Продукція свинарства

У спеціалізованих господарствах собівартість продукції свинарства розраховується за галуззю та за кожною спеціалізованою групою. Витрати на утримання основного стада свиней ( свиноматок з поросятами до їх відлучення) становитимуть собівартість приросту живої маси і ділового приплоду .

Собівартість приросту і приплоду живої маси визначається діленням загальної суми затрат на утримання основного стада (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту і приплоду.

Собівартість 1 голови приплоду = (собівартість 1ц приросту і приплоду х на вагу приплоду) : на кількість голів приплоду.

Собівартість 1ц живої маси поросят на момент їх відлучення від свиноматок = (вартість поросят під матками на початок року + витрати на утримання основного стада за поточний рік) поділити на живу масу ( без загиблих) поросят, які відлучені та які залишаються під матками на кінець року.

Собівартість 1 гол. відлучених поросят = (вага відлучених поросят х на собівартість 1ц) : на кількість голів.

Собівартість 1 ц приросту живої маси свиней на дорощуванні і відгодівлі визначається відповідно до порядку визначення собівартості продукції вирощування та відгодівлі худоби та птиці.

Продукція вівчарства

Витрати на утримання дорослого поголів’я і молодняку овець становлять собівартість продукції вівчарства. Їх розподіляють між видами основної та побічної продукції. До основної належить вовна, приріст живої маси, приплід . Молоко і шкури загиблих тварин вважаються побічною продукцією і оцінюються за цінами реалізації, гній оцінюють за розрахунково-нормативною вартістю.

На собівартість ягнят у романівському вівчарстві відноситься 12 %, каракульському - 15 %, у всіх інших напрямках(м’ясо-шерсті, шерстно –м’ясні) - 10% загальної суми витрат на утримання овець основного стада. Витрати на утримання овець (без вартості побічної продукції та приплоду) розподіляються між вовною і приростом живої маси. 1ц вовни прирівнюються до 5 одиниць, 1 ц приросту приймають за одиницю.

Витрати на утримання стригального пункту, стрижку овець, класування, пакування, маркування вовни відносять безпосередньо на собівартість вовни.

Собівартість ягнят на момент відлучення складається собівартості приплоду та вартості приросту до моменту їх відлучення.

Продукція птахівництва

Собівартість птахівництва обчислюється на основі даних окремого обліку витрат на утримання дорослого стада і молодняку птиці відповідно до технології їх вирощування в конкретних виробничих умовах.

Заздалегідь визначають собівартість продукції дорослого стада птиці, оскільки яйця використовуються цехом інкубації. Потім обчислюють собівартість добового молодняку.

За промисловим та батьківським стадом курей та дорослої птиці інших видів (качки, гуси, індики) калькулюється собівартість 1тис. шт. яєць. Для цього від загальної суми затрат віднімають вартість побічної продукції ( пух, перо, пташиний послід, биті яйця) і ділять на кількість тис. шт. яєць. Яйця батьківського стада птиці, не придатні для інкубації, оцінюються за собівартістю яєць промислового стада, а за його відсутності - за ціною реалізації.

По молодняку птиці визначають собівартість приросту і живої маси. Для визначення собівартості 1 ц приросту затрати за мінусом вартості побічної продукції ділять на кількість приросту. Яйця, отримані від молодняку птиці, вважаються побічною продукцією і оцінюються по цінах реалізації.

Собівартість 1ц живої маси обчислюється аналогічно до собівартості 1ц живої маси молодняку ВРХ та тварин на відгодівлі.

По цеху інкубації обчислюється собівартість голови ділового добового молодняку птиці. При інкубації можливе незавершене виробництво. Витрати на інкубацію яєць, які закладені після 10 грудня, розглядаються як затрати на незавершене виробництво. Для його оцінки планову собівартість 1 гол. добового молодняку потрібно поділити на тривалість інкубації у днях помножити на кількість яєць, що залишилися в інкубаторі на кінець року та на фактичний період інкубації в днях.

У процесі інкубації поряд з основною продукцією одержують побічну продукцію (не запліднені яйця, м’ясо забитих добових півників, призначених на корм тваринам, шкарлупа). Вартість побічної продукції за реалізаційними цінами чи цінами її використання віднімається від загальної суми витрат по цеху інкубації, які відносяться на продукцію звітного року.

Для визначення суми витрат, віднесених на одержану продукцію інкубації, необхідно до вартості незавершеного виробництва на початок року додати витрати за рік і відняти вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розподіливши цю суму (без вартості побічної продукції) на кількість голів, визначають собівартість голови ділового добового молодняку птиці.