- •15. Сутність соціального партнерства.
- •16. Субєкти, об’єкти, моделі соціального партнерства
- •17. Механізм реалізації соціального партнерства в Україні та закордоном
- •18.Рівень життя населення: поняття та чинники, що його визначають
- •19. Структура доходів населення
- •20. Прожитковий мінімум та методи його розрахунку
- •21. Сутність і форми зайнятості населення.
- •22. Показники, що визначає рівень зайнятості
- •23. Регулювання зайнятості населення.
- •24. Принципи державної політики у сфері зайнятості.
- •25.Нестандартні форми організації праці.
- •26. Моделі зайнятості населення
- •27 Сутність, зміст і структура ринку праці
- •28. Ключові характеристики та особливості функціонування ринку праці
- •30. Інфраструктура, кон’юнктура та суб’єкти ринку праці
- •31.Попит і пропозиція на ринку праці
- •32. Регулювання рп
- •33. Моделі ринку праці
- •34. Соціально-економічна сутність безробіття і його значення
- •35.Особливості розрахунку рівня безробіття.
- •36.Безробіття та його типи
- •37.Сутність і зміст моніторингу соціально-трудової сфери.
- •38. Принципи організації соціально-трудового моніторингу.
- •39. Інформаційна база та завдання стм.
- •40. Основні напрямки проведення моніторингу соціально-трудової сфери.
- •41. Організація та нормування праці.
- •42. Продуктивність та ефективність праці.
- •43. Аналіз,звітність,аудит у сфері праці.
- •44.Моп та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
- •45. Оплата праці: види, форми та системи.
- •46. Система якісних і кількісних показників рівня життя та якості населення.
- •47. Зміст і характер праці.
- •48. Населення та його розподіл за економічною активністю.
- •49. Функції ринку праці.
- •50.Державна служба зайнятості та ключові напрямки її діяльності.
41. Організація та нормування праці.
Нормування праці – науковий метод вивч процесу праці і встановлення на цих засадах науково обгрунтованої міри праці як необхідної і достатньої кількості і якості праці, що потребує виконання певної роботи, виготовлення конкретної продукції у певних організаційно-технічних умовах виробництва.
Головною метою норм, встановлення міри праці в ринкових умовах на кожному підприємстві є макс. зменшення витрат виробництва за рахунок щільного використання робочого часу, вивільнення його від непродуктивних втрат. Практичні завдання технічного нормування праці полягають у забезпеченні економії робочого часу та всемірного підвищення ефективності його використання на конкретних робочих місцях у виробничих умовах діючого підприємства.
Предметом нормування праці є тривалість у часі трудового процесу, його складу і послідовності складових частин. Об’єктом нормування є доцільна діяльність людини фізичної чи розумової праці.
Відповідно до мети, завдань та принципів складається зміст процесу нормування праці на підприємстві. Це: 1)вивч. та аналіз змісту і характеру праці відповідної категорії персоналу в цілому та окремих професійно кваліфікаційних груп; 2) вивч передового наук.-техніч. виробничого вітчизняного та закордонного досвіду, аналіз можливостей впровадження його в умовах підприємства;3)встановлення конкретної мети розробки певної норми, визначення вимог до неї, вибір методу нормування, вирішення питання необхідності проведення науково-дослідних робіт,4)проектування виконання роботи, ефективного складу її процесів, послідовності виконання у часі,5) апробація норм, оцінка їх економічної ефективності, аналіз тенденцій змін організац-техн умов, уточнення норм;6)впровадж норм на конкретні робочі місця у виробничому процесі. Таким чином, значення нормування праці полягає в тому, що воно являє собою одну з найважливіших складових частин використання суспільної праці на рівні конкретних підприємств. Функції: 1)сприяти визначенню необхідної чисельності працівників підприємства; 2) служити основою не тільки поточного, але й перспективного планування; 3) виступати засобом обліку індивідуальної та колективної праці, оцінки стимулювання діяльності працівників і колективів.; 4)служити основою раціональної організації виробництва та праці.; 5)забезпечувати нормальну інтенсивність праці відповідно до прийнятих критеріїв; 6)гарантувати дотримання інтересів працівника у частині змістовності робіт, що доручаються йому згідно з нормою; 7) сприяти забезпеченню перспектив проф-кваліфікац. росту працівника; 8)виконувати виховні функції.
Організація праці як наук дисципліна виникла на межі 19-20 ст у своєму розвитку спирається на систему ек., соц, і природних наук. Організація праці, як система взаємодії працівників один з одним, із засобами виробництва в процесі трудової діяльності, є важливим постійно діючим чинником досягнення високих кінцевих результатів особливого значення цей чинник набуває в умовах ринкових відносин, у які входить країна. Це пояснюється тим, що у зв’язку із зростанням конкуренції, в міру технічного удосконалення виробництва, збільшується ціна робочого часу, а його економія досягається за рахунок більш високої організації праці.