30. Інфраструктура, кон’юнктура та суб’єкти ринку праці

Ринок праці – це сукупність суспільних відносин, що характеризуються узгодженими інтересами роботодавців і найманих працівників. Парадигма РП: суб’єкти РП, чинна правова база, що регламентує відносини між суб’єктами на РП; кон’юнктура РП, інфраструктура РП, система соціального захисту.

Система відносин на РП охоплює такі складові: взаємовідносини між ключовими суб’єктами РП; взаємовідносини між ключовими суб’єктами РП та їх представниками (служба зайнятості, профспілки); взаємовідносини між суб’єктами РП та державою. Характеристики ринку праці: 1) це сукупність ек., соц., трудових відносин, що виникають з приводу взаємодії між попитом і пропозицією робочої сили; 2) це місце перетину різноманітних соц-ек інтересів і функцій; 3) це поле взаємодії окремого підприємства та його як потенційних, так і реальних робітників.

Кон’юнктура – співвідношення між попитом і пропозицією праці.

Чинники, що впливають на кон’юнктуру РП: загальноекономічні (фази ек. циклу:пік, криза, підйом, занепад), галузева структура господарства, рівень життя і доходи населення, стан інфраструктури (виробнича, соціальна), демографічні, політичні, екологічні чинники тощо.

Види кон’юнктури РП: 1. Працедефіцитна (спостерігається за умови дефіциту пропозиції праці) 2.Рівноважна(пропоз=попиту) 3. Праценадлишкова(пропоз переважає попит).

Інфраструктура РП – сукупність як державних, так і недержавних інституцій сприяння зайнятості населення, кадрові служби підприємств, суспільні організації, які забезпечують найбільш ефективну взаємодію попиту на працю і її пропозиції, а також сприяють повноцінному функціонуванню РП.

31.Попит і пропозиція на ринку праці

Пропозиція праці – потреба різних груп працездатного населення у отриманні роботи за наймом і на цій основі одержання коштів для існування.

Кількісно пропозиція праці = кількості осіб, що виходять на РП, а також звертаються у службу зайнятості та на підприємства щодо працевлаштування.

З перспективної точки зору пропозиція має включати осіб, що не зайняті трудовою діяльністю, а також тих, які шукають роботу і можуть вийти на РП протягом прогнозного періоду.

Розглянемо фактори, які впливають на сукупну пропозицію праці.

Головний з них — це заробітна плата, вплив якої на зайнятість визначається класичною теорією. Взаємозв’язок між пропозицією праці та рівнем заробітної плати виражається законом пропозиції праці - при інших рівних умовах на конку­рентному ринку праці обсяг пропозиції праці знаходиться в пря­мій залежності від його ціни.

Зміна рівня заробітної плати призводить до переміщення по кривій сукупної пропозиції: вгору - при зростанні заробітної плати і вниз - при зниженні рівня оплати праці

Крім заробітної плати на обсяг сукупної пропозиції впливають такі фактори:

1. Кількість продавців праці, яку характеризує чисельність економічно активного

населення, статево-вікова структура насе­лення 2.Міграція населення: приріст населення внаслідок міграцій­них потоків і навпаки скорочення3.Освітній, культурний рівень населення, рівень добробуту нації, і національні традиції4.Розвиненість фінансового ринку, ринку нерухомості та майна, що дозволяє людям використовувати нетрудові доходи 5.Низький життєвий рівень і обтяжлива податкова політика.6.Встановлена тривалість робочого дня, тижня, місяця, року 7.Діяльність професійних спілок на ринку праці 8.Трудова мобільність в умовах економіки, що динамічно роз­вивається, є чи не найважливішим фактором оперативного пере­розподілу робочої сили відповідно до змін потреб виробництва і ринку праці.

Попит на працю – відображає потребу економіки у певній кількості робітників на певний момент часу.

Кількісно сукупний попит на працю=кількості зайнятих+наявні вакансії.

Попит характеризується такими чинниками, заробітна плата. Як ми знаємо, наймачеві робоча сила потрібна не сама по собі, а для виробництва певних товарів і послуг. А тому попит на працю визначається попитом на товари і послуги. Це — другий фактор впливу на попит робочої сили. Але оскільки праця — не єдиний ресурс виробництва, то попит на неї залежить також від стану ринку капіталу і технології виробництва, які також є факторами впливу на попит на працю. і, відповідно, продуктивність праці, рівень цін на інші фактори, які можуть бути замінниками або доповнювачами для фактора праці, рівень податків. Таким чином, попит на робочу силу на конкретному ринку праці залежить від економічної кон’юнктури, співвідношення затрат на оплату праці й капіталу та розвитку технології.

Еластичність ринкового попиту на працю визначається зміною обсягу попиту на працю у процентах в результаті збільшення ставки заробітної плати на один відсоток.

Еластичність попиту залежить від таких чинників:

1інтенсивність використання праці у виробничому процесі (еластичність вища при більшій частці праці у процесі виробництва порівняно з іншими факторами, ніж при меншій частці);2швидкість спадання граничного продукту праці (еластичність вища при меншій швидкості спадання);3можливості заміщення факторів (у ДП – чим легше інший фактор замінює працю, тим вища еластичність попиту на працю).