Тема 2: Будова, завдання і методи психології

2. Основні напрями сучасної психологічної науки.

3. Матеріалістична психологія та її принципи.

4. Місце психології у системі наук.

5. Структура і завдання сучасної психології.

6. Методи сучасної психології.

7. Конкретні методики психологічних досліджень.

2. Основні напрями сучасної психологічної науки.

Інтроспективна психологія використовується як основний метод досліджень – метод спостереження (інтроспекція). Цей метод існував у психології в 17-19 ст.

Асоціативна психологія використовувала для пояснення психічних явищ термін «асоціація», який означав зв'язок між певними об’єктами. Цей напрям існував в 18-19 ст.

Глибинна психологія. Даний напрям був представлений трьома основними підходами:

• психоаналіз З.Фрейда (фрейдизм),

• індивідуальна психологія Адлера,

• аналітична психологія Юнга.

З.Фрейд – видатний психолог. Запропонував таку структуру душевного життя:

1. «Воно» (Ід) – невідома психіка, яка включає в себе потяги та інстинкти, серед цих інстинктів Фрейд виділяв: сексуальні та самозбереження (потяг «Я»), які він об’єднував у групу потягів до життя і назвав Еросом. Крім цих потягів, Фрейд виділяв потяги до руйнування, до смерті які назвав Тенатосом.

Фрейд вважав, що «воно» є глибиною психіки, оскільки виступає могутнім мотиваційним началом та джерелом енергії.

2. «Я» (Его) –це поверховий шар психіки, який виступає посередником між «Ід» та оточуючим світом і називається свідомістю.

3. «Понад Я» (супер-Его) – являє собою систему суспільних норм та стандартів поведінки.

Фрейд доводив значення ранніх періодів дитинства для подальшого психічного розвитку дорослої людини. Проте даний вчений вважав, що у період раннього дитинства у хлопчиків існує Едипів комплекс, а у дівчаток – комплекс Електа (за міфологією), розв’язання яких сприяє нормальному психічному розвитку. Ці положення Фрейда про дані комплекси відповідають дійсності.

Адлер у своїй індивідуальній психології виступив роти запропонованого Фрейдом поділу особистості на 3с підструктури і висунув ідеєю про єдність психіки. Адлер вважав, що не статеві потяги, а почуття неповноцінності та прагнення його компенсувати становлять основу психічного життя людини.

Юнг у своїй концепції аналітичної психології також визнавав домінуючу роль несвідомої психіки, пороте виділив індивідуальне несвідоме та колективне несвідоме, колективному несвідомому і надавав вирішального значення при поясненні психічного життя людини.

Неофрейдизм являє собою соціалізований варіант психоаналізу. Представниками цієї течії були Хорні, Фромм, Салліван.

Біхевіоризм виник на початку 20 ст. і виступав проти свідомості як предмету психологічної науки. Засновником біхевіоризму був американський вчений Уотсон, який вважав, що предметом психології повинна бути поведінка. Уотсон замінив психологічні терміни поняттями м'язевих та секреторних функцій. Уотсон запропонував класичну формулу біхевіоризму: S --- R і вважав, що за допомогою цієї формули можна пояснити будь-яку поведінку та діяльність людини. Цим біхевіоризм показав свою обмеженість.

Необіхевіоризм виник у 30-х роках XX ст. з метою подолання недоліків біхевіоризму. Необіхевіористи також вважали, що предметом психології може бути поведінка, проте у класичну формулу S --- R, вони ввели новий компонент – проміжну змінну (0) S --- 0 --- R. Між проміжними змінними і вчені розуміли пізнавальні та мотиваційні компоненти поведінки. Необіхевіористи вважали, що такі проміжні змінні не піддаються об’єктивному вивченню.

Гештальт-психологія (гештальтизм) виникла у 20 р.р. XX ст. і визнавала примат (домінування) цілого над частинами, форми над матеріалом. Засновником гештальтизму були: Вертгеймер, Келер, Кофка.

Гештальтисти вважали, що вихідним та основним елементом психічного життя виступають не відчуття, а цілісні утворення – гештальти. Ці гештальти виникають внаслідок прагнення психічного поля свідомості утворювати прості, завершені, симетричні і замкнуті фігури, які відрізняються цілісністю і константністю. Гештальтисти перенесли гештальти із сфери сприймання на мисленнєву і культурну сфер, що приводило до абсолютизації ідеї гештальту.

Когнітивна психологія виникла у середині XX ст. і спрямувала свої зусилля на вивчення різних сторін мисленнєвої діяльності людини. Одним із основних принципів когнітивної психології було розуміння людини як діяльної активно сприймаючої інформації особистості, яка при розв’язанні розумових завдань керується певними планами, правилами та стратегіями. На поняттєвий апарат когнітивної психології вплинули теорія інформації та дослідження у сфері штучного інтелекту.

Гуманістична психологія виникла у 50-х роках XX ст. як антитеза психоаналізу та біхевіоризму. Гуманістична психологія не є однорідною, проте спільною ознакою всіх представників цього напряму є необхідність вивчення людини як активного об’єкта дослідження. Представниками гуманістичної психології виступили Мерфі, Мей, Бюлер, Маслоу, Роджерс. Ці вчені досліджували ті психологічні проблеми, які до цього жодною психологічною школою цілісно не вивчались: кохання, гра, гумор, особистість, розвиток, активність, креативність (творчість), само актуалізація, самовдосконалення, прагнення людини до вищих цінностей, відповідальність. Чесність, спонтанність. Погляди представників гуманістичної психології мали важливе практичне значення. Свідченням цього є, наприклад, клієнт-центрована психотерапія Роджерса.