11.2. Швейно – трикотажні товари: класифікація, характеристика споживчих властивостей, вимоги до якості.

Одяг є засобом захисту тіла людини від несприятливих зовнішніх природних умов і зовнішнього середовища. Одяг належить до складної товарної групи непродовольчих товарів.

До товарів даної групи відносять: верхній і легкий одяг, білизну, панчішно – шкарпеткові, хустинно – шарфові вироби та головні убори. Залежно від способу виробництва розрізняють одяг, виготовлений за технологією швейного і трикотажного виробництва.

Класифікують швейний одяг за різними ознаками, а саме:

За призначенням одяг поділяють на побутовий, спортивний, спеціальний, відомчий і національний.

За умовами експлуатації одяг буває верхній, легкий, білизняний та головні убори.

За сезоном ношення – зимовий, літній, демісезонний (весняно - осінній) і поза сезонний (одяг, використання якого мало залежить від кліматичних умов: шлюбний, національний).

За віково- статевою ознакою одяг поділяють на чоловічий, жіночий, підлітковий /15 – 18 років/, для дітей старшого шкільного віку /11 – 15 років/, молодшого шкільного віку /3 – 7 років/, ясельного віку /до 3 років/ і для новонароджених.

За матеріалом верху одяг може виготовлятися з тканин /бавовняних, льняних, шерстяних і шовкових/, нетканих матеріалів, натуральної і штучної шкіри, штучного хутра, дубльованих матеріалів.

За розмірами, зростами і повнотами виробляють одяг відповідно до затверджених типових шкал. Основними параметрами, які характеризують типову фігуру, є обхват грудей /обхват тіла людини на рівні грудей, см/, обхват талії для чоловіків і бедер для жінок, см, зріст /довжина тіла людини в стоячому положенні, см/. З урахуванням цих параметрів у даний час прийнята класифікація чоловічих, жіночих та дитячих фігур.

Розмірними ознаками одягу є зріст /висота людини, см/, розмір /обхват фігури на рівні грудей, см/ і повнота /обхват фігури на рівні талії у чоловіків і на рівні бедер у жінок, см/.

Трикотажний одяг виробляється трикотажною промисловістю. Основна сировина для виробництва трикотажного одягу – трикотажні полотна, які на відміну від тканин не мають систем ниток, а складаються з петель.

Трикотажний одяг також класифікують за різними ознаками.

За призначенням трикотажний одяг поділяють на побутовий, спортивний, спеціальний.

За умовами експлуатації трикотажні вироби бувають верхні, білизняні, панчішно – шкарпеткові і головні убори.

За сезоном носіння – зимові, літні, демісезонні і поза сезонні.

За віко статевим поділом трикотажний одяг групують на: чоловічий, жіночий, хлоп’ячий, дівочий, для дітей шкільного, дошкільного, ясельного віку та для новонароджених.

За волокнистим складом одяг буває з натуральних волокон у чистому вигляді або з невеликим вмістом інших волокон; зі штучних волокон або з невеликим вмістом /до 30%/ синтетичних волокон, синтетичних волокон у чистому вигляді або в суміші з іншими волокнами /до 30 %/.

За видами переплетень – використовуються всі види переплетень для верхніх і білизняних виробів та деякі види поперечно в’язаних переплетень для панчішно – шкарпеткових виробів /гладь, ластик, пресові, плюшеві, жакардові, малорозсотувальні/ нон – ран і мікро – меш/.

За способом виробництва трикотажний одяг поділяють на в’язаний /регулярний і напіврегулярний/, кроєний, комбінований.

За оздобленням трикотажні вироби бувають сурові, відбілені, гладко фарбовані, пістряво ткані /вироби в’яжуть у фарбованими у різні кольори нитками/, з вибивним малюнком, меланжеві /з меланжевих ниток/ та ін.

Вимоги до якості одягу. Основними нормативно – технічними документами, на яких базуються виготовлення й оцінка якості одягу в промисловості і торгівлі, є стандарти, технічні умови, затверджені зразки (еталони) виробів. Контроль якості швейних виробів – єдиний і безупинний процес у промисловості і торгівлі. Якість контролюють у певній послідовності і керуються відповідними держстандартами. Контроль якості трикотажних виробів відрізняється тим, що його показники поділяють на дві групи: обов’язкові для всіх видів виробів і спеціалізовані – для окремих видів і груп виробів. До загальних відносять: вид сировини, лінійна щільність ниток, лінійні розміри виробів, вид переплетення, щільність в’язання, стійкість фарбування, естетичні показники.

Необхідно, щоб одяг відповідав своєму призначенню, був зручним під час експлуатації, гігієнічним, надійним, естетичним. Всі вироби за зовнішнім оглядом, лініями швів повинні відповідати вимогам стандарту, а також затвердженому зразку. Готові вироби повинні бути добре відпрасовані і вичищені. На торгівельних підприємствах при прийманні одягу перевіряють відповідність упаковки і манкіровки вимогам стандарту, вимірюють вироби, провіряють їх якість методом суцільного або вибіркового контролю.

Органолептичну оцінку здійснюють шляхом зовнішнього огляду верху, підкладки або виворотної сторони, а також вимірюванням виробів стрічкою або лінійкою із сантиметровим позначенням. Вироби розкладають на столах або поміщають на манекенах. При оприділенні сорту враховують наявність дефектів зовнішнього вигляду та посадки їх на фігурі, а також інших виробничо – швейних дефектів.

В комплектних виробах сорт визначають кожного виробу окремо, який входить у швейний виріб – а сорт цілого костюму надають по нижчому сорту одного із тих виробів, який входить у комплект.