2.2. Шевченківські меморіальні села Черкащини

2.2.1. Село Вільшана Городищенського району

Вільшана нерозривно пов’язана з відомим поетом та художником Т.Г. Шевченком.

Шевченко тут був у дитинстві і пізніше в 1843-1845 та 1859 рр.

Вільшана, оспівана поетом у «Гайдамаках», згадується в його творах та листах близько двадцяти разів.

У 1828 р., чотирнадцятилітнім хлопцем, прийшов Шевченко у панський двір до управителя поміщика Енгельгардта за документом на право учитися малювати. Замість дозволу на навчання управитель залишив сироту в челяді панського двору. Звідси, з Вільшани, почав свій тяжкий шлях у життя великий поет і художник.

Спочатку він потрапив на кухню, потім у покої панським козачком. Ще малою дитиною побачив він, як живуть кріпаки й пани, пройнявся народним горем. У своїй творчості поет відобразив класові взаємини у кріпацькому селі, героїчну боротьбу українського народу проти загарбників і поневолювачів. У поемі «Гайдамаки», де відтворено повстання 1768 р., відоме під назвою Коліївщина, Шевченко оспівує Вільшану [1,66-67].

На жаль, будинок управителя Енгельгардта не зберігся, але на його місці у селі Вільшані встановили пам’ятний знак (рис. 2.1) [8,35-36].

Рис. 2.1. Пам’ятний знак на місці, де був розміщений будинок управителя Енгельгардта

Вільшана - селище міського типу Городищенського району. Розташоване на річці Вільшанці, притоці Дніпра, за 25 км від районного центру та за 23 км від залізничної станції Городище [25].

Дівочою стрічкою в’ється через село прадавня річка Вільшанка, несе кришталеві свої води до Дніпра. Спливають за синьою водою віки, та вільшані береги добре пам’ятають кожну мить історії, кожного, хто зупинившись на хвилинку залишився назавжди на благодатній Вільшанській землі [26].

Село в документах вперше згадується у 1598р. Існує декілька версій щодо походження назви села. За першою, і більш вірогідною, в основі назви гідронім – річка Вільшанка, на якій воно розташоване. За другою – апелятив «вільха» - дерево родини березових, що здавна росло по берегах річки. Третя версія стверджує, що назва славного козацького містечка похідна від словосполучення «вільним - шана». А в основі четвертої – місцева легенда про дочку Ярослава Мудрого Ольшу (Олісаву). Їй належало поселення, яке називали острожок Ольші. Ця назва згодом трансформувалася у Вільшану [21,17].

Вільшана – невід’ємна часточка України, історія Вільшани – то є історія нашої Батьківщини. Отож, прогомоніли по ній бурі повстань, революцій і воєн.

У першій половині XVII століття соціальне, національне й релігійне гноблення призвело до вибуху народно-визвольної війни 1648—1654 років проти польсько-шляхетського панування, у якій вільшанці боролися під проводом козацького полковника Максима Кривоноса, який за деякими відомостями народився у Вільшані. Народна дума «Хмельницький та Барабаш» називає його Максимом Вільшанським.

На його честь у селі встановлено пам’ятний знак (рис. 2.2). Суворо дивиться козак Максим Кривоніс, один з відданих полковників гетьмана Богдана Хмельницького, на земляків – а чи не забули честі козацької та козацького лицарства? Колись у Вільшані був маєток славного сподвижника гетьмана Богдана Хмельницького [27].

Рис. 2.2. Пам’ятник на честь відомого полководця Максима Кривоноса

Не оминула Вільшану й Велика Вітчизняна війна. Мирну працю жителів села порушив напад фашистської Німеччини. Багато вільшанців звернулись у військкомат з проханням послати їх на фронт.

28 липня 1941 року гітлерівці окупували село. З перших днів вороги почали розстріли. На каторгу до Німеччини вони вивезли 649 чоловік.

Та вільшанці не скорилися і під керівництвом підпільної партійної організації, що діяла на цукровому заводі, чинили опір фашистам. 5 лютого 1944 року після тижневого бою частини 1-го та 2-го Українських фронтів відвоювали село у окупантів. Першим увійшов до Вільшани підрозділ самохідних гармат, яким командував лейтенант В. І. Захаров. Гвардійці 223-го полку 5-го Донського кавалерійського корпусу під командуванням полковника Ф. Н. Петренка остаточно розгромили ворога і очистили Вільшану від німців.

Ім'ям Захарова, який загинув у боях за Вільшану, названа одна з вулиць селища. В селищі три братських могили, обеліск Слави односельцям (рис. 2.3), монумент 5-му кавалерійському Донському корпусу (рис. 2.4).

Рис. 2.3. Обеліск Слави у смт. Вільшана на честь воїнів, які загинули у Великій Вітчизняній війні

Рис. 2.4. Монумент 5-му кавалерійському Донському корпусу, який остаточно розгромив ворога та очистив Вільшану від німців

Велику силу та мужність у Великій вітчизняній війні показала проста дівчина Олена Лосєва, яка на рівні зі всіма солдатами боролася проти фашистів. На честь її подвигу, подвигу воїнів-жінок, у вільшані споруджено пам’ятний знак. Кулеметниця Лосєва стала справжньою героїнею, якою пишаються всі вільшанці (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Пам’ятний знак на честь подвигу кулеметниці Лосєвої

У Вільшані створено 2 музеї: історико-краєзнавчий та краєзнавчий музей «Вільшанська світлиця».

22 січня 1961 року до 100-річчя з дня смерті Т. Г. Шевченка відкрито музейну кімнату у приміщенні селищного Будинку культури. Директором був Григорій Онуфрійович Рогальський.

З 1985 року по 2000 рік музеєм опікувався науковець заповідника, краєзнавець Іван Петрович Гуріненко.

За 52 роки музейна кімната стала повноцінним музеєм. Кожен етап історії селища висвітлено статистичними даними, фотознімками та експонатами. На стендах – світлини села кінця 19 століття, портрети жителів Вільшани у колоритних українських строях та бравих вояків часів громадянської війни, портрет славного вільшанця Максима Кривоноса (народ у своїх думах називає його Максим Ольшанський) [25].

Вільшанський історико-краєзнавчий музей має найбагатшу експозицію серед сільських краєзнавчих музеїв області. Тут можна дізнатися про історію селища, починаючи від трипільських часів до сьогодення, побачити стародавні речі народного побуту, ознайомитися з документами і свідченнями людей різних епох (рис. 2.6).

Рис. 2.6. Фрагмент експозиції вільшанського історико-краєзнавчого музею

Експозиція музею розміщена в одній кімнаті. Тут зібрані унікальні експонати, які розповідають про історію населеного пункту. Музей розповідає про живих та полеглих земляків, які воювали на фронтах Другої світової війни, про односельчан, які загинули в період окупації. Зберігаються фронтові медалі та листи-трикутники.

21 вересня 2006 року у Вільшані з великими урочистостями було відкрито краєзнавчий музей «Вільшанська світлиця» (рис. 2.7). Він містить експозицію про історію роду славетних боксерів братів Кличків, коріння яких походить з вільшанської землі.

Рис. 2.7. Будівля краєзнавчого музею «Вільшанська світлиця»

Музей “Вільшанська світлиця” відкривав найкращий боксер світу Віталій Кличко, родовід якого ведеться з Вільшани (рис. 2.8).

Рис. 2.8. Відкриття музею «Вільшанська світлиця» Віталієм Кличком

Сім’ї, які розвивають зелений туризм, зібрали тут унікальну колекцію старожитностей (рис. 2.9).

Рис. 2.9. Старовинні речі в музеї «Вільшанська світлиця»

Усе, що вдалося відшукати – фотографії, архівні документи, публікації, – розмістили в сільському музеї родоводів «Вільшанська світлиця” (рис. 2.10).

Рис. 2.10. Фрагмент експозиції музею

В цьому музеї можна побачити інтер’єр української хати початку XX ст. (рис. 2.11).

Рис. 2.11. Фрагмент інтер’єру української хати початку XX ст.

Тут родині Кличків присвятили окрему кімнату, де відвідувачам розкажуть про те, як жили діди-прадіди братів Кличків.

Найціннішим експонатом музею є портрет Родіона Петровича Кличка, діда братів Володимира і Віталія, а також архівна довідка з місця його роботи і копія автобіографії, яку він власноручно написав.

У свою чергу Кличко передав музею спортивне спорядження, у якому змагався за звання чемпіона світу, а також боксерські рукавички.

На свої очі можна побачити родове дерево братів Кличків, а також ознайомитися з історією роду ще одного відомого нашого земляка С.П. Головатого [28].