Питання для самоконтролю:

1. Що таке класифікація товарів? Методи класифікації.

2. Чим відрізняється фасетний метод та ієрархічний методи класифікації?

3. У чому полягає мета і завдання кодування товарів? Види кодування товарів.

4. Що таке кодування товарів? Методи кодування.

5. Штрихове кодування. Як розшифровуються штрихові коди?

Тема 4. Номенклатура та асортимент товарів

4. 1. Поняття про споживчі властивості товарів і показники, що їх визначають.

Товар як продукт праці має подвійний характер. З одного боку, він є вартістю, з іншого боку – споживною вартістю. Вартість товару характеризується витратами суспільно необхідної праці на його проектування, виробництво і розподіл.

Товар є однією з форм споживчої вартості, створеної працею людини не для власного особистого споживання, а для інших людей і розподіляється серед споживачів шляхом купівлі – продажу на ринку.

Властивостями товару називають його об’єктивні особливості, які виявляються на кожній стадії життєвого циклу товару (проектування, виготовлення, розподіл, споживання). Номенклатура споживчих властивостей для конкретного товару може включати десятки найменувань. У процесі споживання товари його споживчі властивості можуть робити позитивний і негативний вплив на людину і навколишнє середовище.

Споживчі властивості поділяються на фізичні, хімічні, фізико – хімічні та біологічні.

До фізичних властивостей відносяться механічні (міцність, деформація, твердість, стомленість), термічні (теплоємність, теплопровідність, вогнестійкість, термостійкість, термічне розширення), оптичні (колір, блиск, прозорість), акустичні (тембр, висота звуку, звуковий тиск), електричні, а також загальні фізичні властивості (маса, щільність, пористість). Хімічні властивості характеризують відношення товарів до дії різних хімічних речовин і агресивних середовищ. Біологічні властивості характеризують стійкість товарів до дії мікроорганізмів (бактерії, цвілеві грибки, дріжджі), комах і гризунів.

Споживча цінність товарів - комплекс споживчих властивостей товару, завдяки яким він може задовольняти ті чи інші потреби людини.

Споживча цінність та споживчі властивості – досить близькі поняття, та перше з них більш ширше, оскільки повністю характеризує об’єкт, а інші відображають лише окремі сторони цього об’єкта.

Споживчі властивості товару – це властивості, які обумовлюють його корисність і здатність задовольняти потреби споживачів і проявляються в процесі споживання (експлуатації). Споживчі властивості необхідні для конкретизації його споживчої цінності.

Споживчу вартість мають усі продукти праці незалежно від того, є вони засобами виробництва чи предметом особистого споживання.

Споживчі властивості товарів визначають ефективність використання виробів за призначенням, їхню соціальну значущість, практичну корисність, нешкідливість та естетичну досконалість.

Номенклатура споживчих властивостей та їхні показники якості повинні відповідати таким вимогам:

• враховувати призначення та умови споживання (експлуатації) даної групи товарів чи конкретного товару;

• використовувати сучасні досягнення науки і техніки;

• своєчасно враховувати зміни в структурі попиту і потреб населення з метою підвищення якості товарів.

Вибір номенклатури споживчих властивостей складається із таких етапів:

• дослідження товару;

• розробка номенклатури споживчих властивостей;

• розробка показників, що характеризують ці властивості.

Основним методом визначення номенклатури споживчих властивостей є експертний метод.

Для різних груп товарів розробляються різноманітні комплекси споживчих властивостей, які проявляються під час безпосереднього використання або експлуатації товару і характеризують його корисність.

Властивості товару (продукції) об’єктивно проявляються при його (її) виготовленні, оцінці, зберіганні, переробці, транспортуванні, споживанні і експлуатації.

У процесі використання або експлуатації товар може задовольняти певні потреби людини і разом з тим діяти на її організм негативно (нікотин тютюнових виробів, шум пилососів) або позитивно (кофеїн чаю, кави). Тому важливо з комплексу споживних властивостей виділяти ті, які мають вирішальне значення при визначенні якості товару, встановити їхню значущість і граничні значення.

Номенклатура показників якості повинна відповідати номенклатурі споживчих властивостей. Структура споживчих властивостей і показники якості можуть змінюватися залежно від призначення товару, функцій, які він виконує, рівня науково – технічних досягнень і наших знань про товар.

Залежно від того, яка з особливостей товару виявляється або характеризується при визначенні якості виробів, споживні властивості поділяються на такі групи:

• соціального призначення;

• функціональні;

• експлуатаційні;

• ергономічні;

• естетичні;

• екологічні.

Властивості соціального призначення. Ці властивості характеризують відповідність виробів суспільно необхідним потребам, їхню суспільну значущість для різних груп споживачів, відповідність оптимальному асортименту. Суспільна необхідність вироблення конкретного товару залежить від обсягів незадоволеного попиту населення на цей товар і потреб у ньому. Потреби в товарі обумовлюються співвідношенням досягнутої забезпеченості населення і норм раціонального споживання.

Суспільні потреби в різних товарах певної якості визначаються шляхом аналізу статистичних даних, розробки моделей споживання і проведення соціологічних досліджень. На основі одержаних даних розробляється номенклатура та асортимент товарів.

Функціональні властивості обумовлюють використання виробів за призначенням як предмета споживання, тобто характеризують їхню здатність задовольняти певні потреби людини.

Показники функціональних властивостей поділяють на три групи:

• показники досконалого виконання основної функції;

• показники універсальності;

• показники виконання додаткових функцій.

Показники першої групи характеризують ступінь задоволення потреб при використанні товарів, тобто корисний ефект споживання. Наприклад: для продовольчих товарів він визначається кількістю енергії та коефіцієнтом засвоювання. Для жіночого взуття цей показник складається з якісних характеристик: забезпечення функцій руху, захист ступні, стійкість у стоячому положенні.

Показник універсальності визначає діапазон умов і можливостей використання конкретного товару за призначенням з додатковими функціями, корисними для людини. Наприклад: універсальність молока.

Показник виконання додаткових функцій характеризує поведінку товару при споживанні (експлуатації), перевезенні, зберіганні, ремонтуванні.

Експлуатаційні властивості характеризують поведінку товару в процесі його експлуатації (споживання). Серед експлуатаційних властивостей товарів, які розраховані на довгий строк служби, найбільш важливою є надійність.

Надійність – це властивість виробів зберігати в установлених межах значення всіх параметрів щодо здатності виконувати притаманні їм функції, зберігаючи при цьому значення встановлених експлуатаційних показників у заданих межах в процесі використання, технічного обслуговування, ремонту, зберігання, а для продовольчих - харчовою цінністю, збереженням і транспортабельністю.

Безвідмовність – це властивість виробів безперервно зберігати працездатність протягом деякого часу. Ця властивість характеризується такими показниками, як імовірність безвідмовної роботи до першої відмови.

Показники довговічності характеризують властивість виробів зберігати працездатність до настання граничного стану або встановленої системи технічного обслуговування і ремонту. Чим більша довговічність виробів, тим довше вони знаходяться в експлуатації і повніше задовольняють потреби населення. До цих показників належать строк служби та ресурс.

Термін служби – це період, протягом якого виробник зобов’язується забезпечити споживачу можливість використання товару за призначенням і бере на себе відповідальність за істотні недоліки, які виникли з його вини. Вимірюється цей показник в годинах, місяцях, роках.

Ресурс – це час роботи виробів до граничного стану, який зафіксовано в нормативній документації. Цей показник визначається переважно при характеристиці непродовольчих товарів і може виражатися в годинах (для пральної машини), кілометрах пробігу (для автомобілів), кількістю вимикань і вмикань (для вимикачів).

Ремонтопридатність характеризує пристосованість виробів до технічного обслуговування та ремонту.

Збереження – це здатність виробів не змінювати суттєво функціональні властивості після зберігання. Показником збереження товарів є термін зберігання, який може виражатися днями, місяцями, роками. У практиці торгівлі розрізняють такі терміни зберігання: гарантовані, оптимальні, терміни придатності й терміни реалізації.

Гарантійний термін зберігання – це проміжок календарного часу, протягом якого діє відповідальність виробника (продавця, виконавця) за відповідність проданого ним товару вимогам нормативних документів, договору за умови дотримання споживачем правил його експлуатації, використання та зберігання.

Оптимальний термін придатності – це час, протягом якого товар зберігає свої специфічні властивості і продовжує благодатно впливати на організм людини. Наприклад: властивості йодованої солі, одноденного або триденного кефіру.

Термін придатності – це період, протягом якого товар за органолептичними, фізико - хімічними, біологічними та іншими показниками, у разі дотримання належних умов зберігання, визначається виробником придатним для використання за призначенням.

Бездоганність (нешкідливість) товарів характеризується відсутністю в них хімічних елементів (речовин), живих організмів, які здатні завдати шкоди організму людини. Розрізняють хімічну, біологічну, пожежну та електричну безпеку.

Ергономічні властивості характеризують зручність і комфорт експлуатації виробів на всіх етапах функціонального процесу в системі “людина – товар - середовище”. До ергономічних властивостей належать гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психофізіологічні і психологічні. Ця група властивостей характерна переважно для непродовольчих товарів. Гігієнічні характеризують умови, які у процесі експлуатації товару впливають на організм і працездатність людини. До них належать освітленість, температура та вологість повітря у приміщенні, шум, вібрація. Фізіологічні і психофізіологічні показники характеризують вироби та елементи їхньої конструкції, при експлуатації яких беруть участь органи чуттів та м’язова енергія людини. Антропометричні – відповідність конструкції товару та його елементів формі й масі тіла людини. Це забезпечує зручність використання товару. Вони мають важливе значення при визначенні якості взуття, одягу, меблів.

Естетичні властивості характеризують інформаційну виразність, раціональність форми, цілісність композиції, здатність виробів виражати їхню соціально - культурну значущість, стабільність товарного вигляду. До властивостей і показників, які характеризують естетичний рівень виробів, належать:

• відповідність форми призначенню, стилю, моді;

• відповідність виробів навколишньому середовищу, оточуючим предметам;

• цілісність композиції;

• пропорційність розмірів;

• кольорове оформлення;

• співвідношення головного і другорядного в композиції.

Мода – це найбільш розповсюджений у певному суспільному середовищі прояв тих чи інших смаків у зовнішніх формах предметів побуту, взуття, одягу.

Стиль – це більш стійка спільність системи засобів та прийомів художньої виразності в архітектурі, мистецтві, оформленні предметів.

Органічний зв'язок між формою, призначенням і зовнішнім оформленням товару – це важлива умова відповідності його естетичним показникам.

Екологічні властивості характеризують рівень шкідливої дії на навколишнє середовище, яку може викликати експлуатація товару, наприклад, кількість оксиду вуглецю у відпрацьованих газах автомобілів. Оцінюючи кількість шкідливих речовин, які можуть виділятися в навколишнє середовище при експлуатації товарів, необхідно враховувати норми, передбачені стандартами та іншими нормативними документами.