Відродження в Центральній Європі

Мистецтво Відродження у Франції. Французький живопис XV ст. Брати Лімбург. Авиньонська школа. Ж. Фукє (1420–1481). Французьке мистецтво XVI ст. Розвиток нових форм в архітектурі. Будівництво замків (Шамбор, Блуа й ін.). Старий Лувр. Ж. Гужон (близько 1510–між 1564 і 1568) і Ж. Пілон (близько 1537–1590).

Живопис XVI ст. Ж. Клуе (близько 1475–1541). Розквіт реалістичного олівцевого портрета. Значення творчості італійських майстрів. Школа Фонтенбло.

Мистецтво Відродження в Нідерландах. Формування нідерландської школи живопису. Її зв'язок з пізньоготичної французько-бургундською мініатюрою.

Брати Ван-Ейк. Боротьба умовних і реалістичних рис у нідерландському живописі XV ст. Р. ван дер Вейден (близько 1400–1464). Г. ван дер Гус (близько 1435/1440–1482). І. Босх (близько 1450/1460–1516).

Нідерландський живопис XVI ст. П. Брейгель Мужицький (близько 1525/1530–1569).

Мистецтво Відродження в Німеччині в XV–XVI ст. Німецький живопис і графіка XV ст. М. Шонгауер (між 1435 і 1440 –1491). Початок друкарства (І. Гутенберг). Розквіт німецького мистецтва в період реформації й селянської війни.

А. Дюрер (1475–1528) – видатний художник німецького Відродження. Глибоко ідейний характер його творчості. Цикл його творів (гравюри на дереві й на міді) «Апокаліпсис», «Лицар, смерть і диявол». Реалізм і гострота характеристики в його портретах нюрнберзьких бюргерів. «Чотири апостоли» Наукові інтереси Дюрера. Інші напрямки в німецькому мистецтві XVI ст. М. Грюневальд (близько 1470/1475–1528) і його «Изенгеймский вівтар» Л. Кранах Старший (1472–1553), його портрети й графічні роботи.

Г. Гольбейн Молодший (близько 1497–1543) – найбільший німецький портретист XVI ст. Простота й реалістична виразність його портретів. Значення творчості Гольбейна для німецького й англійського мистецтва.

Європейське мистецтво XVII ст.

Загальна характеристика епохи. Утворення яскраво виражених національних шкіл у мистецтві. Боротьба різних художніх напрямків. Бароко. Його зв'язок з католицькою церквою і придворною культурою. Класицизм XVII ст., його раціоналістична основа. Реалістичне мистецтво XVII ст., його суперечливий характер. Розвиток і формування самостійних жанрів у живописі. Своєрідність шляхів розвитку мистецтва в країнах Східної Європи.

Мистецтво Італії XVII ст.

Формування і розвиток стилю бароко. Провідна роль архітектури. Творчість Лоренцо Берніні (1598–1680). Багатогранність його творчості. Л. Берніні як архітектор. Площа перед собором св. Петра. Архітектурно-декораційні роботи Л. Берніні. Скульптурні роботи Л. Берніні, їх емоційність і динамічність: «Давид», «Екстаз св. Терези». Портрети Л. Берніні («Кардинал Боргезе»).

Творчість Ф. Борроміні (1599–1667). Церкви Сан-Карло й Сант-Іво.

Монументально-декоративний живопис римського бароко. Розвиток плафонного живопису.

Живопис Італії XVII ст. Академічний напрямок. Болонська академія братів Карраччі. Творчість А. Карраччі (1560–1609).

Мікеланджело да Караваджо (1573–1610) – глава реалістичного напрямку в італійському живописі XVII ст. Розробка побутової тематики й натюрморту: «Вакх», «Лютняр» і ін. Реалістичне трактування релігійних сюжетів і введення в релігійні картини народних типів («Покликання апостола Матвія», «Положення в труну» і ін.).

Контрастність висвітлення як засіб посилення виразності композиції і образів. Караваджо і караваджизм.