3.3.3. Стадії екологічного менеджменту на підприємстві

Екологічний менеджмент на підприємстві — це система управлінських важелів, яка забезпечує ефект у сфері припу­стимих темпів економічного розвитку в межах припустимого тиску на НС.

Є три стадії екологічного менеджменту:

1. Вибір. На цій стадії під час прийняття рішення про будів­ництво нового підприємства, реконструкції або модернізації старого необхідно дотримуватися принципу екологізації еко­номіки виробництва.

2. Моментальний аналіз — моментальне тестування обра­ної моделі виробництва з численних варіантів уже наявних проектів. Моментальний аналіз — це таблиця або матриця з набором відповідних параметрів, аналіз яких (у балах) дає змо­гу зробити попередній вибір напрямку подальшої діяльності зі створення, реконструкції або модернізації.

3. На передпроектній стадії дані моментального аналізу пе­ретворюються в програму дій з формування екологічного бізнес-плану. Бізнес-план досліджує сильні і слабкі сторони підприєм­ства, а також відображає можливості і небезпеки.

Найважливіше завдання екологічного менеджменту полягає у запобіганні загрозі для НС, у можливості зростання підприєм­ства. Провідний принцип менеджера-еколога — витрати на НС мають окупатися.

Вигідність раціонального і збалансованого природокористу­вання для підприємства реалізується через економічні вигоди: зниження витрат у результаті економії природних ресурсів, рециркуляції, переробки відходів, зростання доходів за раху­нок "зелених" товарів, конкуренції, нових ринків збуту; стратегічні вигоди: імідж підприємства, зростання продуктивності праці, виконання екологічних вимог без зайвої напруги.

3.3.4. Сертифікація екологічного менеджменту

Міжнародні екологічні стандарти. Процес виробництва слід підпорядковувати не тільки економічним, а й природоохорон­ним інтересам, інакше в найближчому майбутньому охороняти буде нічого. Так народилася система міжнародних стандартів серії IS0 14001.

ДСТУ ІСО 14001-97 — міжнародний стандарт, прийнятий Міжнародною організацією стандартизації. Він поширений у Європі, але в Україні системи екологічного менеджменту відповідно до цього стандарту впровадили лише кілька підприємств: "Кока-кола", харківське підприємство "Екотон" та ін. Незважа­ючи на те, що державна політика схиляється до надання переваг підприємствам, які впровадили систему екологічного менедж­менту, в Україні цей напрямок розвинутий досить слабко. ДСТУ К-0 14001-97 передбачає систему екологічного менеджменту щодо всіх екологічних характеристик підприємства, а не лише щодо забезпечення екологічної безпеки. Система екологічного менеджменту відповідно до цього стандарту передбачає:

— формування та підтримання екологічної політики підприємства;

• визначення і виконання вимог екологічного законодавства;

• наявність організаційної структури екологічного управ­ління;

• розробку екологічних програм для планування екологічних заходів;

• визначення процедури здійснення екологічно небезпеч­них робіт;

• надання персоналу знань щодо процедури проведення ідеологічного менеджменту;

• налагодження інформаційних зв'язків між підрозділами підприємства, державними органами, іншими організаціями;

• управління документацією системи для підтримання її в актуальному стані;

• визначення процедури реагування на надзвичайні еко­логічні ситуації;

• виявлення відхилень і підготовку коригувальних і запо­біжних заходів;

• реєстрацію екологічних характеристик та інших даних системи;

• екологічний аудит і аналіз з боку керівництва;

• постійне поліпшення системи екологічного менеджменту.

У системі екологічного менеджменту важливе значення ма­ють: визначення екологічних аспектів діяльності підприємства, визначення вимог екологічного законодавства, планування екологічних заходів для управління екологічними аспектами і постійного поліпшення результативності системи.

Істотною проблемою щодо ефективності законодавства про екологічний менеджмент є розрізненість великої кількості нор­мативно-правових актів. Крім того, проблемою законодавства про екологічний менеджмент є його недосконалість і супереч­ливість: було прийнято багато актів екологічного законодав­ства, які не завжди узгоджувалися один з одним.

Для того, щоб забезпечити ефективність екологічного мене­джменту в Україні, потрібно вдосконалити законодавство в цій сфері. Це можна зробити або шляхом кодифікації норм законо­давства про екологічний менеджмент, або шляхом його інкор­порації. Крім того, для ефективного впровадження систем еко­логічного менеджменту необхідно опрацювати методичні реко­мендації та деталізовані інструкції щодо порядку їх впрова­дження, адже викладення вимог до систем екологічного мене­джменту в міжнародному стандарті не завжди є зрозумілим для керівника українського підприємства.

Ідеальна модель законодавства про екологічний менеджмент має складатися з закону, який установлює загальні положення про екологічний менеджмент, а також уніфікованої системи природно-ресурсного законодавства, законодавства про еколо­гічно небезпечну діяльність і про управління в галузі екології. Іншим складником державної політики щодо екологічного ме­неджменту має стати інформування керівників підприємств про законодавчі моделі екологічного менеджменту, адже багато хто з них не знає про можливість впровадження таких систем на своєму підприємстві.

Українські державні стандарти. Інший напрям правового регулювання — впровадження систем екологічного менеджмен­ту на підприємствах, установах, організаціях. Чинне законо­давство передбачає три форми системи екологічного менедж­менту:

1. систему екологічного менеджменту щодо забезпечення екологічної безпеки підприємств згідно з ДСТУ 3273-95. Без­печність промислових підприємств. Загальні положення та вимоги;

2. систему екологічного менеджменту відповідно до міжна­родного стандарту ДСТУ ІСО 14001-97. Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування;

3. систему екологічного менеджменту, що вмонтована до системи управління якістю згідно з міжнародним стандартом ДСТУ ІСО 9001-2001.

ДСТУ 3273-95 є вітчизняною розробкою і визначає систему екологічного менеджменту для забезпечення екологічної без­пеки підприємств. Слід зазначити, що всі стандарти, які визначають вимоги до систем екологічного менеджменту, мають рекомендаційний характер і не є обов'язковими до застосуван­ня. ДСТУ 3273-95 стосується не всіх екологічних аспектів діяль­ності підприємства, а лише тих, що пов'язані зі здійсненням екологічної безпеки. Згідно з цим стандартом система екологіч­ного менеджменту передбачає ідентифікацію показників, які використовуються для кількісного вимірювання безпеки і вста­новлення граничних нормативів цих показників. Система ме­неджменту визначає напрямки негативного впливу діяльності певного підприємства на довкілля. Управління показниками безпечності здійснюється щодо джерела екологічної небезпеки цього підприємства. Система екологічного менеджменту охоплює такі складники: екологічну службу підприємств, обізна­ність персоналу, визначення показників екологічної безпечності та їх нормативів щодо джерела екологічної небезпеки, врахування середовища розташування підприємства, рівень його тех­нологій, ресурсоспоживання, оцінку рівня екологічної безпеки, механізм реагування на екологічні аварії, планування за­ходів екологічної безпеки, постійний контроль за роботою системи, застосування заходів щодо поліпшення роботи системи менеджменту екологічної безпеки.

Сертифікація екологічного менеджменту за світовими стан­дартами IS0 14000 в Україні не дуже популярна налічується тільки близько десятка компаній, що отримали відповідний документ. Це дуже витратна процедура: перш ніж запросити на підприємство незалежних аудиторів треба інвестувати чи­малі кошти в реконструкцію "брудних" виробничих ділянок.

Аби отримати міжнародний екологічний сертифікат, ук­раїнські підприємці залучають західні гранти чи гроші закор­донних партнерів. Європейський Союз виділив на проект впро­вадження міжнародних екологічних стандартів в Україні 1,5 млн. євро. Пілотні підприємства одержали консультативну й тех­нічну допомогу в галузі вдосконалення практики екологічного менеджменту та сертифікації.

Найближчим часом європейські країни планують відмежу­вати ринок ЄС від небажаного імпорту за допомогою стандартів IS0: заборонити ввезення до Союзу товарів, що не мають відпо­відного сертифіката.

Компанії, особливо якщо вона має шкідливе виробництво, сертифікат допомагає залучити кредит західного банку: фінан­систи зважають на мінімізацію ризику екологічної катастрофи на підприємстві. Отримання IS0 14000 спонукає компанію чи­малою мірою оптимізувати енерго- та ресурсовитрати, позбу­тися щорічних стягнень за забруднення стічних вод і повітря.

Загалом у світі кількість компаній, чий екоменджмент відпо­відає вимогам IS0 14000, нині становить 50 тис. — це приблиз­но вдесятеро менше, ніж кількість фірм, що мають міжнарод­ний сертифікат управління якістю IS0 9000.

Підготовчий етап до сертифікації ISО 14000 тривалий. Адже перші ніж запросити на підприємство аудиторів менеджмент має розробити і втілити в життя досить масштабний проект рекон­струкції виробництва. Вимоги ISО 14000 не містять жодних кількісних характеристик (обсяг викидів, ресурсовитрати). Ке­рівництво підприємства самостійно встановлює цифрові показ­ники. Наскільки адекватними були параметри, задані топ-менеджерами компанії, згодом з'ясовує аудитор. Підприємствам буває складно проаналізувати власний екологічний стан відпо­відно до міжнародних вимог, тому є сенс залучати на початко­вому етапі сторонніх фахівців, які навчили б персонал компанії проводити екологічний моніторинг.

У переліку українських підприємств, сертифікованих відпо­відно до вимог ISО 14000, перебувають "Стірол" (використовував грант USAID (50 тис. дол.). Сам концерн витратив на еко­логічне вдосконалення значно більше — ЗО млн. дол. Витрати "ЛУКОЙЛ — Одеський НПЗ" (підприємство отримало ISО 14001 у вересні 2004 р.) становили близько 50 млн. дол., які російські інвестори вклали в завод. На Лисичанському НПЗ на екологіч­ну реконструкцію підприємства заплановано витратити близь­ко 9 млн. дол. (гроші інвесторів).

Сама процедура сертифікації коштує для невеликого під­приємства кілька тисяч доларів, для індустріального гіганта — приблизно 20 тис. дол. Витрати ж на підготовчий етап зале­жать безпосередньо від екологічного стану підприємства. Мен­шому за масштабом і чистішому за природою виробництву підготовка до сертифікації ISО 14000 може обійтися дешевше. Можна отримати грант від USAID або ТАСІS (організація не­щодавно виділила 1,5 млн. євро для восьми кримських підпри­ємств на проходження сертифікації ISО 14001).

Екологічний стандарт приймається винятково добровільно, пін ніде не зафіксований на рівні національного законодавства. Проте в розвинутих країнах, де природні ресурси коштують дорого, а забруднення довкілля обходиться ще дорожче, доцільність прийняття стандартів менеджменту не викликає сумнівів. В Україні ж, де плата за користування природними ресурсами по значна, та ще й відраховується не з прибутку, а з видаткової частини, ставлення до таких витрат відповідне і не має еконо­мічної мотивації для повсюдного введення стандарту екологіч­ного менеджменту ISО 14001.