30.Поняття захисту права власності

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:• визнання права (власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності - ст. 392 ЦК України);• визнання правочину недійсним;• припинення дії, яка порушує право (власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню - ст. 386 ЦК України);• відновлення становища, яке існувало до порушення;• примусове виконання обов’язку в натурі;• зміна правовідношення;• припинення правовідношення;• відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;• відшкодування моральної (немайнової) шкоди;• визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади. Засоби захисту поділяються на речово-правові, зобов’язально-правові, спеціальні.Речово-правові засоби:• віндикаційний позов - позов власника про витребування речі з чужого незаконного володіння;• негаторний позов - позов власника, спрямований на захист його права власності від порушень, що не пов’язані з позбавленням власника володіння річчю;• позов про визнання права власності власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України);• позов про виключення майна з опису;• позов про виключення майна співвласника у разі виділу, поділута продажу спільного майна.Зобов’язально-правові засоби (власник перебуває у зобов’язальних (договірних) стосунках з правопорушником):• позови про витребування майна від особи, якій воно було передано у користування за договором;• позови про відшкодування завданої власникові шкоди;• позови про повернення майна, що придбане або збережене за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав. Спеціальні засоби:• позови про визнання угоди недійсною;• способи захисту права власності померлих осіб, визнаних безвісно відсутніми або оголошених померлими;• способи захисту прав власників від неправомірного втручання державних органів.

31. Класифікація способів захисту права власності

За характером порушення права власності та інших речових прав способи їх захисту поділяються на три види:

1) речово-правові способи захисту;

2) зобов’язально-правові способи захисту;

3) способи захисту, передбачені іншими інститутами цивільного права.

-Речово-правовими називають такі способи захисту, що застосовуються уразі безпосереднього порушення права власності та інших речових прав особами, які не перебувають у договірних чи інших зобов’язальних (відносних) правовідносинах між собою. Порушник права власності та його суб’єкт є учасниками абсолютних правовідносин.

До них належать:

1. витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація);

2. усунення перешкод у користуванні та розпоряджанні майном (негаторний позов);

3. визнання речового права (зокрема, права власності);

4. виключення майна з опису (звільнення з-під арешту).

-Зобов’язально-правовими вважаються способи захисту права власності та інших речових прав, які застосовуються у разі їх непрямого (опосередкованого) порушення, через порушення зобов’язань за договором чи інших відносних обов’язків, зокрема, у деліктних правовідносинах.

До цих способів слід віднести:

1. виконання обов’язку в натурі, наприклад, повернення речей, переданих у користування за договором;

2. відшкодування майнових та моральних збитків (шкоди);

3. повернення безпідставно отриманого або збереженого майна тощо.

-Способи захисту, передбачені іншими інститутами цивільного права, не можна віднести ні до суто речових, ні до суто зобов’язальних, оскільки порушення права власності та інших речових прав поєднують у собі елементи як речового, так і зобов’язального характеру.

Серед них називають:

1. визнання незаконним правового акта, що порушує право власності;

2. визнання правочину недійсним або застосування правових наслідків нікчемного правочину; захист права власності оголошених померлими або визнаних безвісно відсутніми у разі їх появи;

3. захист права власності оголошених померлими або визнаних безвісно відсутніми у разі їх появи тощо.

Відповідно до ч.2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою:1) про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право;2) про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.