Пам'ятка для написання рецензії

Рецензія (від лат. гесеnsіо — оцінка) — відгук, критичний аналіз художнього, наукового, публіцистичного твору, театральної вистави, кінофільму, картини, скульптури тощо, оцінка його сильних сторін та хиб.

Основні вимоги до рецензії: науковість, чітке розкриття змісту, художньої досконалості твору, обґрунтування висновків, лаконічність та ясність у висловленні думки та доброзичливість.

* У шкільній практиці рецензування є одним із видів письмових робіт з літератури. Чітко визначеної форми ре­цензія не має, проте під час її підготовки учні повинні зробити наступне.

1. З'ясувати тему твору, який рецензується, актуаль­ність його проблематики.

2. Визначити ідею та її втілення в художній тканині твору.

3.Охарактеризувати систему образів твору, звернувши увагу на їх психологію, проаналізувати засоби їх творення.

4. Оцінити форму твору: композицію, сюжет, конфлікт, зображально-виражальні засоби та поетичну мову.

Пам'ятка для складання бібліографічного огляду

Бібліографічний огляд (від. гр. bіblіоn — книга і gгарhо — пишу, описую) — повідомлення про нові книги, журнали, альманахи, їх зміст та ідейно-художній рівень, про те, на яких читачів вони розраховані.

Учні можуть скласти бібліографію матеріалів з пев­ної навчальної теми — вивчити в каталозі бібліотеки зміст конкретного розділу тематичного каталогу, випи­сати за алфавітом необхідні джерела, вказавши їх ви­хідні дані: автор, назва, місто, видавництво, рік видан­ня, сторінки.

Наприклад: Павличко С. Д. Джордж Гордон Байрон. Життя і творчість. — К.: Дніпро, 1989.

Булаховська Ю. Л. Фантастика в прозі К. Чапека, О. Уайльда, Ф. Кафки // Всесвітня література та культу­ра. — 2000. — № 7. — С. 38—41.

Додаткове завдання: якщо заголовок статті не розкри­ває повністю її змісту, потрібно дати аналітичний опис-анотацію. Робити анотацію до книг обов'язково, за зразок можна взяти анотацію, яка друкується на звороті титуль­ної сторінки кожної книги.

Пам'ятка для написання анотації книги

Анотація (від лат. аnnotаtіо — примітка) — короткі пояс­нення, відомості, нотатки про зміст книги, які додаються до її бібліографічного опису («паспорта»).

Для написання анотації учні повинні здійснити такі кроки.

1 .Дати коротку характеристику книги та її теми.

2. Зробити перелік основних розділів чи питань, висвітлених у творі.

3. Критично оцінити зміст твору, його проблематику та образи.

4.Подати основні відомості про автора.

5.Вказати, на якого читача розрахована книга.

Добре продумані, творчо організовані уроки-дослідження відіграють велику роль у формуванні в учнів систем­них поглядів на літературу.

Приклад уроку-дослідження:«Божественна комедія» Данте Аліг'єрі (9 клас). Тема: Данте — останній поет Середньовіччя і провісник Відродження. (Морально-філософський зміст «Боже­ственної комедії»)

Урок-семінар

Найчастіше проведення уроків-семінарів практикують у старших класах, коли починається вивчення літератури на історико-літературній основі, проте використання цієї навчальної форми можливе й у 8 класі за умови, що в учнів уже сформувалися певні навички самостійної робо­ти та вміння на основі самостійних досліджень робити висновки й узагальнення.

Семінар (лат. semіnагіum — розсадник) — особлива форма групових навчальних занять, яка передбачає самостійне, пе­реважно в позаурочний час, здобуття знань учнями з вико­ристанням різноманітних джерел і наступним колективним обговоренням в класі наслідків цієї роботи.

Дидактична мета уроку-семінару: формування в учнів уміння вчитися, самостійно працювати, шукати вирішен­ня проблеми, всебічно розкривати й розвивати їхні інте­лектуальні та моральні якості. Оскільки семінарські заняття проводять вчителі й ін­ших предметів, важливо не перевантажувати учнів. В тиж­невому розкладі допускається така кількість уроків-семінарів з усіх предметів

Клас	Семестр 1	Семестр 2
9	1	2
10	2	3
11	3	4

Психолого-педагогічні та методичні умови проведен­ня уроків-семінарів:

* достатній рівень сформованості в учнів навичок са­мостійної роботи;

• правильне визначення теми семінару, яка передба­чає пошук вирішення проблеми. Найчастіше темою за­няття є твори з яскраво вираженою філософською та мо­ральною проблематикою, героями, які стоять перед вибо­ром. Проблеми для обговорення повинні бути особистісно значущими для старшокласників;

• чітке формулювання питань семінару; план семі­нарського заняття повинен включати небагато питань (най­частіше 3—4), щоб учні могли їх опрацювати й детально обговорити на уроці;

• діяльність учнів має дослідницький характер;

• врахування при розподілі завдань індивідуальних інтересів та здібностей старшокласників: кожен може опра­цювати конкретне завдання чи виконати свою частку роботи у творчій групі;

• доступність рекомендованих для опрацювання джерел;

• урізноманітнення видів та способів ведення уроку-семінару, що запобігає утворенню в учнів стереотипів та активізує їхню увагу.

За способом проведення уроки-семінари поділяють на такі різновиди:

*семінар–розгорнута бесіда за наперед визначеними питаннями й обговоренням проблем і повідомлень учнів;

*науковий семінар, де заслуховуються й обговорю­ються доповіді та реферати учнів;

*семінари-диспути;

*синтетичні (змішані) семінари, на яких застосову­ють різні форми роботи: семінар, групову навчальну дія­льність, дискусію тощо.

Методика підготовки та проведення уроку-семінару.

Підготовка уроку-семінару включає підготовчий, прове­дення, підсумковий етапи.

Підготовчий етап. Його утворюють такі дії вчителя та учнів:

а)визначення теми, мети і плану семінарського заняття, складання списку рекомендованої літератури та роз­робка «сценарію уроку»;

б)інструктивна консультація-ознайомлення учнів з провідною проблемою, запропонованою для обговорення; загальна характеристика запропонованих на розгляд питань; розподіл завдань між старшокласниками з ураху­ванням індивідуальних можливостей та ознайомлення із списком рекомендованої літератури.

На цьому етапі важ­ливо дати вичерпні поради учням щодо оформлення результатів самостійної роботи: складання плану, тез, конс­пекту опрацьованих джерел, підготовки доповідей, по­відомлень та рефератів. Під час самостійної роботи учнів їх нотатки доцільно згрупувати у відповідні колонки:

Ідеї, почерпнуті з лекції вчителя чи попередніх уроків

Самостійно здобутий матеріал

Думки та коментарі, що виникатимуть у ході семінарського заняття

в)створення тимчасових навчальних груп учнів, склад яких залежить від дидактичних завдань уроку, їх навчаль­них умінь та навичок. Групова робота організовується залежно від складу, обсягу та складності завдання. Можли­ві такі варіанти:

- усі колективно виконують одне завдання;

- кожен член групи виконує завдання самостійно, а потім на попередньому колективному обговоренні пропо­нує власне вирішення проблеми, відстоюючи власну точ­ку зору. При цьому виробляється колективна думка, яка й буде представлена групою на семінарі;

- кожен член групи виконує свою частку колектив­ного завдання.

Група самостійно чи за допомогою вчителя обирає форму організації самостійної роботи, а про її результати звітує на семінарі один учень, обраний за голосуванням товаришів.

Крім групової, існують індивідуальна та фронтальна форми організації самостійної роботи. За індивідуальної форми роботи виконання завдання доручається одному або кільком учням, які працюють незалежно, його викону­ють самостійно чи під керівництвом вчителя. Це може бути повідомлення, доповідь, реферат, бібліографічний огляд, аналіз матеріалів періодичної преси тощо. Фрон­тальне завдання виконує самостійно кожен учень класу;

г)індивідуальні та колективні консультації, на яких за тиждень до заняття з'ясовується ступінь готовності уч­нів до семінару;

д)оформлення класної кімнати, де відбуватиметься се­мінар: випуск тематичної стіннівки, підбір матеріалу до книжкової виставки чи стенду, оформлення плакатів з правилами поведінки на семінарському занятті тощо.

Проведення семінару. Його структуру утворюють: а) вступне слово, в якому вчитель нагадує завдання уроку-семінару, порядок його проведення, дає рекомен­дації, на що необхідно звернути особливу увагу, що запи­сати до робочого зошита, обґрунтовує актуальність обго­ворюваних проблему.