Готичне мистецтво

Основні риси й особливості готичного мистецтва в країнах Західної Європи. Принципи готичної конструкції в архітектурі. Взаємозв'язок архітектури, скульптури та живопису.

Мистецтво Франції. Найважливіші пам'ятники архітектури – Нотр-Дам у Парижі, собори в Амьені, Реймсі. Пізня французька готика. Собор у Руані, абатство Мон-Сен-Мішель. Основні етапи розвитку скульптури. Фігури північного порталу трансепту Шартрського собору, фігури собору в Амьені. Скульптура середини XIII ст. «Христос» порталу в Амьені й «Апостоли» священної каплиці в Парижі. Фігури порталів Реймського й Страсбургського соборів. Розвиток портрета в скульптурі XIV ст. Вітражі. Мініатюра і її основні центри.

Мистецтво Німеччини. Своєрідність німецької готики. Собори в Кельні, Фрейбургі. Північна (цегельна) готика. Монументальна скульптура (статуї Наумбурзького і Бамберзького соборів). Собор св. Віта в Празі як характерний пам'ятник чеської готики.

Мистецтво Англії. Особливості англійської готики і її найважливіші пам'ятники та стилі. Кентерберийський собор. Вестмінстерське абатство. Собор у Лінкольні. Пізня англійська готика. Капела Генріха VII у Вестмінстері.

Мистецтво доби відродження

Витоки, періодизація та провідні центри італійського ренесансного мистецтва. Втілення ідей гуманізму в архітектурі та образотворчому мистецтві.

Відродження в Італії

Проторенесанс (XІІІ–XIV ст.). Скульптура. Ніколо Пізано. Церковна кафедра в Пізанському баптистерії. Античні традиції. Візантійські впливи. Мальовничі школи Флоренції (Чимабуе) і Сієны (Дуччо).

Флоренція – вогнище передового мистецтва Італії.

Джотто (1266/1267–1337) – відоміший живописець італійського трєчєнто. Реалістичне трактування релігійної теми. Пошуки засобів для вираження людських почуттів і взаємин, розробка жесту й драматичної дії. Передача об'ємності людської фігури, пейзажних і архітектурних форм і їхнього просторового розташування. Розпис капели дель Арена в Падуї і церкви Санта Кроче у Флоренції. Монументальний характер розписів. Значення творчості Джотто. Живопис Сієни XIV ст. Проникнення світської тематики в мистецтво; портрет, архітектурний і сільський пейзаж, зародження побутового жанру.

Раннє Відродження (XV ст.). Флоренція – центр культури XV ст. Архітектура Флоренції. Ф. Брунелескі (1377–1446). Купол Флорентійського собору, капела Пацци. Спорудження будівель палацового типу (палаццо). Л. Альберті (1404–1472), його діяльність як теоретика, архітектора й інженера.

Скульптура Флоренції. Донателло (близько 1386–1466) – глава нового, реалістичного напрямку в скульптурі. Вивчення античної скульптури, зображення оголеного людського тіла («Давид», рельєф кафедри собору у Флоренції). Кінний пам'ятник Гатамєлати в Падуї. Значення творчості Донателло в мистецтві Відродження.

Л. Гібєрті (близько 1381–1455). Східні двері флорентійського баптистерію. Поширення скульптури в техніку майоліки.

Флорентійський живопис. Мазаччо (1401–1428). Яскравість індивідуальної характеристики у творах Мазаччо. Оволодіння засобами лінійної й повітряної перспективи. Розписи капели Бранкаччі. П. Учелло (1397–1475). Розробка ними лінійної перспективи.

Мистецтво Середньої Італії XV ст. Пьеро делла Франческа (близько 1420–1492) – один з видатних живописців Італії XV в. Розпис в церкві Сан-Франческо в Ареццо. Розробка проблем передачі світла й повітря. Значення творчості Пьеро делла Франческа в розвитку мистецтва раннього Відродження, теоретичні праці Пьеро делла Франческа.

Мистецтво Північної Італії в XV ст. А. Мантенья (1431–1506). Фрески церкви в Падуї. Розпис в Мантуї. Їх значення в розвитку групового портрета.

Мистецтво Флоренції в другій половині XV ст. С. Боттічеллі (1445–1510). Жвавість і яскравість образів. Тонкість передачі настроїв. Картини «Весна» і «Народження Венери». Монументальні композиції Д. Гірландайо (1449–1494).

А. Вероккіо (1435–1488). Статуя Давида. Пам'ятник Коллєоні.

Високе Відродження. Особливості культури Високого Відродження. Затвердження в мистецтві гуманістичного ідеалу гармонічно розвиненої людини. Короткочасність розквіту Високого Відродження.

Архітектура. Д. Браманте (1444–1514) – найбільший зодчий Високого Відродження. Його участь у будівництві собору св. Петра і Ватиканського палацу.

Живопис і скульптура. Леонардо до Вінчі (1452–1519) – основоположник мистецтва Високого Відродження. «Мадонна із квіткою», «Св. Ієронім», «Мадонна в скелях», «Таємна вечеря». Новизна композиційної побудови й глибина психологічного вирішення теми. «Битва під Ангіарі», «Монна Ліза (Джоконда)». Створення психологічного портрета. Погляди Леонардо на мистецтво. Леонардо – учений. Значення творчості Леонардо до Вінчі.

Рафаель Санті (1483–1520). Втілення гармонійного ідеалу досконалої людини. «Заручення Марії». Флорентійські мадонни Рафаеля. Розписи ватиканських станц – «Афінська школа» і ін. Ідейний зміст і художня цінність цих розписів. «Сікстинська мадонна». Портрети. Портрет Юлія II. Значення творчості Рафаеля.

Мікеланджело Буонарроті (1475–1564) – творець героїчних образів могутньої й прекрасної людини. Мікеланджело-скульптор («Оплакування Христа», «Давид»). Мальовничі роботи, Мікеланджело. Фрески стелі Сікстинської капели у Ватикані як одне з найбільших створень Відродження. Надгробок Юлія II. Гробниці Медічі. Фреска «Страшний суд» й ін. Архітектурні спорудження Мікеланджело в Римі. Значення творчості Мікеланджело.

Мистецтво Високого Відродження у Венеції. Венеція XV–XVI ст. Раннє Відродження. Д. Беллини (1430–1516).

Джорджоне (1476/1477–1510). Глибока поетичність його образів. «Юдіфь», «Спляча Венера».

Тіціан Вєчєлліо (1476/1480-ті–1576) – найбільший представник венеціанської школи. Реалізм і життєстверджуючий характер його мистецтва. «Піднесення богоматері», «Любов небесна й любов земна», «Венера Урбинська». Портрети. Цілісність і яскравість характерів. Пізні твори Тіціана. Наростання психологізму.

Мистецтво пізнього Відродження й маньєризм. Мистецтво Венеції другої половини XVI ст. П. Веронезе (1528–1588). Світський характер його релігійного живопису. «Бенкет у Кане». Алегоричні твори Веронезе в Палаці дожів. Блиск колористичних і декоративно-композиційних рішень. Тінторетто (1518–1594). «Чудо святого Марка». Розписи для Скуола ди Сан Рокко й Палацу дожів. «Таємна вечеря» у монастирі Сан-Джорджо Маджоре. Портрети Тінторетто, їх глибокий психологізм.

Архітектура пізнього Відродження. Складність і різноманіття плинів в архітектурі середини й другої половини XVI ст. Віньола (1507–1573) як найбільший зодчий римської школи. А. Палладіо й архітектура пізнього Відродження в Північно-Східній Італії. Його основні роботи.

Маньєризм – художній плин періоду кризи Відродження. Ф. Парміджаніно (1503–1540). Дж. Вазарі (1511–1574). Б. Челліні (1500–1571).