18.Рівень життя населення: поняття та чинники, що його визначають

Рівень життя населення – узагальнююча характеристика рівня розвитку, споживання, а також ступеня задоволення матеріальних, духовних, соціальних потреб людей з метою забезпечення споживчих благ. Рушійною силою встановлення адекватного рівня та якості життя населення виступають різноманітні потреби, як окремого індивіда так і в цілому.

Якість життя населення – це інтегральна оцінка різноманітних умов життя режимів праці і відпочинку, яке включає також особливості житлових умов, особливості соціальної забезпечуваності, гарантій, безпеки життєдіяльності, природно – кліматичні умови, стан навколишнього середовища, суб’єктивні відчуття спокою, комфортності, стабільності та впевненості в майбутньому. Си-ма кількісних і якісних показників, що визначає рівень життя населення: - загальний обсяг споживання матеріальних благ і послуг; - реальні доходи населення; - номінальні доходи населення; - умови праці; - житлові умови;- рівень освіти охорони здоров’я тощо. Соціально-економічні індикатори рівня життя населення формуються на основі статистичних даних, які характеризують обсяг, основні напрями, використання і розподілу між окремими групами грошових доходів населення, а також із залученням інших даних, що відображають кінцевий результат соціально-економічної політики країни крізь призму досліджень рівня добробуту та якості життя населення. Рівень життя населення розраховується абсолютними, відносними та середніми величинами зокрема темпи зміни доходів коефіцієнти частоти, концентрації, диференціації і купівельної спроможності. На формування доходів впливають такі фактори: - соціальні, - економічні, - екологічні – професійні, - статусні, - географічні і тд. Фактори можна згрупувати таким чином: - Фактор І рівня (індивідуальні фактори) – це фактори, які залежать від конкретної людини її життєвої позиції, особливості формування людського капіталу, трудового потенціалу.

Фактор ІІ рівня (мікро і мезо рівень)- це фактори, які пов’язані із місцем роботи де працює конкретний найманий працівник , а також з галуззю до складу якого входить конкретне підприємництво.

Фактор ІІІ рівня (макрорівень) – це фактори, які пов’язанні з функціонуванням національної економіки, її потенціалом, ефективність суспільного виробництва цінової політики, системного оподаткування ступеня розвитку інститутів соціального партнерства у процесі регулювання соціально-трудових відносин.

Особливе місце відводиться диференціації доходів. Диференціації доходів об’єктивне явище, яке пов’язане із соціально – економічними відносинами у положенні членів суспільства у сфері ви-ва , розподілу, обміну і споживання.

Коефіцієнт диференціації доходів характеризує ступінь соціальних розшарування і визначається як співвідношення між середнім рівнем грошових доходів 10% населення з найвищими доходами, 10% населення з найменшими доходами.

19. Структура доходів населення

Грошові доходи населення включають доходи осіб, які зайняті підприємн. діяльністю, а також з.п. працівників, пенсії, стипендії, допомоги та інші соц. трансферти, доходи від власності по дивідендам і цінним паперам та ін.

Номінальні доходи – абсолютні показники доходів, які виражаються у цінах відповідних років, або у фактично діючих цінах.

Реальні грошові доходи – грошові доходи поточного періоду скореговані на індекс споживчих цін.

Основними джерелами інформації, що характеризує обсяг і структуру грошових доходів, витрат і заощаджень насел. є баланс грош. дох і витрат насел. Причому частина дох. склад. надходжень від різноманітних джерел, які розрахов. за допом. статистич. і фінанс. звітів вибіркових обстежинь та ін. методів.

Статті доходів: оплата праці, доходи робітників від підприємтств. за виключенням з.п., дивіденди, надходження від реалізації продукції с/г, пенсії і допомоги, стипендії, надходження з фінансової системи: - страхові виплати

- кредити на індивід. житлове будівн.- відсотки по депозитах - виграші на лотереях - зміни заборгованості населення стосовно купівлі товарів у кредит

- надходження від продажу іноземної валюти

- ін. надходження, гроші отримані за переказами

Існує розподіл дох на первинні і вторинні відповідно до якого розподіл дох між факторами виробництва має характер функціонального розподілу, а дох які створенні при цьому назив. первиними або факторіальними.

У результаті перерозподілу формуються вторинні дох., що провокує появу нового виду доходів соц.трансфертів.

Соц.трансферти – грош. або натуральні виплати, які здійснюються суспільством без отримання якогось еквіваленту натомість.

Метою сплати соц.трасфертів виступає соц.захист, а також підвищення якості життя населення.

Доцільно дох. розподіляти на трудові і нетрудові. Трудові дох- дох, отримані від трудової діяльності, що не суперечить чинному законодавству.

Нетрудові дох- дох, які отримуються від власності або індивідуальної трудової діяльності, яка ведеться з відхиленням від прийнятих у суспільстві норм, норм моралі, прийнятої поведінки.

Існують натуральні дох, які утворюються у наслідок ведення власного господарства, а також виникають у разі виплати з.п. у вигляді продукції.

За джерелами отримання слід розділяти:

- дох, які отримуються з фонду споживання підприємства (з.п., премії, соц..виплати); – дох з державного бюджету та державних позабюджетних фондів (стипендії, пенсії, допомоги); - дох від власності громадян (%, дивіденди, дох від власного господарства).