Овочівництво відкритого ґрунту

У спеціалізованих господарствах аналітичний облік затрат ведеться за окремими овочевими культурами або групами однорічних культур. Неспеціалізовані господарства облік ведуть в цілому за овочевими культурами відкритого ґрунту.

Собівартість 1ц продукції овочівництва відкритого ґрунту визначається діленням витрат (без вартості побічної продукції) на фізичну масу основної продукції. Побічною вважається бадилля та продукція, яка не була з різних причин реалізована і її згодували худобі. Забраковані овочі оцінюють за собівартістю кормових буряків з урахуванням їх поживності.

При ведені обліку витрат за групою овочевих культур розраховується середня собівартість продукції цих культур. При необхідності визначають собівартість продукції кожної окремої культури. Витрати між окремими видами продукції розподіляють пропорційно до її вартості за реалізаційними цінами.

Овочівництво закритого ґрунту

Об’єктом обчислення собівартості продукції овочівництва закритого ґрунту є продукція, одержана в теплицях або парниках. Собівартість визначається по кожному виду одержаної продукції. Якщо витрати виробництва обліковуються в цілому по теплиці, то їх розподіляють пропорційно вартості продукції по цінах реалізації. До собівартості продукції теплиць включаються і витрати на утримання сімей бджіл для запилення. З цих затрат виключають вартість меду та іншу продукцію бджільництва, оціненої по ціні реалізації.

Баштанні культури

Собівартість 1ц продукції баштанних продовольчих культур обчислюють діленням всіх затрат на кількість одержаної продукції. Якщо облік ведеться в цілому за групою баштанних культур, витрати розподіляються між видами продукції пропорційно до їх вартості за цінами реалізації.

Кормові та цукрові буряки, вирощені для годівлі худоби

Собівартість 1ц визначається діленням затрат (без вартості гички) на кількість одержаної продукції.

Сіяні трави

Об’єктами обчислення собівартості сіяних однорічних і багаторічних трав є кожен вид одержаної продукції (зелена маса, насіння, сіно). Якщо трави використовуються для виробництва одного виду продукції, то обчислення собівартості проводиться простим методом, тобто сума затрат ділиться на кількість одержаної продукції. При одержанні декількох видів продукції витрати на вирощування трав минулого і поточного років розподіляють пропорційно для площ використаних для одержання відповідного виду продукції, а витрати на збирання, транспортування, доробку певного виду продукції відносять безпосередньо на її собівартість.

При збиранні сіяних трав на насіння одержують основну продукцію (насіння) і побічну продукцію (солому). Вартість соломи виключається із загальної суми витрат, а решта суми становитиме собівартість одержаного насіння.

Обчислення собівартості багаторічних трав має свої особливості. Витрати на вирощування багаторічних трав поділяються на витрати минулих років і поточного року. Витрати минулих років (підготовка ґрунту, посів багаторічних трав, вартість насіння та інші витрати) рівномірно розподіляються за роками залежно від терміну експлуатації посівів. Ці витрати в розрізі статей додаються до витрат поточного року. Якщо посіви багаторічних трав будуть використовуватись протягом двох років, на кожен рік їх використання відносять по 50% витрат; якщо посіви використовуються три роки, то на продукцію першого року відносять 33 % витрат, другого року - 34%, третього року - 33% .

Витрати минулих років, які відносяться до продукції майбутнього року, розглядаються як незавершене виробництво за цими культурами. Витрати поточного року, пов’язані з вирощуванням і збиранням урожаю багаторічних трав, повністю відносять до собівартості продукції врожаю поточного року. Таким чином, до собівартості продукції багаторічних трав включається частина витрат минулих років і вся сума витрат поточного року. Подальше обчислення собівартості продукції багаторічних трав проводиться у такій же послідовності, як і однорічних.

- 4 -

Продукцію рослинництва по мірі надходження протягом року обліковують за плановою собівартістю. Фактична собівартість її визначається в кінці року. В результаті виникають дві оцінки продукції: за плановою собівартістю і фактичною. Це вимагає доведення планової собівартості продукції до рівня фактичної. Для цього вираховується різниця між фактичною і плановою собівартістю, тобто калькуляційна різниця. Калькуляційна різниця списується на відповідні рахунки пропорційно до маси продукції за напрямками її використання. На суму перевищення фактичної собівартості над плановою проводять додатковий запис. Якщо ж фактична собівартість нижча за планову, то калькуляційну різницю списують методом “червоного сторно”.

Після списання калькуляційних різниць на субрахунку “Рослинництво” можуть залишатися тільки витрати у незавершеному виробництві.