
- •Розділ і. Теоретичні основи управління конфліктами в організації
- •1.1. Поняття конфлікту та його сутність
- •1.2. Види конфліктів
- •1.3. Дослідження причин та наслідків конфліктів
- •Розділ іі. Управління конфліктами в організації
- •2.1. Місце конфліктів в діяльності тов ,,Анна-Марія”
- •2.2. Управління конфліктними ситуаціями у тов ,,Даноша”
- •Розділ ііі. Шляхи удосконалення управління конфліктами в організаціях на сучасному етапі
- •Висновки
Висновки
Уміння керувати конфліктом є вирішальним для менеджерів всіх рівнів управління у всіх типах організації. Після завершення конфліктів по вертикалі в 28 % випадків підвищується якість індивідуальної діяльності керівника.. Конфлікти змушують інтенсивно спілкуватися один з одним, знати один одного трохи більше. При цьому члени колективу починають краще розуміти своїх колег, стають більш чутливими до проблем інших людей. І нарешті, люди оцінюють необхідність розуміння норм і бажань іншого й неможливість бути вільними від суспільства, знаходячись у ньому.
Позитивним є те, що конфлікт служить джерелом розвитку особистості, міжособистісних відносин, у процесі конструктивного вирішення конфліктних питань працівник здобуває соціальний досвід виходу з важких ситуацій. Конфлікт допомагає глибше оцінити індивідуально-психологічні особливості працівників, які беруть участь у ньому, їхні ціннісні орієнтації, мотиви. У результаті розв’язання конфліктних суперечностей відбувається розрядження психічної напруженості, знижується інтенсивність негативних емоцій.
Конфлікт усуває цілком чи частково наявні суперечності, висвітлюючи вузькі місця, невирішені питання, факти недостатньої діловитості й порядності. Після завершення конфліктів у більше ніж 65 % випадків удається цілком чи частково вирішити суперечності, що лежать у їхній основі.
Завдяки проведеному дослідженні, ми зробили наступні висновки:
1. Конфлікт і досі на практиці сприймають здебільшого як негативне явище.
2. Конфлікт не розцінюють як постійний процес чи явище, що характерне для будь-якої організації.
3. Управління конфліктами не розглядається як важливий процес, який потрібно виокремлювати.
4. Конфлікт і досі асоціюють переважно з психологічними проблемами між працівниками.
5. На підприємствах не існує чіткої та зрозумілої системи управління конфліктами, для кожної ситуації менеджери обирають інший тип управління, працівники не розуміють системи управління конфліктними ситуаціями.
6. Управління конфліктами часто асоціюють із подоланням конфліктів, конфлікт вважають вирішеним часто тоді, коли подолані зовнішні прояви конфлікту, чи відновлені взаємозв’язки між працівниками чи структурними елементами організації, адже багато фахівців вважають за краще не допустити конфлікт, ніж виявляти і досліджувати його вплив на діяльність в організації.
7. Конфлікт не вважають важливим та визначальним у впливі на діяльність підприємства та на зміни, які він може спровокувати.
Також абсолютно зрозумілим є те, що керівники не обирають найефективнішого стилю керівництва для управління конфліктами, яке відповідало б найефективнішому стилю керівництва загалом.
Як стало також зрозумілим керівники не виділяють як окреме поняття управління конфліктами, тому можна ствердити, що такі поняття, як: подолання, вирішення, розв’язання, управління, здебільшого для керівників є одним і тим самим.
Все вище зазначене свідчить про те, що існує багато перешкод для формування не тільки ефективної системи управління конфліктами, а просто такої системи. Оскільки вона могла б слугувати додатковою конкурентною перевагою чи могла б підсилювати існуючі переваги, а також, зрештою, дослідження в цій сфері та практична реалізація їх результатів виглядають необхідними.
Удосконалення управління конфліктних ситуацій є дуже важливим. Для початку треба створити певну систему такого управління, проте зараз це вважається неважливим, що зовсім не так. Це завдання ми покладаємо на наступне покоління.