7. Валютний арбітраж та його види. Фундаментальний та технічний аналіз валютного ринку.

Валютний арбітраж — особливий вид валютних угод, головна мета здійснення яких полягає в здобутті прибутку та уникненні можливих валютних збитків шляхом використання сприятливої кон'юнктури валютних ринків. Валютний арбітраж уможливлюється наявністю різниці в котируваннях на міжнародних та національних валютних ринках. Основний принцип валютного арбітражу — купити валюту дешевше та продати дорожче. Класифікацію видів валютного арбітражу можна провести за кількома критеріями. За кількістю валют:

• простий з двома валютами на двох валютних ринках, коли різниця в курсах на національному і міжнародному валютних ринках не тільки покриває спред, а й дає прибуток. Операція виконується арбітражистом миттєво, як комбінація придбання та продажу валюти;

• складний (крос-курсовий), коли в операціях використовується кілька валют та валютних ринків.

За метою проведення: • спекулятивний — отримання спекулятивного прибутку завдяки різниці між початковим та кінцевим обсягом валюти арбітражу (як правило, сьогодні валютні курси рідко відхиляються на величину, що перевищує спред); • конверсійний (обмінний) арбітраж. За сучасного розвитку засобів зв'язку мета — якомога вигідніше придбати валюту (наприклад, для погашення боргу кредиторів). Банк виконує доручення свого клієнта, прагне придбати необхідну валюту на тому ринку, де курс є найсприятливішим. При цьому початкова та кінцева валюта можуть не збігатися.

За технікою проведення:

• вирівнювальний арбітраж — використання цінової диференціації з метою отримання прибутку. Може бути прямим (використання курсової різниці між валютами боржника та кредитора) і непрямим (бере участь третя валюта, яка купується за дуже низьким курсом та продається замість платежу);

• процентний арбітраж — капітал спрямовується в ті країни, де існують високі процентні ставки. Цей вид арбітражу пов'язаний з операціями на ринку позичкових капіталів і передбачає дві угоди щодо:

отримання кредиту на іноземному ринку позичкових капіталів, де ставки нижчі;

розміщення еквівалента запозичень інвалюти на національному ринку капіталу, де процентні ставки виші. При цьому банк може укласти угоду з продажу на термін валюти позики з метою страхування від валютних ризиків (своп);

• валютно-процентний арбітраж — різновид процентного, заснований на використанні банком різниць процентних ставок за угодами, які здійснюються в різні терміни:

покритий — с форвардним покриттям;

непокритий — без форвардного покриття (не банки);

• диференційований (просторовий) арбітраж — використання цінової диференціації на різних валютних ринках. Відсутні відкрита позиція та валютний ризик. Арбітражери на відміну від спекулянтів ризикують менше. Вони, як правило, відкривають протилежні позиції в одній валюті на різні (однакові) терміни на одному або кількох пов'язаних між собою ринках, зменшуючи таким чином валютно-курсовий ризик;

• часовий арбітраж — використання курсових коливань протягом певного часу (відкрита позиція).

За типом валютних угод: • з використанням готівкових угод; • з укладенням угод на певний термін.

Технічний аналіз валютного ринку Прогнозування майбутнього напрямку цін можливе методом технічного аналізу. Він являє собою вивчення динаміки ринку з допомогою графіків зміни валютних цін за певні відрізки часу, що передують угодами і технічні індикатори, одержувані в результаті математичної обробки усереднених та інших характеристик руху цін. Інструменти технічного аналізу універсальні і застосовні до будь-якими інструментами фінансових ринків, будь-яких валют і будь-яким проміжків часу. Свій внесок у розвиток цього методу внесли такі відомі математики Ч. Доу, У. Ганн, Р. Еліот і багато інших.

Існує три постулати, на яких заснований технічний аналіз: Курс (ціна) враховує все. Будь-який чинник, що впливає на ціну (економічний, політичний або психологічний) вже врахований ринком і включений в ціну. Таким чином, все те, що тим чи іншим чином впливає на ціну, обов’язково на цій самій ціні відіб’ється. За допомогою цінових графіків і безлічі їх комбінацій ринок сам оголошує про свої наміри уважному аналітику, завдання якого – правильно і вчасно інтерпретувати ці наміри, причому знання самої мотивації побажань ринку навряд чи необхідно для правильного прогнозування. Тому все, що потрібно для прогнозування – вивчати графік ціни. Ціна слідує за трендом. Основна мета складання графіків динаміки ціни полягає в тому, щоб виявити ці тенденції на ранніх стадіях їх розвитку і торгувати відповідно до їх напряму. Направлений рух ціни називається трендом. Історія повторюється. Цей постулат базується на об’єктивності законів фізики, економіки, психології. Ті правила, що діяли у минулому, діють і зараз, а також діятимуть і в майбутньому. На цьому грунтуються, власне, всі інтерполяційні методики прогнозування майбутнього, яке, по суті, є повторення минулого. Існує три типи трендів (тенденцій) за напрямом руху ціни:

• висхідний, “бичачий” (up trend) – ціни рухаються вгору, спадний;

• “Ведмежий” (down trend) – ціни рухаються вниз;

• бічний (flat, whipsaw, sideways trend), в якому немає певного напряму руху ціни.

А також три типи трендів (тенденцій) за тривалістю:

• довгостроковий (основний) – тренд строком від 6-ти місяців до декількох років;

• середньостроковий (проміжний) – тренд строком від 2-х тижнів до 6-ти місяців;

• короткостроковий (малий) – тренд строком до 2-х тижнів.

Під поняттям основних законів руху ціни мається на увазі, що чинний тренд з більшою ймовірністю продовжиться, чим змінить напрямок, а також те, що тренд рухатиметься в одному і тому ж напрямі, поки не ослабне.

Основні типи графіків Лінійний графік – на ньому відзначають тільки ціну закриття для кожного наступного періоду. Рекомендується на коротких відрізках (до декількох хвилин). Графік гістограм (бари) – на баровому графіку зображають максимальну ціну, мінімальну ціну, ціну відкриття і ціну закриття. Рекомендується для проміжків часу від 5 хвилин і більше. Японські свічки (будуються по аналогії з барами). Прямокутник між цінами відкриття (open) і закриття (close) називають тілом свічки, а рисочки від тіла свічки до максимального (high) та мінімального (low) значення ціни на даному тимчасовому відрізку називають тінню. Представлення аналогічне подання в барах.

4. Графіки обсягу. Теорія Доу Спочатку принципи, викладені в Чарльзом Доу, використовувалися для аналізу створених ним американських індексів, промислового і залізничного. Але з тим же успіхом більшість аналітичних висновків Доу можуть застосовуватися і на фінансових ринках.

Основні положення теорії Доу: Індекси враховують все. Згідно теорії Доу будь-який чинник, здатний так чи інакше вплинути на попит чи пропозицію, незмінно знайде своє відображення в динаміці індексу. Зрозуміло, ці події не передбачувані, тим не менш, вони миттєво враховуються ринком і відображаються на динаміці індексів. На ринку існують три типи тенденцій. При висхідній тенденції кожен подальший пік і кожен подальший спад вище попереднього. При низхідній тенденції кожен подальший пік і спад нижче, ніж попередній. При горизонтальний тенденції кожен подальший пік і спад знаходяться приблизно на тому ж рівні, що й попередні. Доу також виділив три категорії тенденцій: первинну, вторинну і малу. Найбільше значення він надавав саме первинної, або основної тенденції, яка триває більше року, а іноді й кілька років. Вторинна, або проміжна тенденція, є корегуючої по відношенню до основної тенденції і триває, звичайно, від трьох тижнів до трьох місяців.

Фундаментальний аналіз валютного ринку. Фундаментальний аналіз – це один із способів прогнозування поведінки валютних курсів. У його рамках вивчаються різні повідомлення про валютно-фінансові події в світі, політичні та економічні явища, які можуть вплинути на розвиток валютного ринку. Щоб проводити фундаментальний аналіз необхідно мати певний досвід роботи на валютному ринку, оскільки одні й ті ж чинники надають в різних умовах неоднакове значення на ринок, вони можуть з вирішальних стати абсолютно незначними і навпаки. Фундаментальний аналіз виділяє кілька груп чинників, які безпосередньо впливають на ринок: економічні, політичні, форс-мажор.

Економічні індикатори. Розвиток американської економіки і економік країн євросоюзу – це найважливіші фактори, що впливають на ринок.

Валовий національний продукт (The Gross National Product) Валовий національний продукт визначає рівень економіки в цілому. Цей індикатор складається з суми споживчих витрат, інвестицій, урядових витрат і чистого обсягу торгівлі. При визначенні індикатора виходять із суми всіх товарів і послуг, вироблених населенням як всередині країни, так і за кордоном.

Валовий внутрішній продукт (The Gross Domestic Product) Валовий внутрішній продукт являє собою суму всіх товарів і послуг, вироблених як вітчизняними, так і зарубіжними компаніями. Показники ВВП за кордоном більш популярні. У США показники ВВП публікуються для полегшення порівняння економічних показників різних країн.

Споживчий індекс (Consumption Spending) Споживчий індекс показує схильність споживачів переходити від заощадження коштів до споживання. Індикатор носить психологічний характер.

Індекс промислового виробництва (Industrial Production) З позицій фундаментального аналізу, це важливий економічний індикатор, що відображає силу економіки і побічно – силу валюти. Трейдери часто використовують цей індикатор в якості потенційного сигналу для прийняття торговельних рішень.

Індекс використання виробничої потужності (Capacity Utilization)

Характеризує загальний обсяг промислового виробництва, віднесений до загальної виробничої потужності. Використання потужності до числа важливих для валютного ринку індикаторів не відноситься. Проте відомі приклади, коли залучення цього індикатора з позицій економіки було корисно для фундаментального аналізу. Його “нормальним” значенням для стабільної економіки є 81.5%. Якщо воно дорівнює 85% або більше, це свідчення “перегріву” промислового виробництва, тобто того, що економіка близька до досягнення максимальної потужності. Високий ступінь утилізації потужності передує інфляції, а на валютному ринку викликає очікування, що центральний банк підвищить облікову ставку, щоб запобігти або послабити інфляцію.

Індекс промислових замовлень (Factory Orders) Демонструє загальний обсяг замовлень на товари довготривалого і короткочасного користування. Для трейдерів індекс промислових замовлень має обмежене значення.

Індекс замовлень на товари тривалого користування (Durable Goods Orders) Індекс замовлень на товари тривалого користування охоплює лише ті товра, приховую експлуатації яких більше трьох років: автомобілі, стаціонарне обладнання, меблі, ювелірні вироби. Цей показник важливий для валютного ринку, оскільки він дає уявлення про впевненість споживачів.

Індекс складських запасів (Business Inventories) Цей показник заснований на вартості предметів, вироблених та поміщених на склади для подальшого продажу. Вплив на ринок робить обмежене. Показники будівництва Цей індикатор є важливим показником для ВВП США. Так, він включає в себе:

число дозволів циклів на нове будівництво число продажів нових та існуючих односімейних будинків витрати на будівництво Обсяг будівництва в інтервалі від півтора до двох мільйонів одиниць відображає сильну економіку, тоді як цифра, рівна приблизно одному мільйону одиниць є свідоцтвом економічного спаду.

Інфляція Ще одним дуже важливим фундаментальним фактором є рівень інфляції, оскільки від нього безпосередньо залежать облікові ставки.

Індекс цін виробників (Producer price index) Індекс цін виробників включає більшість секторів економіки.