13.6. Асортимент ювелірних товарів.

До ювелірних товарів відносять вироби, які виготовлені із дорогоцінних металів і каменів, а також із деяких інших матеріалів високохудожньої обробки.

До ювелірних товарів відносять вироби для прикрас, предмети туалету, принадлежності для годинників, предмети сервіровки столу, принадлежності для куріння, сувеніри, предмети прикраси інтер’єру.

За застосованими матеріалами: вироби із дорогоцінних і недорогоцінних сплавів, каменю, кісток тощо.

За характером виробництва: серійні і одиничні.

Асортимент можна розподілити за видами, конструкцією, обробкою, комплектністю.

Вироби для прикрас за характером використання поділяють на групи : прикраси для голови, шиї і одягу, для рук.

Прикраси для голови – це сережки. В них застосовуються застіжки – замки різних конструкцій (гачок з петелькою, гвинт із гайкою).

Прикраси для шиї і одягу - це намисто, ланцюжки, кольє, кулони, медальйони, брошки. Для рук – персні й браслети. Персні бувають гладкі без вставок і декоративні. Браслети можуть бути тверді і м’які за конструкцією.

До предметів туалету відносять зажими (затиски) для галстуків, пудрениці, запонки, скриньки. Усі вони мають художню обробку. До предметів для сервіровки столу відносять ложки, вилки, лопатки для пирогів, тортів, тістечок, щипці для цукру, вази для цукерків, печення, фруктів, стаканчики, графіни і інш. Виготовляють їх із срібла, мельхіору, нейзильберу (ручки для ножів), скло кришталеве (із срібною оправою) із використанням різноманітних обробок. Тобто виробляються в основному із дорогоцінних та кольорових металів, що мають покриття з золота, срібла та художньо оформлені. Можуть бути у вигляді окремих предметів чи наборів. До принадлежностей для куріння відносять портсигари, трубки для куріння, петельниці, запальнички і інш.

Сувеніри – вироби, які відбивають національні чи регіональні особливості культури, видатні події, пам’ятні дати. До них відносять пам’ятні медалі, значки, під склянки з тематичним малюнком, брелоки.

Речі для годинників – для наручних і кишенькових, а також годинників у корпусах з дорогоцінних металів з ювелірними каменями. Браслети для годинників є чоловічі і жіночі.

13.7. Вимоги до якості ювелірних товарів. Маркування та клеймування ювелірних товарів.

Ювелірні товари повинні бути виготовленні відповідно до вимог НТД, відповідати своєму призначенню, бути зручними у використанні. По формі та художньому оформленню вони повинні задовольняти сучасні естетичні вимоги.

На торгових підприємствах провіряють на кожному виробі із дорогоцінних металів відповідність супровідному документу клейма Інспекції пробірного надзору і знаку найменування підприємства- виробника.

Зовнішнім контролем провіряють якість маркування і упакування виробів, лінійні розміри номерів перснів і браслетів, само відкривання замків, виявлення дефектів і встановлення іх допущення згідно НТД.

Маркіровку наносять на вироби, етикетку чи індивідуальну тару, групову, транспортну і у пакувальний лист.

На лицевій стороні етикетки до виробу із дорогоцінних металів вказують найменування або товарний знак підприємства- виробника, найменування виробу і його код, найменування сплаву і його пробу, масу виробу, ціну за 1г (для вагових виробів) або ціну виробу.

На зворотній стороні – артикул, номер (розмір) перстня або браслета, найменування каменя, стандарт, штамп ВТК.

Етикетка до вагового виробу із дорогоцінних металів повинна бути прикріплена ниткою або опломбована. Якщо конструкція виробу (крім виробів із дорогоцінних каменів) не допускає такого кріплення етикетки, то її вкладають у індивідуальну тару разом із виробом або прикріплюють до неї. Маркіровку повинна містити групова та транспортна тара.

На вироби з дорогоцінних металів наноситься клеймо, яке складається з проби і іменника.

Державне пробірне клеймо – знак встановленого єдиного зразка, що засвідчує цінність виробів з дорогоцінних металів. Опис державного пробірного клейма та його форму затверджує Міністерство фінансів України. Виготовляють клеймо на замовлення Міністерства. Основні системи проб: золотникова (існувала до 1927 р.), метрична та каратна.

Системи проб наведені в таблиці 13.1.

Таблиця 13.1

Дорогоцінні сплави	Проби
	Метрична	Золотникова	Каратна
Золоті	333 375 500 585 (583) 750	32 36 48 56 72	8 9 12 14 18
Срібні	750 800 830 875 95 960	72 77 80 84 89 92	18 19 20 21 22 23

Проби розраховуються за формулою:

Х = 1000 × а / 96 (24),

де , х – метрична проба;

а – золотникова або каратна проба.

Золотникова проба виражається числом золотників дорогоцінного металу у фунті сплаву. Фунт дорівнює 96 золотникам, або 409,5 г, а золотник – 4,266 г.

Метрична проба характеризує наявність дорогоцінного металу в 1000 вагових одиницях сплаву. Наприклад, якщо срібло має 925 пробу, то це означає, що в сплаві масою 1000 г є 925 г хімічно чистого срібла, а решта 75 г – лігатурні метали. Чистому сріблу відповідає проба – 1000.

Каратна проба – це наявність дорогоцінного металу в лігатурі з 24 частин.

1 карат = 1 / 24.

Клеймування – пробірно – технологічна операція нанесення відбитка державного пробірного клейма на ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів.

Іменник – спеціальний знак, що засвідчує виготовлювача ювелірних чи побутових виробів із дорогоцінних металів. Іменник повинен мати визначену та зареєстровану форму, в якій містяться такі дані: шифр виробника, умовне позначення (крапка), яке дає змогу визначити рік випуску; остання цифра року випуску.

Пробірне клеймо для вітчизняних ювелірних виробів містить:

• Знак посвідчення у вигляді малого – листка каштана;

• Шифр управління пробірного нагляду контролю;

• Одну із встановлених проб дорогоцінного сплаву.

Пробірне клеймо поділяють на основне і додаткове.

«Р» - знак реєстрації. Його наносять з правого боку від клейма до реєстрації підприємством, що її виконує. Кримінальний кодекс України ст.217 «Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма» передбачає захист державних пробірних клейм від підроблення.