7. Умови зберігання і транспортування матеріалів та виробів загально будівельного призначення.

Поставка природного каміння і виробів із нього здійснюється партіями.

Маркірування товарних кам’яних матеріалів і виробів здійснюється фарбою з тильного боку. Вказується найменування (код) виробника, тип кам’яного матеріалу, його габаритні розміри. Транспортуються природні кам’яні матеріали навалом (бутовий камінь, щебінь, брущатка), на піддонах чи підкладках з укладенням правильними рядами (блоки) чи в міцній тарі, пристосованій до механічних вантажно – розвантажувальних робіт, у вертикальному положенні, попарно, лицьовими поверхнями один до одного, із прокладками паперу і закріплених клинами.

Найбільш дорогі керамічні вироби (санітарно – технічні, лицювальна плитка, плитка для підлог) упаковують у контейнери, дерев’яні ящики, паперові мішки чи складають на піддони у вигляді пачок, обгорнених папером і обв’язаних сталевим дротом чи стрічкою. При упакуванні укладають керамічні вироби одного виду, розміру, сорту, найменування.

Дрібні та коштовні керамічні вироби транспортують закритим транспортом. При цьому їх укладають на ребро, перекладаючи по висоті соломою. Керамічні труби під час перевезення установлюють вертикально. Навантаження керамічних виробів навалом і вивантаження скиданням заборонені. Цеглу транспортують ув’язану в пакети і укладену на піддони.

Керамічні матеріали поставляються партіями, на кожну з яких видається паспорт. У ньому вказується найменування заводу – виробника, номер партії та стандарту, марка і кількість виробів, а також їхні основні характеристики. Деякі вироби маркують, тобто на тильний бік незмивною фарбою чи за допомогою шаблону наносять найменування заводу – виробника, номер стандарту і сорт. Грубі керамічні вироби необхідно зберігати під навісами, укладеними в штабелі чи в клітки, по видах, типах, сортах, розмірах. Облицювальну плитку і санітарно – технічні вироби слід зберігати в закритих складських приміщеннях, захищаючи від механічних ушкоджень, забруднення і зволоження. Їх зберігають на відкритих майданчиках з відводом зливових вод чи у закритих складських приміщеннях (для плит з мармуру, вапняку). Бутовий камінь, щебінь, гравій зберігаються в штабелях чи навалом окремо по марках, породах, сортах, класах, фракціях, блоки і плити – в штабелях із зазорами для природної вентиляції.

При збереженні та транспортуванні матеріали і вироби з природного каменю необхідно захищати від забруднення і зволоження, а плити – від механічних ушкоджень.

Для запобігання руйнуванню вироби покривають крем неорганічними рідинами, розчинами воску і парафіну, а також просочують полімерними матеріалами.

Листове скло упаковують у контейнери, дерев’яні ящики чи касети, перекладають папером і складають у пачки. При цьому найбільш ефективним є упакування листового скла в спеціальні пірамідальні контейнери, у двох камерах яких установлені стелажі, до них кріпленнями щільно притискають стопи скла. Такі контейнери можуть умістити до 300 м шибки і забезпечують механізацію вантажно – розвантажувальних робіт.

Скловироби дрібних розмірів укладають на бік рядами на піддони чи контейнери і перекладають папером (склоблоки), стопами (килимово – мозаїчні плитки), касети (мербліт, склокремнезит), паперові чи поліетиленові мішки масою 50 кг.

Труби вкладають у ящики чи контейнери з ущільнювачем. Їхні кінці обгортаються папером чи захищаються ковпачками з полімерних матеріалів.

У кожен контейнер чи ящик вкладають паспорт, де вказують найменування заводу – виробника, тип (марку), розміри, кількість, колір, механічну міцність, межу термостійкості, коефіцієнт прозорості скла.

На ящиках і контейнерах зазначають товщину, довжину і ширину, сорт і кількість листів скла, а також роблять надписи «Верх не кантувати!», «Обережно, крихке!», з відповідними умовними позначеннями.

Скло і скловироби транспортують усіма видами транспорту, захищаючи від зрушень і хитань. Тару з листовим склом установлюють на торець за напрямком руху і добре закріплюють. При вантажно – розвантажувальних роботах вживають заходи, що застерігають від механічних ушкоджень і атмосферних опадів. Скло і скловироби зберігають у сухих закритих складських приміщеннях. Листове скло розміщують на пірамідах чи на стелажах, спирають на гумові, дерев’яні прокладки під кутом 10 ۫ до вертикалі. При тривалому збереженні у вологих умовах у результаті вилуження оксидів металів скло може втратити прозорість. Найменший гарантійний термін збереження килимово – мозаїчних плиток – не більше 30 діб з моменту виготовлення.