- •15. Сутність соціального партнерства.
- •16. Субєкти, об’єкти, моделі соціального партнерства
- •17. Механізм реалізації соціального партнерства в Україні та закордоном
- •18.Рівень життя населення: поняття та чинники, що його визначають
- •19. Структура доходів населення
- •20. Прожитковий мінімум та методи його розрахунку
- •21. Сутність і форми зайнятості населення.
- •22. Показники, що визначає рівень зайнятості
- •23. Регулювання зайнятості населення.
- •24. Принципи державної політики у сфері зайнятості.
- •25.Нестандартні форми організації праці.
- •26. Моделі зайнятості населення
- •27 Сутність, зміст і структура ринку праці
- •28. Ключові характеристики та особливості функціонування ринку праці
- •30. Інфраструктура, кон’юнктура та суб’єкти ринку праці
- •31.Попит і пропозиція на ринку праці
- •32. Регулювання рп
- •33. Моделі ринку праці
- •34. Соціально-економічна сутність безробіття і його значення
- •35.Особливості розрахунку рівня безробіття.
- •36.Безробіття та його типи
- •37.Сутність і зміст моніторингу соціально-трудової сфери.
- •38. Принципи організації соціально-трудового моніторингу.
- •39. Інформаційна база та завдання стм.
- •40. Основні напрямки проведення моніторингу соціально-трудової сфери.
- •41. Організація та нормування праці.
- •42. Продуктивність та ефективність праці.
- •43. Аналіз,звітність,аудит у сфері праці.
- •44.Моп та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
- •45. Оплата праці: види, форми та системи.
- •46. Система якісних і кількісних показників рівня життя та якості населення.
- •47. Зміст і характер праці.
- •48. Населення та його розподіл за економічною активністю.
- •49. Функції ринку праці.
- •50.Державна служба зайнятості та ключові напрямки її діяльності.
32. Регулювання рп
Парадигма регулювання РП: 1)заходи державного регулювання РП, 2)Методи реалізації державної політики у сфері зайнятості 3)Тип державного впливу на зайнятість населення.
Заходи регулювання РП доцільно диференціювати виходячи з об’єкту впливу та джерел фінансування.
Методи реалізації державної політики на РП доцільно підрозділяти на адміністративні(прямі) та економічні (непрямі)
До першої групи методів відносять нормативно-законодавче регулювання, колективні угоди, трудові договори.
До непрямих методів відносять методи, способи, прийоми, що активно використовуються фіскальною, грошово-кредитною та фінансовою політикою.
Доцільно розрізняти активний та пасивний типи державного впливу на зайнятість населення. Активна політика зайнятості — це сукупність правових, організаційних і економічних заходів, що проводяться державою з метою зниження рівня безробіття. Вона передбачає: заходи, пов'язані з профілактикою звільнень працівників і збереженням робочих місць; навчання, перепідготовку і підвищення кваліфікації осіб, що шукають роботу; активний пошук і підбір робочих місць; фінансування створення нових робочих місць; організацію нових робочих місць через систему суспільних робіт.
Пасивна політика передбачає виплату допомоги по безробіттю і надання елементарних послуг з підбору робочих місць через державну службу зайнятості. Часто застосовують термін «помірно пасивна політика». Вона передбачає матеріальну підтримку безробітних і більш різноманітні, ніж в першому варіанті, послуги з підбору робочих місць. Зовні обидва варіанти економічні з погляду поточних державних витрат. Проте тактика пасивного очікування економічного підйому може виправдати себе тільки при високій гнучкості ринку праці і робочої сили в цілому, позитивних економічних перспективах, при яких висока перспектива самостійного працевлаштування. Тобто пасивний тип – передбачає виплату соц допомоги незайнятому населенню, активний тип – вбачає стимулювання попиту на працю і її пропозиції через прийняття ряду заходів щодо узгодження попиту і пропозиції праці шляхом надання інформаційних, консалтингових послуг, проведення консультацій, розробки програм зайнятості населення на різних рівнях.
Пріоритетні напрямки діяльності служби зайнятості: сприяння працевлаштуванню незайнятого населення, використання заходів щодо сприяння осіб, що особливо потребують соціального захисту через квоти роб місць, а також цільові субсидії роботодавців, професійна орієнтація, консультування, підготовка та перепідготовка безробітних, організація проведення суспільних робіт і сприяння тимчасовій зайнятості населення, сприяння само зайнятості населення та підприємницькій діяльності.
На сьогоднішній день у регулюванні РП приймають участь не лише державні, але й недержавні кадрові агентства, рекрутингові компанії та біржі праці, функціями яких є: збір і аналіз інформації про РП, його стан та перспективи розвитку; проведення проф.. орієнтації, перепідготовки з подальшим працевлаштуванням незайнятого населення; сприяння територіальній і професійній мобільності; участь у розробці та реалізації програм зайнятості.