- •15. Сутність соціального партнерства.
- •16. Субєкти, об’єкти, моделі соціального партнерства
- •17. Механізм реалізації соціального партнерства в Україні та закордоном
- •18.Рівень життя населення: поняття та чинники, що його визначають
- •19. Структура доходів населення
- •20. Прожитковий мінімум та методи його розрахунку
- •21. Сутність і форми зайнятості населення.
- •22. Показники, що визначає рівень зайнятості
- •23. Регулювання зайнятості населення.
- •24. Принципи державної політики у сфері зайнятості.
- •25.Нестандартні форми організації праці.
- •26. Моделі зайнятості населення
- •27 Сутність, зміст і структура ринку праці
- •28. Ключові характеристики та особливості функціонування ринку праці
- •30. Інфраструктура, кон’юнктура та суб’єкти ринку праці
- •31.Попит і пропозиція на ринку праці
- •32. Регулювання рп
- •33. Моделі ринку праці
- •34. Соціально-економічна сутність безробіття і його значення
- •35.Особливості розрахунку рівня безробіття.
- •36.Безробіття та його типи
- •37.Сутність і зміст моніторингу соціально-трудової сфери.
- •38. Принципи організації соціально-трудового моніторингу.
- •39. Інформаційна база та завдання стм.
- •40. Основні напрямки проведення моніторингу соціально-трудової сфери.
- •41. Організація та нормування праці.
- •42. Продуктивність та ефективність праці.
- •43. Аналіз,звітність,аудит у сфері праці.
- •44.Моп та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
- •45. Оплата праці: види, форми та системи.
- •46. Система якісних і кількісних показників рівня життя та якості населення.
- •47. Зміст і характер праці.
- •48. Населення та його розподіл за економічною активністю.
- •49. Функції ринку праці.
- •50.Державна служба зайнятості та ключові напрямки її діяльності.
17. Механізм реалізації соціального партнерства в Україні та закордоном
У сучасному світі соціальне партнерство є одним з найважливіших аспектів організації соціального ринкового господарства і одним із суттєвих аспектів партнерства між людьми в процесі виробництва і суспільного життя.
Методом вирішення соціальних конфліктів у межах соціального партнерства є компроміс, узгодження інтересів роботодавців і найманих працівників, а не протистояння і ліквідація приватної власності на засоби виробництва.
Іншими словами, соціальне партнерство передбачає вирішення соціальних конфліктів не революційним шляхом, а шляхом мирних переговорів і взаємних поступок.
В практику регулювання соціально-трудових відносин в Україні з кінця 1991 року ввійшов термін „соціальне партнерство”.
У сучасних умовах регулювання соціально-трудових відносин відбувається переважно без втручання держави. Втручання держави повинне відбуватися в тих випадках, коли тією або іншою стороною трудових відносин порушується трудове законодавство, або ж коли обидві конфліктуючі сторони не можуть виробити компромісного рішення.
Завданнями трибічних консультацій і переговорів є широке залучення об'єднань підприємців і профспілок до розробки державної політики по основних соціально-економічних проблемах. При цьому загальна мета сторін - знайти взаємоприйнятні варіанти стратегічного розвитку, що враховують економічний стан країни, політику уряду і інтереси працівників і підприємців. Узгоджені дії соціальних партнерів повинні оформлятися відповідними угодами
Основні блоки заходів, необхідні для формування ефективної системи соціально-трудового партнерства в Україні, такі:
Формування ідеології і культури соціального партнерства в широкому розумінні, що потребує доброї волі і значних тривалих зусиль від усіх сил суспільства і всіх свідомих громадян. Організувати цю роботу і подати реальний приклад її здійснення в державному секторі економіки покликана держава.
Активізація і підвищення ефективності державних функцій в організації соціально-трудового партнерства як власника, роботодавця, законодавця, арбітра (посередника), координатора, гаранта дотримання законів.
Оформлення ролі роботодавців та їхніх представницьких організацій у суспільстві загалом і в організації соціально-трудового партнерства зокрема.
Активізація соціальної свідомості і ролі найманих працівників як учасників соціально-трудового партнерства, підвищення ефективності діяльності профспілок як організацій трудящих, виразників і захисників їхніх інтересів.
Вдосконалення механізму соціально-трудового партнерства, розроблення
нових методів та правил співпраці.
Досвід зарубіжних країн свідчить, що ступінь розвиненості соціального партнерства залежить від ряду факторів:
а) ступінь демократизації управління виробництвом. б) рівень життя більшості населення і ступінь диференціації доходів. в) психологічні передумови і культурні традиції Зважаючи на те, що в сучасних умовах в Україні переважає політика соціального дарвінізму, в основі якої лежить антигуманний антидемократичний принцип: „Виживають в умовах ринку найсильніші та найпристосованіші”, можна зробити висновок, що передумов для плідної діяльності профспілок і розвитку системи соціального партнерства ще не створено.