- •1.Поняття, ознаки та система речових прав.
- •2.Поняття власності і права власності.
- •3.Зміст права власності.
- •4.Суб’єкти права власності.
- •5 Здійснення права власності. Межі здійснення.
- •6.Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження речі.
- •7.Підстави (способи) набуття права власності: поняття та види.
- •8.Державна реєстрація прав на нерухоме майно.
- •9.Створення речі як підстава набуття права власності.
- •10. Переробка речі як підстава набуття права власності.
- •11. Правовий режим об'єктів незавершенного будівництва
- •12. Набуття права власності за договором чи іншим правочином. Момент виникнення права власності у набувача за договором.
- •13. Набуття права власності на безхазяйну річ.
- •14. Набуття права власності на бездоглядну домашню тварину.
- •16. Скарб.
- •17. Набувальна давність
- •26. Поняття спільної власності
- •27.Право спільної часткової власності
- •28. Право спільної сумісної власності
- •29.Підстави припинення права спільної сумісної та часткової власності
- •30.Поняття захисту права власності
- •32.Витребування майна із чужого незаконного володіння
- •33.Вимоги про усунення порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння.
- •41. Право господарського віддання та оперативного управління
- •35 Зобовяльно – правові способи захисту
- •36. Загальна характеристика речових прав на чуже майно
- •37Право володіння чужим майном
- •38.Право користування чужим майном – сервітут
- •39 Емфітевзис
- •40 Суперфіцій
- •41. Право господарського відання і право оперативного управління
28. Право спільної сумісної власності
Стаття 368. Право спільної сумісної власності
1. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. 2. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. 3. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. 4. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
В сумісній власності, як і в частковій, право кожного із співвласників не обмежене якою-небудь конкретною частиною спільного майна і поширюється на все майно в цілому. Водночас у сумісній власності, на відміну від часткової, кожному із співвласників до виділу або поділу не належить заздалегідь визначена частка в праві власності на спільне майно. Це основна ознака сумісної власності. Відповідно до п. 1 ст. 368 спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них. Право одного співвласника на все майно, що є у спільній сумісній власності, таке ж, як і права інших співвласників цього майна. Крім того, зазвичай учасники спільної сумісної власності пов´язані між собою ще й особистими правами: реєстрацією шлюбу, родинними зв´язками тощо.
Стаття 368 ЦК України передбачає можливість виникнення спільної сумісної власності з участю громадян, юридичних осіб, держави та територіальних громад. Що ж до чинних суспільних відносин у сфері спільної сумісної власності, то ст. 368 ЦК України безпосередньо встановлює дві підстави виникнення спільної сумісної власності:
- набуття майна подружжям за час шлюбу;
- набуття майна в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім´ї, якщо інше не встановлене договором, укладеним в письмовій формі.
Крім того, ст. 74 Сімейного кодексу України встановлює правило, за яким майно, набуте за час спільного проживання однією сім´єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлене письмовим договором між ними.
29.Підстави припинення права спільної сумісної та часткової власності
Поряд із загальними підставами припинення права власності, право спільної власності, може бути припинено із спеціальних підстав. Зокрема, шляхом: 1) виділу (спільна власність припиняється для того, чия частка виділяється);
2) поділу (спільна власність припиняється для всіх співвласників);
3) відшкодування вартості частки (спільна власність припиняється для того, кому відшкодовується вартість його частки).
- Види виділу та поділу.
- І За підставою виділу або поділу:
1. За домовленістю між співвласниками (договором);
2. За рішенням суду (у разі виникнення спору).
- ІІ За ініціатором виділу або поділу:
1. З ініціативи іншого із співвласників;
2. З ініціативи третіх (сторонніх) осіб (наприклад, кредитора одного із співвласників).
-Кредитор може ставити питання про виділ частки співвласника у натурі лише у разі недостатності у цього співвласника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.
-У разі виділу або поділу майна, що є у спільній частковій власності, розмір майна, яке виділяється або підлягає поділу визначається пропорційно до розміру часток кожного із співвласників.
-У разі виділу або поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.
-Інші співвласники можуть звернутися до суду з вимогою про припинення частки у спільному майні одного із співвласників з відшкодуванням її вартості за наявності таких умов:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї;
5) позивач попередньо вніс вартість цієї частки на депозитний рахунок суду.