21. Класифікація документів, слідчий огляд та попередне дослідження документів.

Документ (лат.— dokumentum) у дослівному перекладі — зразок, свідчення, доказ, письмовий акт, що може бути доказом юридичних відносин чи фактів, які породжують правові відносини.

У повсякденному житті документ — це засіб фіксації зведень про факти, події, явища об'єктивної дійсності і розумової діяльності людини.

Зараз документ — не тільки засіб фіксації юридичних фактів, відносин, а й засіб управління соціальною діяльністю. Комп'ютеризація та автоматизація обробки інформації змінили функцію і властивості документів. З'явилися документи, виготовлені електронно-обчислювальною технікою, безпаперові документи, що зберігаються на матеріальних носіях у довгостроковій або оперативній пам'яті електронних пристроїв.

У широкому розумінні документ — це матеріальний об'єкт, на якому в той чи інший спосіб зафіксовано інформацію щодо певних фактів. Це поняття поширюється на письмові акти та документи, кіно- та відеодокументи, креслення, схеми, перфокарти, телеграфні та телетайпні стрічки, магнітні стрічки-фонодокументи, кодові тексти комп'ютерів, машинописні тексти, що засвідчують будь-який факт, явище, подію.

У криміналістиці документами можуть бути різноманітні матеріальні об'єкти, що містять інформацію про обставини вчиненого злочину або злочину, що готується. Ця інформація має смисловий зміст і може бути виражена друкованими чи рукописними літерами, цифрами, символами, кодами.

З криміналістичної позиції документ є одним із видів матеріальних носіїв зафіксованої у ньому інформації, важливої для виконання правових, організаційних, пошукових та пізнавальних завдань у кримінальному судочинстві.

Криміналістична класифікація документів. Документи різняться за формою (розміром, наявністю певних реквізитів, захисних засобів, відбитків печаток і штампів, матеріалом) та змістом і поділяються на такі:

 за призначенням — ті, що засвідчують певні факти чи права, і ті, що містять певну інформацію довідкового та іншого характеру;

 за джерелом походження — офіційні, що походять від державних органів, установ, підприємств, організацій, а також підприємств, установ, організацій і фірм різних форм власності, та приватні, що виходять від приватних осіб;

 за способом виготовлення — рукописні, друковані, виготовлені друкарським та іншими поліграфічними способами;

 за походженням — оригінали та копії.

У криміналістиці особливе значення має класифікація документів за юридичною природою — справжні та підроблені.

Слідчий огляд документів. Огляд документів як самостійну слідчу дію виконують тоді, коли документ не було оглянуто й зафіксовано у протоколах тих слідчих дій, під час яких він був виявлений або поданий обвинуваченим, потерпілим чи свідком. Огляд здійснюють згідно зі ст. 190 КПК.

Спочатку ретельно вивчають зовнішній вигляд і зміст документа з метою виявлення можливих суперечностей. Для цього його порівнюють зі зразком аналогічного правильно оформленого документа. Якщо документ виконано у кількох примірниках, порівнюють їх усі. Якщо досліджуваний документ пов'язаний з іншими документами (наприклад, бухгалтерськими), їх ретельно перевіряють щодо відповідності цифрових даних. Перевіряють також дату видачі документа, порівнюють дати виготовлення бланка і документа.

Потім документ досліджують з метою виявлення ознак, що свідчать про внесення в нього можливих змін — зміну реквізитів, дати, змісту документа тощо (тобто про матеріальне чи інтелектуальне підроблення).

Огляд здійснює слідчий органолептичними (на просвіт, за умов бічного освітлення, у косому світлі) та інструментальними методами із застосуванням технічних засобів (оптичних приладів — лупи, мікроскопів, світлофільтрів, ЕОП). Виявлені ознаки документа, що становлять інтерес для слідчого, фотографують.

Результати огляду слідчий фіксує у протоколі, де зазначає також, в яких умовах і з використанням яких технічних засобів здійснювався огляд. У разі потреби до огляду документів залучають спеціаліста.

Попереднє дослідження документів може здійснювати слідчий.