2. Поняття та правове регулювання підприємств з іноземними

Статті 62, 116, 396 ГК України містять визначення підприємства з іноземними інвестиціями — підприємство, у статутному фонді якого не менше десяти відсотків становить іноземна інвестиція.

Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційні відносини.

Тобто класифікуючою ознакою підприємства з іноземними інвестиціями є розмір іноземної інвестиції (не менше десяти відсотків) у статутному фонді підприємства. Разом з тим, згідно із ст. 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р., підприємств з іноземними інвестиціями — це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше десяти відсотків. Отже, Закону України «Про режим іноземного інвестування» допускає відсутність статутного фонду. Норми ГК України передбачають наявність статутного фонду в підприємствах з іноземними інвестиціями у будь-яких випадках. Подібна колізія норм ГК України і Закону України «Про режим іноземного інвестування» нерідко створює на практиці проблемні ситуації, що слід визнати неприпустимим.

Розмір (не менше десяти відсотків) іноземної інвестиції може бути обчислений тільки щодо статутного фонду, а тому наявність останнього при створенні підприємства з іноземними інвестиціями є обов'язковою. Окрім того, відповідно до положень загальної теорії держави і права, при колізії нормативних актів діє нормативний акт, що регулює аналогічну ситуацію але прийнятий пізніше. ГК України прийнятий пізніше за Закон, а тому питання про обов'язковість статутного фонду повинно вирішуватися відповідно до вимог останнього.

Підприємство з іноземними інвестиціями — суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми. Воно набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс (п. З ст. 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування»).

Іноземні інвестиції, а також інвестиції українських партнерів, зокрема внески до статутного фонду підприємства, оцінюються в іноземній конвертованій валюті, а також, за домовленістю сторін, у валюті України на основі цін міжнародних ринків або ринку України Перерахунок інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України проводиться в порядку, визначеному НБУ.

Підприємство з іноземними інвестиціями — це самостійний господарюючий суб'єкт, що підлягає обов'язковій реєстрації відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003р. У п. 7 ст. 24 цього Закону передбачені певні особливості: зокрема, іноземна особа, засновуючи або беручи участь у заснуванні підприємства на території України, повинна засвідчити свою реєстрацію в державі місцезнаходження відповідним документом, яким може бути виписка з торгового, банківського ас: судового реєстру.

Підприємство з іноземними інвестиціями — юридична особа, що має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунок (рахунки) в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, а також інші атрибути, притаманні юридичній особі. Управління підприємством здійснюється відповідно до його засновницьких документів, до якій пред'являються спеціальні вимоги: крім даних, передбачених законодавством України дні відповідних організаційно-правових форм підприємств, вони мають містити дані про державну належність засновників підприємства з іноземними інвестиціями.

Інвестиціями визнаються майнові та інтелектуальні цінності, які мають грошову вартість і вкладаються в об'єкти господарської діяльності, інші сфери суспільної діяльності (науку, культуру, охорону здоров'я тощо) з метою досягнення певного соціально-економічного ефекту, в тому числі отримання прибутку (ч. 2 статті, що коментується, п. 2 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців»).

• Інвестиційними цінностями можуть бути: майнові (грошові) кошти, зокрема: іноземна валюта, що визнається конвертованою НБУ;

• рухоме та нерухоме майно і пов'язані з ним майнові права;

• цінні папери (акції, облігації, тощо), виражені в конвертованій валюті, а так;

• будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території Украйна авторські права, права на винахід, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів та послуг, торгову марку, ноу-хау тощо.

Цінностями іноземної інвестиції є також надані підприємству відповідно до законодавства України або договорів права на користування надрами та використання природних ресурсів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена відповідними нормативними антами (процедурою) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями.

Відповідно до чинного законодавства України, зокрема — ГК, законів «Про господарські товариства» від 19.09.1991р., «Про холдингові компанії в Україні» від15.03.2006р., Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 p., дочірнє підприємство — це підприємство (господарюючий суб'єкт), створене іншим підприємством, яке називається материнським. Воно має статус унітарної юридичної особи і здійснюєчастину основних господарських функцій материнського підприємства.

Дочірні підприємства діють на підставі і в межах, визначених статутом, який затверджується материнським підприємством. Вони діють у господарському обороті від свого імені. Дляздійснення своєї господарської діяльності дочірнє підприємство наділяється майном, що утворює його статутний фонд. Материнське підприємство не несе відповідальності за дочірнє підприємство, а останнє за материнське, якщо інше не встановлене його статутом.

Представництва та філії — територіально відокремлені підрозділи підприємств з іноземними інвестиціями (структурні одиниці), утворені першими для здійснення господарської діяльності, є суб'єктами господарювання (ст. 55 ГК і коментар до неї).

Представництво виступає в господарських правовідносинах від імені підприємства, що його створило, тобто представляє його інтереси і забезпечує їх захист. Предмет діяльності філій набагато ширший: вони і представляють інтереси, і виконують основні функції (всі або частину) підприємства. Представництво може укладати договори, контролювати їх виконання, займатися рекламою свого підприємства, але вести виробничу або іншу господарську діяльність має право тільки філія. Представництва і філії не володіють правами юридичної особи, а відтак, не можуть виступати у господарському обороті від свого імені. Їх керівники

призначаються підприємством з іноземними інвестиціями і діють від імені підприємства на підставідовіреності. Наявність у підприємства представництв та/або філій впливає на зміст його засновницьких документів — у них мають бути зазначені всі представництва і філії. Останні діють на основі затверджуваних підприємством положень.

Представництва і філії повинні реєструватися відповідно до вимог ст. 5 Закону України . «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Підприємства з іноземними інвестиціями мають право здійснювати господарську діяльність у будь-яких галузях господарювання, щодо яких чинним законодавством встановлюється загальний розмір участі іноземного інвестора, та на будь-яких територіях, крім тих,на яких діяльність підприємства з іноземними інвестиціями обмежена або заборонена. Зазначене підприємство самостійно формує програму і види своєї господарської діяльності — асортимент продукції, що виготовляється, умови її реалізації, вибір постачальників і споживачів, встановлює ціни на продукцію і послуги. Іншими словами, воно може здійснювати будь-які види діяльності, які відповідають його цілям і завданням, викладеним у статуті підприємства, з урахуванням обмежень, передбачених чинним законодавством України.

Підприємство з іноземними інвестиціями залучає для здійснення цієї діяльності на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, зокрема, шляхом організації конкурсів та торгів. При цьому надаються пільги підприємствам з іноземними інвестиціями, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах: перш за все у соціальній сфері; технічному і технологічному вдосконаленні виробництва; створенні нових робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту; впровадженні відкриттів та винаходів, в агропромисловому комплексі, в реалізації програм ліквідації Чорнобильської аварії; у виробництві будівельних матеріалів; у галузях освіти, культури, охорони навколишнього середовища та охорони здоров'я.

Держава гарантує стабільність умов здійснення підприємствами з іноземними інвестиціями господарської діяльності, зокрема, розділом VI Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р. передбачено, що регулювання іноземних інвестицій у спеціальних (вільних) економічних зонах встановлюється законодавством України про останні. Правовий режим іноземних інвестицій у спеціальних (вільних) економічних зонах, не може бути менш сприятливим, ніж встановлений цим Законом.

Деякими видами господарської діяльності підприємства з іноземними інвестиціями можуть займатися лише на підставі спеціального дозволу (ліцензії). Відповідно до Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13 липня 2000р. обмеження діяльності підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями, можуть встановлюватися у випадках: введення в Україні надзвичайного стану; надзвичайної екологічної ситуації, воєнного стану; радіаційного зараження території та інших ситуацій, що становлять небезпеку для здоров'я і життя громадян України, а також загрозу національній безпеці.

Підприємства з іноземними інвестиціями активно розширюють свою діяльність в Україні. За даними фахівців Міністерства доходів і зборів, за два роки, з 2011 по 2012 включно, загальний обсяг реалізованої такими підприємствами продукції збільшився на 4% – з 838,6 млрд. грн. до 870,3 млрд. грн., а обсяг експорту – на 22% (з 159,4 млрд. грн. до 205,3 млрд. грн.).

Сплата податків компаніями з іноземними інвестиціями до зведеного бюджету зросла з 50 млрд. грн. у 2011 році до 54,2 млрд. грн. у минулому.

Зі свого боку, як запевняють фахівці Міндоходів, Україна системно й цілеспрямовано працює над створенням сприятливого інвестиційного клімату та рівних конкурентних умов як для українських, так і для іноземних компаній.

Зокрема, відшкодування ПДВ іноземним інвесторам у 2012 році склало 19 млрд. грн., що на 28% більше, ніж у 2011 році (14,8 млрд. грн.). При цьому 55% від обсягу відшкодування на розрахункові рахунки, або 8,1 млрд. грн., було повернуто в автоматичному режимі.

Питома вага імпорту, здійсненого зазначеними компаніями із відсутністю заперечень митних органів щодо самостійно визначеної підприємствами митної вартості, склала у 2012 році 83,7%.

Кількість планових документальних перевірок підприємств з іноземними інвестиціями постійно скорочується: якщо у 2011-му році контролери відвідали такі підприємства 1539 разів, то у минулому – тільки 1056. В цілому, починаючи з 2010 року, кількість перевірок компаній з іноземними інвестиціями скоротилася майже у 2,5 раза.

За словами експертів Міндоходів, діяльність податкової та митної служб була і залишається спрямованою на впровадження законодавчих та організаційних новацій для створення комфортних умов ведення бізнесу в Україні. Зокрема, нещодавно податковою службою було запроваджено новий сервіс для підприємств з іноземними інвестиціями – надання правової оцінки інвестпроектів на наявність податкових ризиків. Таким чином, співробітники податкової допомагатимуть уникати ризикових ситуацій через невірне тлумачення національного законодавства іноземними підприємцями.

Щодо митного режиму:

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування» майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації.

Предметним є те, що стаття 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування» встановлює певні обмеження щодо строку та порядку розпорядження іноземної інвестицією

Зокрема, якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Щодо умов оподаткування:

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 29.01.2002 р. № 1-рп/2002 у справі № 1-17/2002 (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями) зі зміною, внесеною Ухвалою названого суду від 14.03.2002 р. № 3-уп/2002, з дня набуття чинності ч. 1 ст. 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» від 17.02.2000р., спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, до підприємств, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, з 25.02.2000 р. застосовується національний режим оподаткування, установлений законами України для підприємств, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження.

Відповідно до пп. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України інвестиції – господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Одним із видів інвестицій є фінансові інвестиції – господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на:

прямі інвестиції – господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою;

портфельні інвестиції – господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку;

Оскільки майно, що ввозиться до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями є майном, що обмінюється на корпоративні права підприємства, огляд умов оподаткування податком на прибуток слід здійснювати через призму прямих інвестицій.

У відповідності до пп. 136.1.3 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи: суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Справляння податку на додану вартість здійснюється у відповідності до розділу 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. «в» п.185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт).

З метою стимулювання інвестиційного клімату ДПС України започатковує проект: новий електронний сервіс розглядатиме звернення підприємств з іноземними інвестиціями, аналізуватиме господарські операції та повідомлятиме партнерів про податкові ризики. Це забезпечить інвесторів інформацією про відповідність господарських проектів податковому законодавству.

Орган державної податкової служби прийматиме звернення підприємств з іноземними інвестиціями щодо проведення аналізу моделі господарської операції з контрагентами у паперовими вигляді або засобами електронного зв’язку і має розглянути звернення та надати мотивований висновок протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання такого звернення.

Скористатися сервісом щодо аналізу моделей господарських операцій зможе будь-яке підприємство з іноземними інвестиціями.