноваційної діяльності;

• показники ефекту від інноваційної діяльності.

Аналіз установ, що займаються інноваційною діяльністю, про­водиться у такій послідовності:

• визначається кількість академічних інститутів, науково-дос­лідних організацій, вищих навчальних закладів, науково-дослід­них підрозділів великих підприємств, лабораторій тощо, які займаються інноваційною діяльністю; кількість таких установ дається по роках, розраховується по роках, розраховується їх абсолютна та відносна зміна;

• визначається кількість зайнятих науковою, науково-техніч­ною діяльністю, дослідно-конструкторськими розробками окремо по кожному виду зазначених вище установ;

• обчислюється по роках абсолютна зміна та темпи зростання зайнятих інноваційною діяльністю;

• аналізується загальний обсяг витрат на інноваційну діяльність, у тому числі по окремих джерелах і в динаміці по роках.

Показники результатів інноваційної діяльності охоплюють:

• обсяги науково-дослідної, науково-технічної діяльності, проектно-конструкторських робіт;

• обсяги виготовлення дослідних зразків;

• обсяги науково-технічних послуг.

Зазначені показники наводяться: всього, по окремих джерелах фінансування, по роках, їх зміна абсолютна та в динаміці.

До показників використання результатів інноваційної діяльнос­ті належать:

• кількість найменувань нових видів продукції по роках;

• частка нових видів продукції у загальному її обсязі по роках;

• конкурентоспроможність продукції на внутрішньому і світовому ринках;

• ступінь прогресивності технологій;

• обсяг робіт з технічного вдосконалення виробництва, їх абсолютна та відносна зміна по роках;

• економічні результати: приріст прибутку внаслідок впровадження результатів інноваційної діяльності, зниження ресурсо- місткості продукції тощо, які розраховуються по роках, визначаєть­ся їх абсолютна та відносна зміна.

Ефект від інноваційної діяльності визначається за такими показниками:

• комерційний (фінансовий) ефект;

• бюджетний ефект;

• загальноекономічний ефект.

Комерційний ефект відбиває фінансові наслідки реалізації результатів інноваційної діяльності для її безпосередніх учасників. Розраховується як різниця між фінансовими результатами і витратами та може бути позитивним чи негативним.

Бюджетний ефект характеризує фінансові наслідки реалізації результатів інноваційної діяльності для державного та місцевих бюджетів. Він оцінюється як різниця між доходами від інноваційної діяльності і видатками відповідного бюджету на її здійснення.

Загальноекономічний ефект визначає результати інноваційної діяльності для всієї національної економіки, регіонів та галузей і характеризується показниками: виручка від реалізації на зовнішньому та внутрішньому ринках інноваційного продукту; виручка від продажу ліцензій, ноу-хау, програмного забезпечення; соціальні та екологічні наслідки; надходження від імпортного мита; кредити іноземних держав, банків і фірм тощо. До складу витрат входять не­обхідні для забезпечення інноваційної діяльності витрати всіх її учасників на рівні національної економіки, регіону, галузі.

1 Болейко Ю. О. Оцінка інвестиційної привабливості регіонів // Фінанси України. — 1997. — № 6. — С. 65—72.

2 Гамалій Д. Оцінка інвестиційної привабливості регіонів України // Вісник НБУ. — 1998. — Груд. — С. 51—54.