5. Структура курсової роботи

Структура курсової роботи визначається її завданнями та особливостями як науково-практичного дослідження.

За своєю структурою курсова робота повинна включати:

1. Титульний аркуш;

2. Зміст;

3. Вступ;

4. Розділи основної частини (предметні назви розділів та підрозділів);

5. Висновки і пропозиції;

6. Перелік використаних джерел;

7. Додатки (за необхідності).

1. ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ курсової роботи. Робота починається з титульного листка, який має єдину форму (Додаток А).

2. ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ повинен носити індивідуальний характер. Зміст роботи студент розробляє виходячи із обраної теми, сформульованих мети і завдань курсового дослідження, обізнаності із предметом тощо. Структура змісту визначається обсягом та складністю дослідження: чим ширше коло питань розглядається, тим детальнішим має бути план. Орієнтовний варіант змісту курсової роботи наведено у додатку Б.

До розробки змісту курсової роботи студент повинен підходити творчо, зміст (план) обраної теми необхідно надати науковому керівнику в декількох варіантах. Але, в будь-якому разі, зміст роботи повинен якомога повніше розкривати тему дослідження, бути коротким, лаконічним та викладатися у логічній послідовності.

Зміст роботи значною мірою допомагає зрозуміти, як студент засвоїв відповідний матеріал, чи орієнтується він у чинному господарському законодавстві України, чи володіє правничою термінологією, наскільки зрозумів досліджувану проблему тощо.

Досить часто студент недооцінює такого важливого етапу роботи над темою, як розробка змісту. Внаслідок цього, до змісту курсової роботи студент механічно включає розрізненні питання, нерівноцінні за своїм характером чи юридичною природою.

Досвід рецензування курсових робіт свідчить, що зміст роботи дає загальне уявлення про неї, а також про рівень опанування навчального матеріалу, його ставлення до вивчення теми дослідження, розуміння її проблематики тощо. І це не випадково, бо зміст роботи – це її коротка формула, яка розгорнеться у логічно завершений текст. Тому нагромадження великої кількості питань (більше трьох розділів), пунктів та підпунктів у змісті роботи, відсутність логіки їх виокремлення, дублювання питань та інші недоліки свідчать про недостатнє опанування студентом навчального матеріалу, через те, що він не зміг виокремити основного, не склав для себе цілісного уявлення про тему дослідження. Якщо і текстуальний виклад змісту роботи свідчить про те, що студент не розуміє сутності ключових питань теми, не орієнтується у чинному законодавстві України, то його можуть не допустити до захисту курсової роботи.

3. ВСТУП – це відповідальна частина курсової роботи, в якій коротко викладають оцінку сучасного стану досліджуваної проблеми, вказуючи вирішені та невирішені завдання, прогалини знань, що існують у цій галузі, наукова діяльність провідних вчених і фахівців, які здійснюють фундаментальні дослідження даної проблеми тощо.

Хоча курсова робота і розпочинається із вступу, проте його оформлення здійснюється після закінчення написання всіх розділів, висновків і пропозицій.

У вступі слід в обов’язковому порядку коротко (в межах 3-ох сторінок) відобразити:

• Обґрунтування актуальності обраної теми й мотивацію її вибору. Таке обґрунтування має свідчити про відповідність теми сучасним потребам розвитку господарського права України. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Необхідно кількома реченнями висвітлити сутність проблеми курсового дослідження, її господарсько-правову та соціальну значущість, значення для подальшого розвитку в теорії та практиці.

• Сформулювати загальну мету і поставлені в роботі завдання. Мета повинна узгоджуватись із назвою курсової роботи і містити не лише очікувані результати, але й вказувати, на яких передумовах вона ґрунтується, яким чином досягається. Мета курсової роботи реалізується через конкретні завдання, які формулюються у формі переліку дій: «проаналізувати..», «встановити..», «пояснити..», «узагальнити..», «обґрунтувати..», «описати..», «визначити..» тощо.

• Об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт - це коло ідей, теорій, фактів, правових явищ, процесів, обраних для дослідження. По суті, об’єкт є матеріальним явищем, яке має фізичні межі. Об’єктом господарської науки є підприємництво, господарські зобов’язання, економічна конкуренція, банкрутство, зовнішньоекономічна діяльність тощо. Предмет дослідження знаходиться в межах об’єкта, співвідносячись з об’єктом як часткове із загальним; предмет – конкретна частина об’єкту, саме предмет визначає тему курсової роботи, знаходиться в центрі уваги; наприклад: об’єкт – господарські зобов'язання, предмет – договір оренди державного та комунального майна.

• Ступінь дослідження теми в існуючій вітчизняній правничій науці. Необхідно навести перелік вітчизняних та зарубіжних юристів, які досліджували обрану тему або окремі її аспекти.

• Теоретичне і практичне значення проблеми, яка розглядається в курсовій роботі дослідження, тобто, де і яким чином результати дослідження можна використати на практиці. В роботі, яка має теоретичне значення, подаються відомості про наукове використання результатів дослідження, а у роботі з прикладним результатом – відомості про практичне застосування одержаних результатів.

• Відомості про структуру й обсяг курсової роботи.

4. ОСНОВНА ЧАСТИНА містить ґрунтовний виклад матеріалу курсового дослідження та складається з розділів і підрозділів. Їх заголовки мають відображати зміст викладеного у них тексту, не скорочуючи або розширюючи обсяг. Зміст розділів основної частини має точно відповідати темі роботи, її меті та завданням.

Основний зміст роботи - це виклад відомостей про предмет (об'єкт) дослідження чи інші напрацювання, які є необхідними й достатніми для розкриття сутності теми курсової роботи та її результатів (опис методології дослідження, характеристик і/або властивостей об’єкта дослідження, основних принципових рішень та механізмів, що забезпечують їхню реалізацію). Викладаючи суть роботи, особливу увагу автор зобов’язаний приділити її новизні.

Суть курсової роботи студент викладає поділяючи матеріал на розділи. Розділи можуть поділятися на підрозділи. Кожен розділ і/чи підрозділ повинен містити завершений аналіз інформації з відповідним її викладом – проміжним висновком. Кожен розділ починають з нової сторінки..

Основна частина дипломної роботи, зазвичай, складається з трьох розділів, але не виключено – чотирьох,. Як правило, зміст основних розділів має відповідати таким критеріям та включати блоки питань:

• РОЗДІЛ 1: висвітлення питань проблемно-теоретичного характеру теми дослідження. Зазвичай, у першому розділі висвітлюють теоретичний аспект обраної теми на основі аналізу та критичної оцінки наукової літератури. Стисло та критично проводять огляд інформаційних джерел за темою та визначають напрямки дослідження. В цьому розділі можна зробити історичний екскурс у минуле досліджуваного явища чи процесу.

• РОЗДІЛ 2: висвітлення питань інформаційно-рекомендаційного характеру (опис і аналіз діючої практики). В другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напрямку дослідження, проводять виклад загальної методики й основних методів розв’язання проблемних питань з обраної теми. Автором проводиться систематизація та узагальнення правових фактів господарського характеру, інтерпретація виявлених тенденцій і закономірностей.

• РОЗДІЛ 3: висвітлення питань інноваційно-рекомендаційного характеру (висвітлення невирішених проблем та обґрунтування пропозицій, що базуються на матеріалах 2-го розділу). В третьому розділі викладають результати досліджень автора з висвітленням новизни, яку він узагальнює в досліджуваній темі. Автор повинен дати оцінку повноти вирішення поставлених завдань, достовірності одержаних результатів, їх порівняння з результатами інших авторів, обґрунтувати перспективи подальшої розробки проблеми, можливості запровадження у практику та напрямки вдосконалення.

Підбір конкретного фактичного матеріалу, його опрацювання й використання в курсовій роботі – найважливіший показник самостійності та підготовленості студента. На практиці, на жаль, студенти недооцінюють важливість цього елемента для розкриття теми, наводять приклади з підручників, навчальних посібників, законодавства, що є застарілими. Утім, автор має можливість навести необхідний і сучасний фактичний матеріал, основним джерелом якого є нова судова практика сьогодення України та інші новітні матеріали діяльності суб’єктів господарських правовідносин.

5. У ВИСНОВКАХ І ПРОПОЗИЦІЯХ стисло (в межах 3-ох сторінок) слід сформулювати основні результати проведеного дослідження, рекомендації та пропозицій автора. Висновки повинні бути стислими, органічно випливати із змісту роботи, не торкатися аспектів, які не досліджувалися. Висновки розміщують безпосередньо після викладу основної частини дипломної роботи, починаючи з нової сторінки. У висновках студент наводить свою оцінку одержаних ним результатів роботи або їх окремого етапу; підсумовує та узагальнює отримані результати і виявлені закономірності; зазначає можливі сфери використання результатів проведеної роботи; обґрунтовує правову, наукову, практичну і/чи соціальну значущість роботи; формулює пропозиції, що випливають з результатів проведеного дослідження.

6. ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, на які є посилання в основній частині курсового дослідження, наводять наприкінці основного тексту дипломної роботи, починаючи з нової сторінки. Перелік використаних джерел повинен містити перелік джерел, з яких у роботі використано матеріали і на які є посилання у тексті курсової роботи.

Бібліографічний опис здійснюватися в алфавітному порядку з їхньою наскрізною нумерацією. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

7. За необхідності формують ДОДАТКИ до курсової роботи. У додатках розміщується матеріал, який необхідний для констатації повноти проведеного дослідження, але включення якого до основної частини дипломної роботи може змінити упорядковане й логічне уявлення про неї. Як правило, це можуть бути матеріали договірної практики суб'єктів господарювання (претензії, договори, ухвали чи рішення по конкретних справах господарських судів і таке інше), матеріали звітів чи аналітичних розрахунків органів державної влади (наприклад, Антимонопольного комітету України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та інших), методики тощо. Сюди можуть відноситись і додаткові ілюстрації, схеми чи таблиці, які не були включені до загальної нумерації сторінок.

Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Кожен додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами (з першої великої) симетрично відносно тексту сторінки. В правому верхньому куті аркуша без крапки в кінці повинно бути надруковано слово «Додаток __» і велику літеру, що позначає додаток. Наприклад, «Додаток Б». Додатки позначаються послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Слово «Додаток» в тексті роботи пишуть скорочено, наприклад: «….у дод. А». В додатки не можна вставляти документи-оригінали чи бланки документів. Як правило це можуть бути ксерокопії таких матеріалів.

Додатки повинні мати спільну з дипломною роботою наскрізну нумерацію сторінок.

Можлива складність виконання курсової роботи полягає в тому, що студенту потрібно самостійно, грамотно і юридичною мовою продемонструвати знання в галузі господарського права, водночас уникнути поверхневого, ненаукового тлумачення тих чи інших питань теми дослідження. Не можна дослівно копіювати опрацьовану літературу, бо це суперечить меті виконання курсової роботи, заважає одержанню знань, розвитку здібностей і обдарованості, що врешті-решт негативно позначиться на долі майбутнього фахівця. Самостійність у викладенні здобутих знань дасть змогу автору через виконання ним курсової роботи усвідомити, наскільки в повному обсязі він освоїв тему, здійснити самоконтроль своїх знань.