Тема 15. Світове господарство і міжнародні економічні відносини.
Світове господарство: сутність, основи формування, структура.
Міжнародна економічна інтеграція.
Міжнародна торгівля та її економічна основа.
Сутність і форми міжнародного руху капіталів.
Міжнародні валютні відносини.
Міжнародна мігріція робочої сили.
1. Світове господарство: сутність, основи
формування, структура.
Світове господарство- сукупність національних господарств, взаємозв'язаних процесом
міжнародного поділу праці і системою міжнародних економічних відносин. Передумови формування світового господарства були закладені у XVII ст., у період великих географічних відкриттів. Цей процес набув подальшого розвитку у період промислового перевороту (остання третина XVIII ст.), чому сприяло піднесення індустріального виробництва. Проте остаточно, як цілісна система,' світове господарство склалось на рубежі XIX - XX ст. Саме у цей період завершився поділ світу між великими державами, сформувалась колоніальна система, яка обумовила розвиток міжнародної транспортної системи. У результаті промислового перевороту створюється велике виробництво, зростає продуктивність праці, суспільне виробництво переростає національні рамки. Поглиблюється взаємодія між різними країнами, що свідчить про розвиток інтернаціоналізації господарського життя.
Суб'єктами світового господарства є: національні господарства, транснаціональні корпорації, міжнародні організації, регіональні об'єднання і союзи держав.
Класифікація країн світового господарства:
а) за специфікою господарських систем:
індустріальне розвинуті країни;
країни, що розвиваються;
країни з перехідною економікою.
б) за ступеїк'м економічного розвитку:
високорозвинені;
середньорозвинені;
з низьким'рівнем розвитку.
Матеріальною основою формування світового господарства є міжнародний поділ праці. Міжнародний поділ праці ( МПП) - це спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів продукції і їх взаємний обмін. Участь країни у МПП дає ряд переваг: економію внутрішніх витрат через відмову від національного виробництва при
використанні більш дешевого імпорту; одержання різниці між міжнародною і внутрішньою ціною експортованих товарів і послуг.
Теорія міжнародного поділу праці отримала своє обгрунтування і розвиток у працях багатьох вчених - економістів. Першими в даному дослідженні були представники класичної політичної економії: А. Сміт, Д. Рікардо, Р. Торренс, Дж. Мілль. Головним їх досягненням була розробка теорії порівняльних переваг, в основу якої покладена ідея про існування відмінностей між країнами в умовах виробництва. Пізніше, у XX ст., ідеї класиків розвинули такі економісти: Е. Хекшер, Б. Олін, П. П. Самуельсон, В. Деонт'єв та ін. їх ідеї були покладені в основу теорії сучасної міжнародної торгівлі, міжнародних економічних відносин.
МПП передбачає діалектичний взаємозв'язок двох процесів: відособлення і спеціалізацію різних видів трудової діяльності- з одного боку, а з іншого-їх кооперацію і взаємодію. У зв'язки з цим розрізняють наступні форми МПП:
Міжнародна спеціалізація- це концентрація виробництва днорідної продукції у рамках однієї або невеликої кількості країн. Міжнародна спеціалізація розвивається по двох напрямках:а)виробничому(міжгалузева, внутрішньогалузева, окремих підпрємств); б)територіальному(окремих країн, групи країн, регіонів).
Міжнародна кооперація- це об'єднання спеціалізованих виробництв, які спільно приймають участь у виготовленні окремого продукту, але при цьому зберігають свою господарську самостійність. Форми міжнародної кооперації: підрядне кооперування, спільне підприємство, угода про розділ виробничої програми на основі договірної спеціалізації. Важливою умовою розвитку міжнародного поділу праці є міжнародний поділ факторів виробництва- це історично сформоване зосередження окремих факторів виробництва в різних країнах, що є умовою більш ефективного виробництва ними товарів, ніж в інших країнах.
Економічною формою розвитку міжнародного поділу праці є інтернаціоналізація господарського життя — це розвиток стійких економічних звлязків між країнами, вихід відтворюючого процесу за національні кордони. Інтернаціоналізація обумовлена: поглибленням міжнародного поділу праці; розвитком продуктивних сил на основі науково- технічної революції; збільшенням вивозу капіталів, його форм і потоків; необхідністю співробітництва у вирішенні глобальних проблем
тощо.
Головною сучасною тенденцією розвитку інтернацюналізвції є транснаціоналізація, діяльність транснаціональних корпорацій (ТНК). Транснаціональні корпорації -- корпорації, головна компанія яких належить капіталу однієї країни, а філії розташовані по всіх країнах світу.
ТНК є, з одного боку, наслідком, з іншого причиною зростання міжнародної концентрації виробництва, а отже, і розгортання процесу інтернаціоналізації.
Сьогодні вони1 с найдинамічнішим структурним елементом світової економіки. За своєю мобільністю, здатністю до трансформації зв'язків та організаційних структур, швидкістю реакції на вимоги науково- технічної революції ТНК набагато перевершують національні та регіональні форми господарських утворень.
Наслідком поглиблення інтернаціоналізації є міжнародна економічна інтеграція. Процеси, що ведуть до економічної інтеграції, можна відтворити такою схемою: розвиток продуктивних сил «•^•міжнародний поділ праці <-> інтернаціоналізація <-> економічна інтеграція.