205. Мікросоціологія займається вивченням:

соціальної поведінки;

міжособистісного спілкування;

суспільства як цілісного соціального організму;

глобальних процесів, які відбуваються у суспільстві.

206. Позитивна девіанта поведінка – це:

виконання правил;

відкриття, запровадження нового;

поведінка, яка не відповідає загальноприйнятим цінностям;

відсутність ініціативи.

207. Основна форма діяльності суспільства:

• матеріальне виробництво;

• нематеріальне виробництво;

• економічна діяльність;

• політична діяльність.

208. В епоху Відродження в соціологічній думці виділяють наступні етапи:

• гуманістичний;

• детерміністський;

• натуралістичний;

• історичний.

209. Перші емпіричні дослідження проводяться у Росії за допомогою:

• В.Белінський;

• В.Татищева;

• М.Ломоносова;

• М.Михайловського.

210. З позицій соціології вперше розглядається релігія у працях:

• К.Маркса;

• Г.Гегеля;

• Л.Фейєрбаха;

• О.Конта.

211. Соціальна мобільність – це:

• злиття страт;

• форма соціального відтворення населення;

• рух людей лише з низу до гори;

• переміщення людей в суспільстві, зміна їх соціального статусу.

212. Яка з названих рис є спільною у соціології к. ХХ- поч. ХІХ ст.:

• фактографізація;

• механізація;

• функціоналізм;

• диспозиція.

213. Позитивній стадії інтелектуального розвитку людства відповідають такі стадії політико-соціальної організації суспільства як:

• військове панування;

• феодальне панування;

• промислова цивілізація;

• пролетарське панування.

214. Соціальні норми виконують у суспільстві наступні функції:

• регулювання загального ходу цівілізації;

• інтеграція людей у групи, а групи - в спільності;

• служіння еталоном поведінки;

• демократизація людей у групи, а групи - в спільності;

215. Твердження: Кожному ‘‘історичному народові’’ притаманний свій ‘‘народний дух’’висловив:

• Г.Гегель;

• Г. Спенсер;

• М.Вебер;

• К.Маркс.

216. Кримінальна девіантна поведінка – це:

• підкорення насильству;

• розлучення подружжя;

• злочини;

• суїцид.

217. Російську соціологію середини ХІХ – кінця ХХ століть можна оцінити як:

• прогресивну;

• позитивістську;

• марксистську;

• відсталу.

218. Який з названих елементів включено П. Сорокіним у структуру інтегральної соціології?

• - соціальна генетика;

• - соціальна статика;

• - прімордіалізм;

• - лібералізм.

219. Кирило-Мефодіївське братство - це:

• - гурток літераторів і науковців;

• - масонська ложа:

• - таємна прогресивна організація;

• - дозвільне об’єднання.

220. 18. Ідеї В. Мономаха та Я. Мудрого оцінюють як:

• - частину витоків української соціології;

• - соціальний психологізм;

• - соціальну статику;

• - гурток літераторів і науковців.

221. Специфіка соціологічного підходу до вивчення людини полягає у з’ясуванні, в першу чергу, того в людині, що безпосередньо пов’язане із:

• - соціальним життям;

• - біологічними особливостями;

• - психічними особливостями;

• - біопсихологічними особливостями.

222. Основним елементом соціальної структури особистості є:

• - спілкування;

• - світогляд;

• - спрямованість;

• - діяльність.

223. Процес формування внутрішній структури людської психіки за допомогою засвоєння соціальних норм, цінностей та інших компонентів соціального середовища внаслідок соціальної діяльності, процесу перекладу елементів зовнішнього середовища у внутрішнє “Я”називається:

• - соціальною адаптацією;

• - інтеріоризацією;

• - ідеологізацією;

• - лібералізацією.

224. Суб’єкти, за допомогою яких людина соціалізується у процесі навчання, комунікації, прилучення до культури це:

• - делінквенти;

• - функціоналісти;

• - агенти соціалізації;

• - конформісти.

225. Конформізм за Р. Мертоном:

• -повне прийняття цілей суспільства і способів їх досягнення;

• - відхід, втеча людини від соціальної дійсності;

• - людина визнає цілі суспілтсва, але намагається реалізувати їх новими, нетрадиційними засобами;

• - відкидаючи суспільні цінності, цілі та засоби їх реалізації, людина активно їм протидіє, прагне замінити їх новими;

226. Аномія, такий стан суспільства:

• - в якому значна частина його членів, знаючи про існування зобов'язуючих їх норм, ставиться до них негативно або байдуже.

• - в якому значна частина його членів, знаючи про існування зобов'язуючих їх норм, ставиться до них позитивно та виконує

• - в якому соціальна адаптація його членів здійснюється дуже активно

• - в якому соціальні норми інтеріоризуються в елементи системи саморегулюції поведінки,

227. Внаслідок неолітичної революції виникло:

• - індустріальне суспільство:

• - фабричне суспільство

• - інформаційне суспільство

• - аграрне суспільство.

228. Стани – це:

• - юридичне закріплення становища людини, яка володіє певними правами й обов'язками та передаються в спадок;

• - соціальні страти в сучасному суспільстві;

• - специфiчна форма господорювання;

• - спільнота людей, довічно пов’язаних єдністю наслідної професії та суспільного статуса.

229. Поняття “маргіналізація” наголошує на:

• - соціальній дистанції між групами;

• - соціальній інтеграції груп;

• - соціальній взаємодії груп;

• - соціальному конфлікті.

230. Доіндустріальне суспільство - це:

• - машинне;

• - фабричне;

• - інформаційне;

• - аграрне.

231. Управління – це:

• - збір інформаціції, прогнозування, планування;

• - соціальна інтеграція та оптимізація;

• - соціальна взаємодія груп;

• - механізм здійснення влади.

232. Авторитарний стиль управління передбачає наступний характер відносин керівника з колективом:

• - взаємодію;

• - конфлікт;

• - підкоренням керівнику;

• - незалежність від керівника.

233. Полiтична фаза нацiонального вiдродження в сучаснiй України за М.Шаповалом:

• - найбiльш проблемна;

• - найбiльш розвинена;

• - ще зовсiм нерозвинена;

• - вже завершена.

234. Соцiологiя працi та управлiння виникла у:

• - 20-30-х рр. ХХ ст.;

• - 60-х рр. ХХ ст.;

• - 80-х рр. XIX ст.;

• - 50-х рр. ХХ ст.

235. Ідея соціальної системи, по аналогії з системою біологічною характерна для:

• - Т. Парсонса;

• - А.Сміта;

• - Д.Рікардо;

• - Т.Джефферсона;

236. Кому належить вислів: «соціальний розвиток полягає в тому, що окремі видатні люди винаходять щось нове, а маси, наслідуючи, закріплюють його»:

• - Р. Тарду;

• - Ф.Гіддінгсу;

• - Ф.Тьоннісу;

• - П. Барту;

237. Девіація - це:

• - різновид соціалізації особистості;

• - вид адаптації;

• - відхилення в системі морально-правових норм;

• - суїцид;

238. Вагомий вклад у розвиток соціології сім'ї внесли:

• - Е.Дюркгейм;

• - М.Вебер;

• - В.Андрущенко;

• -О.Тофлер.

239. Для культури перехідного періоду властиві:

• -порушення системи цінностей;

• - розвиток системи цінностей;

• - формування взагалі нових цінностей;

• - позитивні зміни у культурі суспільства.

240. Закон рівної свободи сформулював:

• - Г. Спенсер;

• - О.Конт;

• - А. Сен-Сімон;

• - Д. Белл.

241. Процедура вступу на посаду глави держави:

• - імпічмент;

• - інаугурація;

• - імунітет;

• - інноваці.

242. Під легітимністю влади розуміється:

• - передача влади від одного її суб'єкта до іншого;

• - вияв готовності громадян визнавати владу;

• - характер політичного лідерства;

• - неготовність громадян визнавати владу.

243. Що повинно зробити людство для свого виживання:

• - відмовитись від техногенної цивілізації;

• - освоїти космос;

• - відродити релігійні норми і традиції;

• - вирішити глобальні проблеми.

244. Етнополітична спільнота, якій притаманний високий рівень консолідації та самоусвідомлення, наявність творення або прагнення до творення власної держави:

• - етнос;

• - народ;

• - нація;

• - народність.

245. Сукупність реакцій соціальних суб'єктів на діяльність політичної системи - це:

• - політична поведінка;

• - політична орієнтація;

• - політична стабільність;

• - політична нестабільність.

246. Сукупність засобів для досягнення тимчасових результатів:

• - стратегія;

• - тактика;

• - методика;

• - ідеологія.

247. Сукупність політичних, економічних, соціальних, дипломатичних, правових, військових, гуманітарних зв'язків між суб'єктами міжнародного співтовариства - це:

• - міжнародна політика;

• - міжнародні відносини;

• - зовнішня політика;

• - внутрішня політика.

248. Сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин між державною владою і суспільством називається:

• - політичною системою;

• - політичним режимом;

• - політичною культурою;

• - політичною поведінкою.

249. Спосіб прийняття законів та інших рішень із найважливіших питань суспільного життя прямим волевиявленням громадян шляхом всенародного голосування є:

• - вибори;

• - лобізм;

• - референдум;

• - імпічмент.

250. Функція політичної соціалізації включає в себе:

• - розробку альтернативних сценаріїв майбутнього політичного розвитку;

• - вироблення єдиної ідеології;

• - включення людини в політику;

• - визначення певних програм і цілей демографічного розвитку.

251. Обмеження або позбавлення прав певної категорії громадян за расовою, національною, статевою, релігійною, політичною чи іншою ознакою називається:

• - сегрегація;

• - геноцид;

• -дискримінація;

• - демократизація.

252. Першим періодом розвитку української соціологічної думки є:

• - соціологічна думка Литовсько-Польського періоду;

• - соціологічна думка XVIII-XIX ст.;

• -соціологічна думка періоду Київської Русі;

• - соціологічна думка незалежної України.

253. Комунікація – це процес:

• - виникнення і становлення соціальних інститутів як структурних елементів суспільства;

• - засвоєння індивідом вироблених суспільством цінностей, установок, стереотипів;

• - передавання інформації від однієї системи до іншої за допомогою сигналів;

• - визначення функціональних зв’язків між двома ознаками соціальних об’єктів;

254. Інтеріоризація – це процес:

• - виникнення і становлення соціальних інститутів як структурних елементів суспільства;

• - засвоєння індивідом вироблених суспільством цінностей, установок, стереотипів;

• - передавання інформації від однієї системи до іншої за допомогою сигналів;

• - визначення функціональних зв’язків між двома ознаками соціальних об’єктів.

255. В теократичних концепціях виникнення держави пояснюється як результат:

• - божественного здобутку;

• - еволюції;

• - демократії;

• - інтелектуального розвитку суспільств.

256. Хто з засновників соціології є автором висловлювання: «заслужити зненависть за добру справу так же легко, як і за злу»:

• - Н.Макіавеллі;

• - Ш.Монтескьє;

• - Ж.Ж.Руссо;

• - М.Вебер.

257. Інтеграційна функція соціальної системи направлена:

• - на збереження цілісності соціуму;

• - на поділ соціуму по стратам;

• - на виживання соціуму;

• - на розвиток соціуму.

258. До позашлюбних сімей відносяться:

• - материнська;

• - нуклеарна;

• - дітоцентристська;

• - патріархальна.

259. Метод соціологічних досліджень, пов'язаний з анкетуванням називається:

• - опитування;

• - допит;

• - експеримент;

• - гіпотеза.

260. Соціальна солідарність – це проблема, яку розробив:

• - Е. Дюркгейм;

• - О.Гамільтон;

• - І. Кант;

• - К.Маркс.

261. В основі психоаналітичного трактування природи лідерства лежать думки:

• - 3. Фрейда;

• - К.Юнга;

• - М.Вертгеймера;

• - А.Маслоу.

262. Одним з найстародавніших соціальних інститутів вважається:

• - держава;

• - сім’я;

• - власність;

• - наука.

263. Інтерес до соціології освіти значно зріс на протязі:

• - 60-70р.;

• - 70-80р.;

• - 80-90р.;

• - після 90-х р.

264. Засновником соціологія праці та управління вважають:

• - Ф.Тейлора;

• - А.Турена;

• - Р.Оуена;

• - Е.Гідденса.

265. Засновником економічної соціології вважають:

• - Ф.Тейлора;

• - Е.Дюркгейма;

• - Г.Зіммеля;

• - Й.Шумпетера.

266. До культурного комплексу соціальних інститутів відносять:

• - власність;

• - банки;

• - державу;

• - науку.

267. До політичного комплексу соціальних інститутів відносять:

• - власність;

• - банки;

• - державу;

• - освіту.

268. Автором рольової теорії особистості є:

• + Д.Мід;

• - М.Вебер;

• - Ж.Піаже;

• - Т.Парсонс.

269. . З.Фрейд відокремлює наступні механізми соціалізації:

• - почуття адаптації;

• - ідентифікація;

• - самореалізація;

• - почуття сорому і провини.

270. Основними компонентами соціальної свідомості є:

• - аксіологічний;

• - соціологічний;

• - демографічний;

• - демократичний.

271. Методи соціологічного дослідження:

• - спостереження;

• - калькуляція;

• - індукція;

• - дедукція.

272. Діяльність - це:

• - цілеспрямований вплив суб’єкта на об’єкт;

• - цілеспрямований вплив об’єкта на суб’єкт;

• - мотиви людини;

• - вплив економічних умов на людину.

273. Культура як соціальний інститут реалізує свою діяльність через функцію:

• - творчу;

• - демографічну;

• - економічну;

• - екологічну.

274. Як самостійна галузь соціологічної науки, економічна соціологія заявила про себе:

• - у середині ХХ ст.;

• - у ХІХ ст.;

• - у ХVII ст.;

• - у ХХІ ст.

275. Трудові мотиви виконують функцію:

• - регулюючу;

• - психологічну;

• - організаційну;

• - мотиваційну.

276. Об’єктом соціології права є:

• - демократичні відносини;

• - соціально-правові відносини;

• - політичні відносини;

• - соціальні відносини.

277. Кого з авторів можна віднести до періоду формування соціологічної думки в епоху Відродження:

• - Т. Мор;

• - Ф. Аквінський;

• - М. Лютер;

• - М. Вебер.

278. Соціальний зв'язок - це:

• - соціальна дія, що виражає залежність і сумісність людей;

• - модель поведінки, що історично склалася у певній сфері життєдіяльності суспільства;

• - форма розумової діяльності людей, що виявляється у виробленні і реалізації рішень;

• - зіткнення інтересів двох або більшої кількості індивідів, соціальних груп.

279. Соціальний інститут – це:

• - соціальна дія, що виражає залежність і сумісність людей;

• - модель поведінки, що історично склалася у певній сфері життєдіяльності суспільства;

• - форма розумової діяльності людей, що виявляється у виробленні і реалізації рішень;

• - зіткнення інтересів двох або більшої кількості індивідів, соціальних груп.

280. Поняття соціального статусу вперше вжив:

• - Г.Дейм;

• - В.Парето;

• - Р.Лінтон;

• - Ф.Мерілл.

281. М.Вебер обґрунтував чотири “ідеальних типа” соціальної дії:

• - цілераціональна дія;

• - цілеспрямована дія;

• - нетрадиційна дія;

• - раціональна дія.

282. Основним предметом соціології політичних відносин є:

• - соціальні конфлікти;

• - соціальні програми;

• - соціальні групи;

• - соціальні норми.

283. Авторитарний стиль керівництва заснований на:

• - прямих наказах;

• - вказівках керівника;

• - вільній поведінці;

• - диктатурі особи.

284. Виділяють наступні функції сім'ї:

• - репродуктивна;

• - духовна;

• - демократична;

• - матеріалістична.

285. У основі лідерства лежить здатність:

• - впливати на інших людей;

• - управляти групою людей;

• - приймати відповідальні рішення;

• - залежати від рішень інших.

286. У процесі становлення особистості вирішальна роль належить:

• соціальному впливу;

• соціокультурним факторам;

• - державі;

• - глобалізаційним процесам.

287. Що з наступних визначень характеризує середній клас:

• - прибуток;

• - професійний статус;

• - кількість дітей у сім’ї;

• - маргінальна поведінка.

288. До соціальної інфраструктури входять:

• - засоби спілкування;

• - матеріальні засоби;

• - демографічні засоби;

• - етнічні засоби.

289. Соціальні закони поділяються за:

• - ступенем спільності;

• - способом вияву;

• - формами прояву;

• - формами вияву.

290. Специфіку соціально-територіальних спільностей обумовлюють:

• - історичне минуле;

• - прогнози;

• - екологічні умови;

• - матеріальні умови.

291. До соціал-дарвіністів відносяться:

• - Г.Самнер;

• - Л.Гумплович;

• - К.Маркс.

• - Г.Тард.

292. Життя цивільного суспільства грунтується на принципах:

• - самоорганізації;

• - авторитаризму;

• - самопізнання;

• - суспільствознавства.

293. Значний вклад до становлення соціології внесли праці:

• - О.Конта;

• - Г.Спенсера;

• - З. Фрейда;

• - Д. Уотсона.

294. Ідеологізація соціального життя є властивістю:

• - тоталітарного режиму;

• - демократичного режиму;

• - авторитарного режиму;

• - політичного режиму.

295. 93. Ідеології властиві такі якості:

• - партійність;

• - класовість;

• - індивідуалізм;

• - расизм.

296. До "вхідних" функцій соціальної системи відносяться:

• - соціалізація;

• - інкультурація;

• - демократизація;

• - соціальний експеримент.

297. До "вихідних" функцій соціальної системи відносяться:

• - адаптація;

• - комунікація;

• - десоціалізація;

• - провокація.

298. Факторами соціальної мобільності є:

• - небажання працювати;

• - професійні та життєві плани, цінності, установки;

• - динаміка соціальної ситуації в суспільстві;

• - психологічний стан людин.

299. Головними ознаками групи є:

• - характер спільної діяльності;

• - цілі і завдання діяльності;

• - матеріальна зацікавленість у діяльності;

• - психологічний клімат.

300. До Женевського гуртка належали:

• - М. Драгоманов;

• - Ф.Вовк;

• - Т.Шевченко;

• - М.Грушевський.