ЛЕКЦІЯ

ТЕМА. Закономірності та принципи виховання

ПЛАН

1. Основні закономірності процесу виховання.

2. Осн6овні принципи виховання.

Література

1. Бабанский Ю. К., Победоносцев Г. П. Комплексний подход к воспитанию школьников. — М., 1980.

2.Закон України «Про освіту». — К., 1991.

3.Концепція безперервного національного виховання. — К., 1994.

4.Подласый И. П. Педагогика. — М., 1999.

5.Стельмахович М. Г. Теорія і практика українського національного ви­ховання. — Івано-Франківськ, 1996.

6. Сухомлинський В. А. О воспитании. — М., 1975.

7.Ушинський К. Д. Людина як предмет виховання. Вибр. пед. твори: У2-ХТ. — К., 1983. — 12.

8. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посібник, 2002, стор.257 – 263.

9. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. Посібник, - К.: 2002, стор. 454-485.

1. Основні закономірності процесу виховання

Організований виховний процес має свої закономірності.

Закономірності виховання — стійкі, повторювані, об'єктивно іс­нуючі істотні зв'язки у вихованні, реалізація яких сприяє забезпе­ченню ефективності розвитку особистості школяра.

До найсуттєвіших закономірностей виховного процесу належать:

а) органічна пов'язаність виховання із суспільними пот­ребами й умовами виховання. Значні зміни в житті народу зу­мовлюють і зміни у виховній системі. Розбудова української держави, наприклад, потребує формування в підростаючого покоління національної свідомості, любові до Вітчизни, рід­ної мови, свого народу, його традицій, історії та культури;

б) людина виховується під впливом найрізноманітні­ших чинників. Важлива роль у цьому процесі належить насамперед батькам і педагогам. Найуспішніше він відбу­вається в природному для нього національному середови­щі. З огляду на це дитину мають оточувати рідна мова, природа, національна культура, звичаї, традиції тощо;

в) результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовність. Це стосується формування її думок, поглядів, переконань, ціннісних орі­єнтацій, емоційної сфери. Виховний процес повинен постій­но трансформувати зовнішні виховні впливи у внутрішні, духовні процеси особистості (мотиви, установки, орієнта­ції, ставлення);

г) визначальними у вихованні є діяльність і спілкуван­ня. Діяльність є головним чинником єдності свідомості та поведінки під час здійснення учнем навчальної, трудової, ігрової, спортивної та іншої діяльності.

Ефективність виховання залежить від ставлення особис­тості до навколишньої дійсності та до спрямованих на неї педагогічних впливів. Сформовані у процесі виховання по­гляди і переконання, мотиви поведінки визначають пози­цію вихованця щодо спрямованих на нього педагогічних впливів. За їх не сприйняття проводять спеціальну виховну роботу і лише згодом здійснюють позитивний виховний вплив;

д) ефективність виховного процесу залежить від стосун­ків в учнівському колективі. Здорова морально-психологіч­на атмосфера в ньому сприяє формуванню у дітей позитив­них моральних якостей, ефективному взаємо вихованню. І навпаки, у колективі спеціального виправно-виховного зак­ладу за відсутності там належного порядку відбувається вза­ємна деморалізація його членів. Особливо важливим у ви­ховному процесі є поєднання виховання і самовиховання.

Ці закономірності необхідно враховувати під час ство­рення будь-якої виховної ситуації. Усе це забезпечує від­працювання педагогом певної схеми дій, спрямованих на досягнення поставленої мети, допомагає йому перетворити можливості виховної роботи на реальні результати.