2. Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням

Даний порядок затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266. Для розрахунку соціаль­них виплат визначається середня заробітна плата. Розрахунко­вим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настан­ням страхового випадку, протягом якого застрахована особа пра­цювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

Розрахунковим періодом для застрахованих осіб є останні 6 календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав стра­ховий випадок. Якщо застрахована особа працювала та сплачу­вала страхові внески або за неї сплачувались страхові внески менш як 6 календарних місяців, середня заробітна плата обчис­люється за фактично відпрацьовані календарні місяці, за які сплачено страхові внески.

Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється, виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочу­вальні та компенсаційні виплати, які визначаються згідно з нор­мативно-правовими актами.

Середній доход добровільно застрахованої особи обчис­люється, виходячи із суми оподатковуваного доходу (прибутку), з якого сплачувалися страхові внески.

До середньої заробітної плати (доходу) включається заробіт­на плата у межах максимальної величини заробітної плати та оподатковуваного доходу, з якого сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального стра­хування.

Якщо перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової не­працездатності за рахунок коштів роботодавця визначається, виходячи із місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.

Коли на підприємстві встановлено неповний робочий день (робочий тиждень), середня заробітна плата обчислюється, ви­ходячи з частини місячної тарифної ставки (посадового окла­ду), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.

У випадках, не пов'язаних із застосуванням підсумованого обліку робочого часу, для розрахунку страхових виплат застосо­вується середньоденна заробітна плата (доход).

Середньоденна заробітна плата (доход) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачувалися страхові внески:

• на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді — за соціальним страхуванням з тимчасової втрати працездатності (крім розрахунку страхових виплат добро­вільно застрахованим особам) та для оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів робо­тодавця;

• на кількість календарних днів за розрахунковий період (без урахування святкових і неробочих днів, встановлених законодавством) — для добровільно застрахованих осіб за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Для розрахунку застрахованій особі, якій встановлено підсу­мований облік робочого часу, страхових виплат та оплати пер­ших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця застосовується середньогодинна заробітна плата. Вона обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунко­вий період заробітної плати на кількість відпрацьованих годин застрахованою особою за певний період.

Якщо застрахованій особі виплати призначаються у робочих органах виконавчих дирекцій ФСС ТВП і видаються довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи та за суміс­ництвом, середня заробітна плата (доход) обчислюється цими робочими органами сумарно.

Нормативними документами визначено, що особам, які пра­цюють за сумісництвом, середній заробіток для надання допомо­ги на період тимчасової непрацездатності обчислюється окремо за основним місцем роботи і окремо — за сумісництвом. При цьо­му допомога за основним місцем роботи надається на підставі са­мого оригіналу листка непрацездатності, а на роботі за сумісни­цтвом — на підставі копії листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника та печаткою за основним місцем роботи, і до­відки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

Середній заробіток для надання допомоги з тимчасової не­працездатності за сумісництвом визначається за той же розра­хунковий період, що й за основним місцем роботи. При цьому сумарний розмір заробітної плати, з якої обчислюється допомо­га на період тимчасової непрацездатності, за місяцями розрахун­кового періоду за основним місцем роботи та за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної заробітної плати, з якої сплачуються внески на загальнообов'язкове державне со­ціальне страхування.

Приклад

У працівника заробітна плата за основним місцем роботи становить 2000 грн.., а за сумісництвом — 1000 грн.., він працює в режимі 5-денного робочого тижня, хворів з 4 по 14 червня.

Місяці розрахунко­вого періоду	За основним місцем роботи			За сумісництвом
	Кількість відпрацьо­ваних робочих днів	Нарахо­вана заробітна плата (грн.)	Заробітна плата, яка врахову­ється (грн.)	Нарахо­вана заробітна плата (грн.)	Заробітна плата, яка врахову­ється (грн.)
Грудень 2002р.	22	2000	2000	_ 1000	660
Січень 2003р.	21	2000	2000	1000	660
Лютий	22	2000	2000	1000	660
Березень	20	2000	2000	1000	660
Квітень	22	2000	2000	1000	660
Травень	19	2000	2000	1000	660
Всього	126	12000	12000	6000	3960

Середньоденний заробіток за основним місцем роботи: 12000:126 = 95,24 грн.. Середньоденний заробіток за сумісництвом: 3960:126 = 31,43 грн..

Працівнику має бути виплачена допомога на період тимчасової непра­цездатності:

1. за основним місцем роботи—зап 'ять днів за рахунок коштів підприє­мства 476,2 грн.. (95,24 х 5), за решту чотири дні — за рахунок коштів соціального страхування 380,96грн.. (95,24х 4);

2. за сумісництвом: за перші п ять днів за рахунок коштів підприєм­ ства 157,15 грн.. (31,43 х 5), за решту чотири дні - за рахунок коштів соціального страхування 125,72грн.. (31,43х 4).

.3. Допомога на період тимчасової непрацездатносгі

Допомога з тимчасової непрацездатності надається застра­хованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

• тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;

• необхідності догляду за хворою дитиною;

• необхідності догляду за хворим членом сім'ї;

• догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

• карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологіч­ної служби;

• тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану роботу;

• протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопе­дичного підприємства;

• санаторно-курортного лікування.

Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасо­вих роботах, допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш як на 75 календарних днів протягом календарного року.

Допомога на період тимчасової непрацездатності внаслідок за­хворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на ви­робництві, виплачується застрахованим особам ФСС ТВП, почи­наючи з шостого дня непрацездатності, за весь період до віднов­лення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати пра­цездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок за­хворювання або травми оплачуються власником чи уповнова­женим органом за рахунок коштів підприємства, організації за основним місцем роботи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Допомога з тимчасової непрацездатності із догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина — за висновком лікаря — потребує догляду, але не більш, як за 14 календарних днів. Допомога із тимчасової непрацездатності із догляду за хво­рою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонар­ного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її перебування в стаціонарі разом з хворою дитиною.

Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хво­рим членом сім'ї (крім хворої дитини віком до 14 років) надаєть­ся застрахованій особі з першого дня, але не більш, як на 3 ка­лендарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім'ї та побутових обставин, — не більш як на 7 календарних днів.

Допомога з тимчасової непрацездатності в разі захворюван­ня матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за ди­тиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років, надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за ди­тиною, з першого дня за весь період захворювання в порядку та встановлених розмірах.

Допомога з тимчасової непрацездатності із догляду за хворою дитиною віком до 14 років, з догляду за хворим членом сім'ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до 3-х років або дитиною-інва­лідом віком до 16 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала в цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням або творчій відпустці.

Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи ви­кликана карантином, накладеним органами санітарно-епідемі­ологічної служби, надається допомога з тимчасової непрацездат­ності з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї при­чини.

У разі тимчасового переведення застрахованої особи відпо­відно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану робо­ту цій особі надається допомога з тимчасової непрацездатності з першого дня за час такої роботи, але не більш як на два місяці. Ця допомога обчислюється за загальними правилами, але на­дається у розмірі, який разом із заробітком за тимчасово вико­нувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку до часу переведення.

Допомога з тимчасової непрацездатності в разі здійснення протезування за медичними показаннями у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства надається застрахованій особі з першого дня за весь період перебування у цьому підприємстві з урахуванням часу на проїзд до протезно-ортопедичного підприє­мства та назад.

Допомога з тимчасової непрацездатності в разі здійснення санаторно-курортного лікування надається застрахованій особі, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування й проїзду до санаторно-курортного

закладу та назад.

Застрахованій особі, яка направляється на санаторно-курорт­не лікування після перенесених захворювань і травм безпосеред­ньо із стаціонару лікувального закладу за рахунок страхових коштів ФСС ТВП, допомога з тимчасової непрацездатності надається лише за час проїзду до санаторно-курортного закладу та назад. Якщо таке лікування здійснювалося за рахунок власних коштів за­страхованої особи або інших джерел, допомога з тимчасової непра­цездатності надається за весь період перебування у санаторії з ура­хуванням часу на проїзд у порядку та встановлених розмірах.

Допомога з тимчасової непрацездатності застрахованій особі, яка виховує дитину-інваліда віком до 16 років, надається за весь період санаторно-курортного лікування дитини-інваліда (з ура­хуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу та назад) за наявності єдиного висновку про необхідність сторон­нього догляду за нею.

У разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи у період вирішення спору про незаконність її звільнення з роботи допомога з тимчасової непрацездатності надається за умови поновлення застрахованої особи на роботі з дня винесен­ня такого рішення відповідним органом.

Допомога з тимчасової непрацездатності не надається:

1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захво­рювання при вчиненні нею злочину;

2)у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи, тих чи інших обов'язків або симу­ляції хвороби;

3)за час перебування під арештом і за час проведення судо­во-медичної експертизи;

4. за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

5. у разі тимчасової непрацездатності в зв'язку із захворюван­ням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, нарко­тичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'я­нінням;

6. за період перебування застрахованої особи у відпустці беззбереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Застраховані особи, які в період отримання допомоги з тим­часової непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призна­чений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-кон­сультативну комісію (ЛКК) чи МСЕК, втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встанов­люється рішенням органу, який призначає допомогу з тимчасо­вої непрацездатності.

Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується за­страхованим особам залежно від страхового стажу у таких розмірах:

• 60% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років;

• 80% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років;

• 100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

• 100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, віднесеним до І — IV категорій осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону Ук­раїни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Отже, розмір допомоги з тимчасової непрацездатності зале­жить від двох показників:

• середньої заробітної плати;

• страхового стажу.

Середня заробітна плата для виплати допомоги з тимчасової непрацездатності розраховується таким чином:

Зсер. =Д:Кд,

Де Зсер. — розмір середньоденної (в окремих випадках — середньогодинної) заробітної плати;

Д — доход, що бере участь у розрахунку середнього заробітку;

Кд — кількість робочих днів у розрахунковому періоді.

Страховий стаж визначається як період, протягом якого осо­ба підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню з тимчасової втрати працездатності і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до ФСС ТВП.

До страхового стажу зараховуються періоди:

• тимчасової втрати працездатності;

• перебування у відпустці в зв'язку з вагітністю та пологами;

• перебування у відпустці із догляду за дитиною до досягнен­ня нею трирічного віку;

• отримання виплат за окремими видами загальнообов'язково­го державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів.

До страхового стажу зараховується загальний трудовий стаж особи до набрання чинності Законом України від 18 січня 2001 р. № 2240-ИІ.

Особливістю допомоги з тимчасової непрацездатності є по­рядок оплати перших п'яти днів. Згідно із Законом України від 11 січня 2001 р. № 2213-ІЙ перші п'ять днів тимчасової непраце­здатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з не­щасним випадком на виробництві, оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, організації за основним місцем роботи. Оплата днів тимчасової непрацездатності особі проводиться у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні відповідно до графіка роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності. Вихідні, святкові та неробочі дні тимчасової непрацездатності не оплачуються.

Приклад

Працівником надано листок тимчасової непрацездатності, в якому зазначено, що він хворів із 14 по 21 січня 2003р. включно. На підприємстві встановлено п'ятиденний робочий тиждень.

За рахунок коштів підприємства буде оплачено чотири дні (14,15, 16, 17січня), зарахуноккоштів ФСС ТВП —двадні(20і21 січня).

До 1 січня 2004 р. допомога з тимчасової непрацездатності не включається до фонду оплати праці і на неї не провадяться на­рахування в державні соціальні фонди.

Таблиця 4.3

Порядок оподаткування допомоги з тимчасової непрацездатності в 2003р.

Виплата	Нарахування				Утримання
	Пенсійний фонд, %	Фонд соціа­льного страхування з тимчасової втрати працездат­ності, %	Фонд соціаль­ного страху­вання на випадок безробіття, %	Фонд соціаль­ного страху­вання від нещасного випадку на виробниц­тві, %	Пенсій­ний фонд, %	Фонд соціа­льного страхування з тимчасової втрати працездат­ності, %	Фонд соціаль­ного страху­вання на випадок безробіття, %
Допомога з тимчасової непрацезда­тності	-				1 - 5%		-