4. Міжнародна торгівля та її економічна основа.
Найдавнішою формою міжнародних
економічних відносин є міжнародна торгівля- це сукупність відносин купівлі- продажу між суб'єктами міжнародної економіки, які базуються на міжнародному поділі праці. Міжнародна торгівля підраховується шляхом додавання експорту.
Теорії зовнішньої торгівлі покликані відповісти на запитання: що лежить в основі міжнародного поділу праці? Що визначає ефективність міжнародної спеціалізації для окремих країн? Чим керуються фірми у своїй поведінці стосовно включення їх у міжнародний обмін?
Історично першою є теорія зовнішньої торгівлі-меркантилізм: багатство- золото і срібло, джерело багатства - зовнішня торгівля.
Террія_ абсолютних переваг А. Сміта: країна повинна експортувати ті товари у виробництві яких має найбільші вигоди (найменші витрати виробництва) і імпортувати ті товари, виробництво яких у її межах обходиться дорожче.
Теорія порівняльних переваг Д. Рікардо: країна повинна спеціалізуватися на тому товарі, у виробництві якого має найбільші переваги або найменшу слабкість. Теорія порівняльних переваг дає базу для розуміння сутності міжнародного поділу праці і міжнародного обміну. Для пояснення теорії використовується термін альтернативна ціна-робочий час, необхідний для виробництва одиниці одного товару, виражений через робочий час, необхіднийдля виробництва одиниці другого товару Наприклад, дві країни(Україна і Росія) виробляють по два товари (метал і зерно). Росія має абсолютні переваги, перед Україною і у виробництві металу і зерна (табл. 3.1)
Витрати виробництва_на одиницю продукції (год)
В Україні витрати на виробництво металу у порівнянні з витратами на виробництва зерна
120:60, а в Росії 80:20, тобто відносно менші витрати виробництва металу має Україна (2<4). Витрати на виробництво зерна в Україні порівняно з виробництвом металу становлять 60:120, а в Росії -20:80, тобто виробництво зерна ефективніше у Росії (0,5>0,25), оскільки тут меньші витрати на одиницю продукції. Отже, виходячи з теорії порівняльних переваг, Україні варто спеціалізуватися на виробництві металу, а Росії зерна. На зовнішньому ринку ціна металу має бути більше 2, але менше 4.
Нехай коефіцієнт обмшу=3;тоді Україна, продаючи метал, на виробництво якого витрачає 120 год може купити зерно за ціною 120:3 - 40 год. А виробництво зерна в Україні - 60 год, отже, Україна має виграш, тобто на зовнішньому ринку може
купити більш дешево зерно. Росія експортує зерно і хоче купити метал, виробництво якого складає 80 год. А на зовнішньому ринку можна купити метал за 60 год (20: 3). Отже, Росія має виграш від зовнішньої торгівлі.
Теорія співвідношення факторів виробництва. Хекшера -Оліна -Самуельсона: країна експортує товари у виробництві яких найбільш ефективно використовує надлишкові фактори виробництва та імпортує товари з дефіцитним фактором виробництва.
Парадок Леонт'єва. Дослідження американського економіста В. Леонт'єва виявили парадокс: США, які мали надлишковий фактор -капітал і дефіцитний.- працю, експортували трудомісткі, а імпортували капіталомісткі товари, що суперечить теорії співвідношення факторів виробництва. Парадокс пояснюється тим, що США мають надлишок праці високої кваліфікації, що зумовлює таку структуру експорту.
До сучасних теорій міжнародної торгівлі відносяться теорії життєвого циклу товару Р. Вернена ( 60-ті роки XX ст.), ефекту масштабу ( 80-ті роки XX ст.) П. КрюгмаІ-Іа, К. Ланкастера, конкурентних переваг ( 90-ті роки XX ст.) М. ІІортера.
Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі;
1. Формування внутрішньофірмових ринків у рамках транснаціональних корпорацій.
Переважання у світовому товарообороті продукції машинобудування.
Збільшення у світовому товарообороті науково- технічної інформації.
Збільшення торгівлі послугами.
Поширення безвалютних угод.
Зовнішня торгівля регулюється на трьох рівнях: па ріпні підприємства, держави, міжнародних організацій.
Зовнішньоторговельна поліпім - це система . заходів держави, направлених на обмеження імпорту або на стимулювання експорту, зміну товарної географічної структури зовнішньої торгівлі.
У залежності від ступеня впливу держави на зовнішню торгівлю розрізняють:
протекціонізм- це заходи держави направлені на захист внутрішнього ринку через тарифні і нетарифні методи;
фрітредерствоХ вільна торгівля) - мінімальне втручання держави у регулювання зовнішньої торгівлі.
У сучасний період переважає політика протекціонізму (табл. 3.2
Кожна із політик регулювання зовнішньої торгівлі має як аргументи "за", так і "проти".