- •1.Поняття, ознаки та система речових прав.
- •2.Поняття власності і права власності.
- •3.Зміст права власності.
- •4.Суб’єкти права власності.
- •5 Здійснення права власності. Межі здійснення.
- •6.Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження речі.
- •7.Підстави (способи) набуття права власності: поняття та види.
- •8.Державна реєстрація прав на нерухоме майно.
- •9.Створення речі як підстава набуття права власності.
- •10. Переробка речі як підстава набуття права власності.
- •11. Правовий режим об'єктів незавершенного будівництва
- •12. Набуття права власності за договором чи іншим правочином. Момент виникнення права власності у набувача за договором.
- •13. Набуття права власності на безхазяйну річ.
- •14. Набуття права власності на бездоглядну домашню тварину.
- •16. Скарб.
- •17. Набувальна давність
- •26. Поняття спільної власності
- •27.Право спільної часткової власності
- •28. Право спільної сумісної власності
- •29.Підстави припинення права спільної сумісної та часткової власності
- •30.Поняття захисту права власності
- •32.Витребування майна із чужого незаконного володіння
- •33.Вимоги про усунення порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння.
- •41. Право господарського віддання та оперативного управління
- •35 Зобовяльно – правові способи захисту
- •36. Загальна характеристика речових прав на чуже майно
- •37Право володіння чужим майном
- •38.Право користування чужим майном – сервітут
- •39 Емфітевзис
- •40 Суперфіцій
- •41. Право господарського відання і право оперативного управління
2.Поняття власності і права власності.
Власність - це суспільні відносини, що характеризуються двома основними ознаками: І) виникають з приводу речей (майна); 2) мають вольовий зміст.
З першої ознаки випливає, що власність - це завжди майнові відносини, серед яких вона займає чільне місце.
Наявність другої ознаки зумовлює необхідність характеристики такої категорії, як "воля власника", установлення меж його волевиявлення. У зв'язку з цим слід зазначити, що власник може чинити стосовно своєї речі усе, що прямо не заборонене законом, або не суперечить соціальній природі власності. Воля власника щодо реалізації влади над річчю, яка йому належить, виражається у володінні, користуванні і розпорядженні нею.Володіння річчю означає юридичне та фактичне панування власника над нею, можливість впливати на неї в будь-який момент.Користування реалізується шляхом видобування з речі ЇЇ корисних (споживчих) властивостей.Розпорядження означає вчинення стосовно речі дій, що визначають її долю. Це може бути відчуження речі, її знищення, відмова від неї тощо.
Право власності визначається ч.1 ст.316 ЦК. Право власності — це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.Право власності є одним із найбільш вагомих в цивільному праві. Визначення поняття права власності є неоднозначним. Право власності визначають як повне І абсолютне панування особи над річчю. Це перше визначення. Друге визначення встановлює право власності як відносини осіб з приводу речі. Кожне визначення містить певні ознаки права власності, проте перше визначення є більш суттєвим і виражає найбільш характерні ознаки права власності — його абсолютний характер, виключність стосовно всіх третіх осіб, які не мають права втручатися в здійснення власником права власності на свій розсуд і виконувати правомочності володіння, користування і розпорядження (див. коментар до ст.319). Право власності в його економічному вимірі виражає приналежність матеріальних благ певним конкретним особам, стан присвоєння матеріальних благ, поділ цих благ в соціальних відносинах на благо "моє" і "чуже".Право власності виражає найбільш повне панування особи над річчю (майном) і тому воно є абсолютним правом. Власник здійснює своє право відповідно до закону і це здійснення не може суперечити закону, але здійснює він його своєю волею, на свій розсуд. Це позитивний характер права власності. Негативний характер означає, що ніяка інша особа не може мати на ту ж річ того ж права власності. Власник завжди виключає всіх інших осіб від власності на цю річ, ніхто не може втручатися в його здійснення права власності, перешкоджати здійсненню власником цього права.У зв'язку з цим до кожної особи можна пред'явити вимогу, щоб ця особа була визнана як власник з його повним і абсолютним правом власності.Позитивний аспект права власності, таким чином, означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний — усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб. Повнота панування власника над річчю означає можливість здійснювати з цією річчю будь-які дії. Вона виражає свободу власника, а можливі обмеження, які вводить закон, захищаючи суспільний інтерес, не означають зменшення повного панування, яке спрямоване на річ як таку.Ніяке інше право, таким чином, не може конкурувати з правом власності або поглинути його. Свобода власника у здійсненні свого права власності виражається також в тому, що воно є безстроковим і ця безстроковість пов'язана з якостями особи як такої. Важливою особливістю права власності є те, що воно тісно пов'язане з особою власника: зі смертю особи-власника припиняється і право власності. Право власності на майно, яке належало власнику, який помер, переходить до його правонаступників у порядку спадкування. Розрізняють право власності в об'єктивному І суб'єктивному розумінні. Право власності в об'єктивному розумінні — це юридичний Інститут, який становить сукупність правових норм, які відображають право власності. Ці норми закріплюють, регулюють І здійснюють захист права власності конкретних осіб. Право власності всуб'єктивному розумінні — це сукупність правомочностей володіння, користування і розпорядження майном власником.
