3. Поняття та правове регулювання іноземних інвестицій
Статті 117, 63 і 396 ГК України передбачають можливість створення унітарного або корпоративного підприємства, яке діє виключно на власності іноземців — фізичних або юридичних осіб. Таке підприємство є іноземним підприємством. Ним є також діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб.
Статусу іноземного діюче підприємство України набуває після придбання його повністю у свою власність іноземцем або іноземною юридичною особою. При цьому вимогою законодавства є повне, а не часткове придбання увласність іноземцем чи іноземною юридичною особою діючого підприємства.
Іноземному підприємству притаманні такі ознаки:
— створюється і діє за законодавством України;
— діє виключно на власності іноземних суб'єктів (іноземців або іноземних юридичних осіб);
— у власності іноземного підприємства може перебувати будь-яке майно, не заборонене законодавством України;
— діюче підприємство може бути власністю іноземного підприємства тільки після повного придбання його у власність іноземцями, або іноземними юридичними особами, або ж ними спільно;
— іноземне підприємство має своє найменування; окрім повного найменування, може мати й скорочене, свою печатку, поточний рахунок у банку та інші реквізити відповідно до чинного законодавства України.
Економічна безпека України обумовлює необхідність недопущення доступу іноземних суб'єктів господарювання, а з ними — і держави, за законодавством якої вони створені, в галузі борони (зброї, техніки і технології), фундаментальних розробок, підтримання суспільного порядку і управління, фінансів і монетарної політики, правотворчості. Зазначені сфери традиційно становлять недоступні для іноземців галузі практично в усіх без винятку країнах
Законодавство України також обмежує доступ іноземців до деяких секторів економіки, якими є: діяльність видавництв, топографо-геодезична і картографічна діяльність, страхова діяльність тощо.
Законами України можуть визначатися території, на яких створення і діяльність іноземних підприємств обмежується або забороняється виходячи з вимог забезпечення національної безпеки України. Це, як правило, прикордонні території, території розміщення військових або інших стратегічних об'єктів.
у разі коли інші держави, митні союзи або економічні угруповання обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України (підприємств, філій або представництв), органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до їх компетенції мають право застосовувати адекватні заходи у відповідь на такі дії (ст. 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»),
Згідно з положеннями статей 116 і 392 ГК іноземні підприємства мають право створювати свої структурні одиниці (філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи), які не є юридичними особами, але мають постійне місцезнаходження на території України. Виходячи з вимог вищезазначених статей та інших законодавчих актів умови створення та діяльність таких структурних підрозділів регулюютьсязаконодавством України. Це необхідно для того, щоб попередити здійснення на території україни невигідної для неї діяльності, або діяльності, яка може порушувати економічний суверенітет України.
Філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, що відкриваються в Україні, реєструються Міністерством економіки України в порядку, визначеному ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Умовами створення іноземних підприємств є:
— наявність (надходження) на території України власності іноземців, іноземних юридичних осіб або наявність діючого підприємства, придбаного у власність цими особами;
— створення іноземного підприємства на території чи в галузі господарювання, в яких це заборонено;
— відображення у відповідних документах відомостей про предмет діяльності (не заборонений в Україні), інших відомостей, передбачених чинним законодавством при створенні іноземних підприємств.
Щоб зареєструвати іноземне підприємство, його засновники повинні підготувати (розробити) установчі документи. Це — комплект документів установленої законом форми, згідно з якими підприємство виникає і діє як суб'єкт господарських відносин.
Державна реєстрація зумовлює визнання іноземного підприємства юридичною особою, тобто виникнення в останньої правоздатності і дієздатності — можливості своїми діями набувати права та обов'язки.
Предмет, цілі і напрями дальності іноземне підприємство визначає у своєму статуті; відповідно з останнім і чинним законодавством воно має право вчиняти правочини, укладати договори та інші угоди, займатись будь-якою господарською діяльністю, передбаченою статутом у відповідності з ГК України, і не забороненою чинним законодавством. Іноземне підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблювану продукцію, роботи, послуги. Продукція такого підприємства не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому КМУ.
Відносини іноземного підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарювання виникають і регулюються на основі договорів.
Іноземне підприємство має право вести зовнішньоекономічну діяльність і напрями цієї діяльності визначає самостійно.
Держава забезпечує іноземному підприємству рівні правові та економічні можливості з іншими підприємствами, гарантує забезпечення його прав і законних інтересів.
Втручання у господарську та іншу діяльність іноземного підприємства з боку державних, громадських організацій, політичних партій і рухів без законних на те підстав не допускається.
Контроль за діяльністю іноземного підприємства здійснюється податковою, державною ревізійною службами та органами інших відомств, передбачених ГК, а також іншим чинним законодавством.
Взаємовідносини іноземного підприємства з органами державного управління, місцевого самоврядування та іншими органами будуються у відповідності з чинним законодавством.
Ліквідація і реорганізація іноземного підприємства здійснюються у відповідності з вимогами статуту, ГК України, антимонопольного та іншого чинного законодавства, за рішенням власника або за рішенням суду чи господарського суду.
Висновок
Аналіз надходження іноземних інвестицій в Україну свідчить, що на сьогодні ця молода незалежна держава ще не створила належної бази для залучення капіталів з-за кордону. Тому найважливішими умовами залучення іноземних підприємств та підприємств з іноземними інвестиціями є стабілізація макроекономічного середовища, а також удосконалення законів і нормативних актів. Але, водночас, дані питання не можуть бути розв'язані без загальної соціально-економічної стабілізації в країні.
Найістотнішою перешкодою для діяльності іноземних інвесторів в Україні є недосконалість відповідного законодавства.
Так, наприклад, недоліком Закону України "Про режим іноземного інвестування" є перехрещення двох названих підходів до формування правової бази. Більшість статей цього Закону містять формулювання "згідно з чинним законодавством" без конкретних посилань. У зазначеному Законі відсутні будь-які конкретні положення щодо найважливіших об'єктів регулювання, пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери й територій, що заплутує розв'язання проблем пільгового режиму інвестування, а також положення про кваліфікаційний мінімум іноземної інвестиції, які, на мій погляд, були б необхідні для системи іноземного інвестування. У ст. 1 розділу 1 Закону України "Про режим іноземного інвестування" визначається тільки частка іноземної інвестиції у статутному фонді підприємства з іноземними інвестиціями (що найменше 10 %).
Спроби вдосконалення нормативних актів згідно з цілями України, а також мотивації іноземних партнерів зумовили часті зміни в українському законодавстві. До останнього часу не запропоновано жодного законодавчого акта, який би був достатньо відпрацьованим, універсальним. Ускладнює ситуацію і практика коригування нормативних актів під час їх руху від верхніх рівнів управління до нижніх. Це пов'язано з тим, що закони і постанови мають нерідко декларативний характер. Тому органи управління нижчих рівнів трактують їх на свій розсуд.
До головних факторів, що стримують формування економічного середовища, сприятливого для іноземних підприємств та підприємств з іноземними інвестиціями, можна віднести також і невизначеність пріоритетів ринкового трансформування економіки та повільність процесів приватизації.
Тому для стимулювання залучення іноземних підприємств та підприємств з іноземними інвестиціями та усунення негативних тенденцій в економіці України доцільно здійснити ряд заходів, спираючись на принципи:
стабільності основних законодавчих актів щодо умов іноземного інвестування;
диференційованого підходу до податкових та інших пільг для іноземних інвесторів – з урахуванням обсягів і форм інвестування, а також пріоритетів у розвитку економіки України;
надійності, доступності та оперативності організаційного та інформаційного забезпечення залучення іноземних інвестицій.
Говорячи про іноземні інвестиції треба враховувати світовий досвід, який показує, що найбільших успіхів у залученні іноземних інвестицій досягають ті країни, які, по-перше, ставлять таку мету, як пріоритетну в своїй економіці, по-друге, використовують при цьому можливо більший набір заходів. Головне тут:
створення привабливого інвестиційного клімату;
створення міжнародного образу країни як такої, що надає інвестору кращі, ніж інші країни, можливості.
Підводячи підсумок, необхідно сказати, що загалом інвестиційно-підприємницький клімат України є складним. Залучаючи до країни іноземний капітал, не слід забувати, що з нинішньої кризи Україну виведуть лише власні зусилля. Не варто надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українські, зайняті у тій же сфері діяльності. Як показав досвід, такий захід майже не впливає на інвестиційну активність іноземного капіталу, але призводить до виникнення на місці колишніх вітчизняних виробництв підприємств з формальною іноземною участю, які претендують на пільгове оподаткування.