Загальні висновки

Нашу курсову роботу присвячено дослідженню навчання аудіювання у старших класах середньої школи.

Виявлено, що аудіювання – це процес сприйняття мовлення на слух, мовленнєво-мисленнєва діяльність, яка будується на установці, що сформувалася в ході індивідуального розвитку людини у певному соціальному контексті.

Будучи тісно пов’язаним з такими видами мовленнєвої діяльності як, говоріння, читання та письмо, аудіювання відіграє важливу роль особливо при комунікативно спрямованому навчанні. Без володіння аудіюванням неможливе спілкування іноземною мовою.

При навчанні аудіювання педагог має розв’язувати такі завдання: навчити сприймати і розуміти на слух одиниці мовлення (фонеми, словосполучення, мікротексти та сформувати аудитивні навички та вміння). Формувати механізми аудіювання необхідно поступово збільшуючи мовленнєві одиниці сприймання – від фонеми до слова, від слова до словосполучення, від словосполучення до фрази (речення).

Для ефективного навчання аудіювання необхідна чітка послідовність його реалізації: підбір матеріалу, форма подачі, опори, що полегшують процес сприймання, кількість пред'явлень матеріалу, форми контролю.

Аудіювання сприяє узагальненню досвіду і накопиченню того, що є загально визнаним та осмисленим, та вибирає інформацію з акустично сприйнятого тексту, класифікує її, ієрархічно упорядковує та накопичує, сприймає та оцінює суттєву інформацію.

Оволодіння аудіюванням як видом мовленнєвої діяльності дає можливість реалізувати виховні, освітні і розвиваючі цілі, що позитивно відбивається на розвитку пам'яті дитини.

Аудіювання полегшує оволодіння говорінням, аудіюванням і письмом, а отже відіграє велику роль на початковому ступені у досягненні практичних, розвиваючих, освітніх і виховних цілей.

У процесі оволодіння аудіюванням учні зустрічаються із труднощами лінгвістичного характеру: фонетичними, лексичними, граматичними, а також з труднощами, пов'язаними із самим текстом. Успішність подолання цих труднощів залежить від уміння слухача користуватися механізмом ймовірного прогнозування та переносити аудитивні навички та вміння рідної мови на іноземну. Значну роль в цьому відіграють такі індивідуальні особливості учнів як «фонові» знання, кмітливість, уміння слухати та швидко реагувати на сигнали усної мовленнєвої комунікації, та вміння переключатися із однієї розумової операції на іншу, швидко розуміти тему повідомлення.

До факторів, які полегшують аудіювання відносять ритміку, паузацію, мелодику, використання позамовних засобів та опор. Навчання окремих дій, які є складовими компонентами аудіювання розглядаються як проміжні цілі, досягнення яких відбувається поетапно.

На кожному етапі формуються механізми аудіювання мовленнєвих одиниць різних рівнів: словоформи, вільного словосполучення, фрази; надфразової єдності та цілого тексту.

Послідовність формування вмінь і навичок реалізується в ієрархічній побудові вправ. В системі вправ розділяють дві підсистеми: мовні (підготовчі) та мовленнєві, які в свою чергу розподіляються на групи: (вправи для зняття лінгвістичних труднощів аудіювання та вправи для позбавлення психологічних труднощів), включаючи різні типи та види вправ.

У процесі навчання аудіювання вчитель має передбачити три етапи роботи: формування інструкції та зняття мовних труднощів, презентація аудіоматеріалу та контроль і розуміння прослуханого.