0. Використання стандартів та технічних умов.

Стандарти та технічні умови повинні використовуватися на всіх стадіях життєвого циклу продукції.

Державні стандарти на території України застосовують всі підприємства незалежно від форм власності і підпорядкування.

Галузеві стандарти застосовують підприємства, установи, організації сфери управління органу, який їх затвердив.

Стандарти науково – технічних та інженерних товариств застосовують добровільно підприємства, окремі громадяни, які вважають необхідним використання нових технологій, методів, засобів, в яких зазначені вимоги до цих стандартів.

Технічні умови використовують підприємства незалежно від форм власності, громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності за договірними зобов’язаннями або ліцензіями на право виготовлення чи реалізації продукції.

Стандарти підприємства застосовуються на конкретних підприємствах, які затвердили цей стандарт.

Продукція, яка імпортується, повинна відповідати вимогам державних або галузевих стандартів.

Міжнародні, міждержавні, регіональні стандарти, національні стандарти інших країн застосовують в Україні в межах її міжнародних договорів за порядком, який встановлює Держстандарт України.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке стандартизація? Яка її роль?

2. Що таке сертифікація? Визначте її види.

3. Найважливіші цілі та завдання стандартизації.

4. Які категорії стандартів діють в Україні?

5. Види стандартів та їх застосування.

6. Структура служб стандартизації.

7. Що таке стандарт? Категорії стандартів.

8. Основні етапи сертифікації продукції.

9. Застосування стандартів в Україні.

Тема 3. Класифікація і кодування товарів

3. 1. Поняття про класифікацію товарів. Ознаки та види класифікації товарів.

Одним з найважливіших завдань товарознавства виступає наукова класифікація товарів.

Класифікація — це послідовний розподіл великої кількості об'єктів на окремі класи, групи та інші підрозділи й угруповання за найбільш загальними для кожного рівня ознаками. Без обґрунтованої класифікації неможливий розвиток науки товарознавства і торгової політики. Класифікація необхідна для впровадження автоматизованої обробки інформації про продукцію в різних сферах діяльності, для вивчення споживчих властивостей і якості товарів, обліку і планування товарообороту, розробки каталогів товарів, вдосконалення системи стандартизації та сер­тифікації товарів. Необхідна класифікація і для статистичного аналізу виробництва, реалізації та використання продукції на макроекономічному, регіональному й галузевому рівнях.

Класифікація товарів повинна відповідати таким вимогам:

— гарантувати повноту охоплення всіх видів продукції, що виробляється;

— мати певну гнучкість, суть якої полягає в тому, щоб до переліку продукції можна було за необхідності включати нові найменування товарів, не порушуючи загальної системи класи­фікації, враховувати можливі в майбутньому зміни в номенк­латурі та асортименті товарів;

— сприяти всебічному дослідженню властивостей товарів як споживчої цінності;

— сприяти принципам кодування товарів і утворенню короткого шифру товару.

Побудувати класифікацію можна двома шляхами: ієрархіч­ним і фасетним.

Ієрархічний метод класифікації — послідовний роз­поділ великої кількості об'єктів на підлеглі класифікаційні уг­руповання. Особливістю цього методу виступає тісний взає­мозв'язок між окремими класифікаційними угрупованнями, який виявляється через спільність і відмінність основних, ознак. Розподіл на окремі угруповання проводиться від більш загальної ознаки до менш загальної. Кожна наступна ланка повинна кон­кретизувати ознаку попередньої ланки. Для позначення окре­мих ланок класифікації можна використовувати такі терміни: клас, підклас, вид, підвид, різновид, підгрупа.

В основу поділу великої кількості об'єктів класифікації на окремі угрупування покладено ступінь класифікації.

Ступінь класифікації — це етап класифікації при ієрархіч­ному методі, внаслідок якого утворюється сукупність класифіка­ційних угруповань. Кількість ознак і ступенів класифікації виз­начають її глибину.

Наприклад, за ієрархічним методом класифікації всі сири можна поділити залежно від початкової сировини на натуральні та перероблені (перший ступінь класифікації). Натуральні сири залежно від способу утворення згустку поділяються на сичужні та кисломолочні (другий ступінь класифікації). Сичужні сири залежно від способів технологічної обробки згустку та хімічно­го складу поділяються на тверді, напівтверді, м'які та розсольні (третій ступінь класифікації). Тверді сири від ступеня подрібнення згустку та температури його подальшої обробки поділяються на сири з високою температурою другого нагрівання (типу Швей­царського) і сири з низькою температурою другого нагрівання (типу Голландського та Чедер) (четвертий ступінь класифікації).

Фасетний метод класифікації — це паралельний роз­поділ великої кількості об'єктів на незалежні класифікаційні

угруповання.

Особливість фасетного методу полягає в тому, що різні озна­ки класифікації не пов'язані між собою. Цей термін походить від французького слова facete, що означає «грань відшліфованого ка­меня». Дійсно, як кожна грань каменя існує окремо, так і різні класифікаційні угруповання при фасетному методі не залежать одне від одного і не підпорядковуються один одному.

Завдяки цьому фасетна система відзначається більшою гнуч­кістю, можливістю обмежувати кількість ознак і угруповань.

Використовуючи фасетний метод класифікації, молоко можна класифікувати за видом тварин, від яких воно одержане (коров'я­че, козяче, овече, оленяче, верблюдяче); за видом термічної об­робки (сире, пастеризоване, стерилізоване, топлене); за вмістом жиру (знежирене, 2,5%-не; 3,2%-не; 6,0%-не), за видом тари, в яку воно упаковане (у флягах, у скляних пляшках, у полімерних пакетах, у тетра - паках, у фін-паках), за біологічною цінністю (зви­чайне, вітамінізоване, білкове).

Кожен з цих методів класифікації має свої переваги і не­доліки, знання яких дозволить раціонально використовувати їх з урахуванням цільового призначення.

Найважливіше питання класифікації — правильний вибір ознаки, за якою той чи інший товар буде зараховано до певного угруповання. Основні класифікаційні ознаки продукції:

— спільність технологічних процесів виробництва. При цьому до одного класифікаційного угруповання можна зара­хувати різні за зовнішнім виглядом і призначенням товари;

— напрям (або мета) використання товару. За цією ознакою товари поділяються на товари виробничо-техніч­ного призначення і товари широкого вжитку;

— фізико-хімічні властивості. Товари можуть класифі­куватися за формою, габаритними розмірами, хімічним складом (вміст жиру, води, цукру тощо).

Залежно від порядку утворення класифікаційних угрупо­вань розрізняють десяткову, сотенну, довільну системи класифі­кації.

При десятковій і сотеневій системах класифікації кожен вищий клас поділяється відповідно на 10 або 100 наступних класів. Кількість класів в основному залежить від номенклатури товарів: з розширенням номенклатури товарів зростає число класів.

Розробка системи класифікації супроводжується присвоєн­ням кожному найменуванню товару номенклатурного номера (коду), величина якого залежить від прийнятої системи класифі­кації і системи цифр, якими визначають кожен клас.

Для товарознавства першочергове значення мають три кла­сифікації товарів: загальнодержавна, торгова, навчальна.

Загальнодержавна класифікація представлена Номенклату­рою товарів народного споживання (НТНС), яка затверджена Міністерством статистики України 14.01.94 за № 12. Вона уні­фікована відповідно до загальноприйнятої в міжнародній практиці системи обліку і звітності в роздрібній та оптовій торгівлі. НТНС побудована з урахуванням основних принципів класифікації, пе­редбачених Гармонізованою системою опису і кодування товарів (ГС), прийнятою 00Н, Вищими класифікаційними угрупованнями загальносоюзного класифікатора промислової і сільськогосподарсь­кої продукції (ЗКП/ВКУ), Міжнародною стандартною торговою класифікацією та іншими нормативними документами. У ній мак­симально враховані структурні зміни та уточнення, внесені в діючі стандарти, номенклатуру статистичної звітності, систему оптово­го і роздрібного товарообороту. (Групування товарів здійснено насамперед за їхнім споживчим призначенням.

Торгова класифікація стосується тільки товарів широ­кого вжитку. Вона не являє собою послідовну систему класи­фікації і базується на розподілі товарів на групи відповідно до способів виробництва, можливостей використання, способів транспортування і зберігання тощо.

У практиці торгівлі продовольчі товари розподілено на такі групи: хлібобулочні вироби, кондитерські вироби, молоко та мо­лочні товари, гастрономічні товари, бакалійні товари, плоди та овочі, м'ясо, риба, горілчані вироби, вина, пиво, мінеральна вода та напої.

Основна частина непродовольчих товарів у практиці торгівлі поділяється на такі товарні групи: товари побутової хімії, вироби з пластичних мас, будівельні товари, меблеві товари, ке­рамічні вироби, вироби зі скла. металевогосподарські товари, електротовари, побутові електромашини і прилади, текстильні, швейні, трикотажні, взуттєві, галантерейні, парфумерно-косметичні то­вари, хутряні вироби, ювелірні вироби та прикраси, годинники, товари культурно-побутового призначення тощо.

Учбова класифікація має за мету створити логічну сис­тему вивчення всього курсу товарознавства. Вона більш по­слідовна, ніж торгова, але має з останньою багато спільного.

Продовольчі товари згідно з учбовою класифікацією поділяються на такі групи: зерно і зерно борошняні товари; плодоовочеві товари та продукти їхньої переробки; крохмаль, цукор і кондитерські вироби; смакові товари; харчові жири; молоко і молочні товари; м'ясо і м'ясні товари; риба і рибні товари; яйця та продукти їх переробки.

В учбовій класифікації непродовольчих товарів передбачено дев'ять класів: матеріали для одягу і штучні текстильні вироби; одяг і головні убори; взуттєві товари; товари культур­ного призначення; товари спортивного призначення; транспортні засоби особистого користування; предмети домашньої обстановки; товари господарського і побутового призначення; пред­мети санітарії, гігієни та рукоділля.