1.Поняття, ознаки та система речових прав.

Речовим правом є право, що забезпечує задоволення інтересів правомочної особи шляхом безпосереднього впливу на річ, що знаходиться у сфері її господарського відання. Речові права належать до абсолютних. Тобто юридична належність певній особі означає, що всі інші особи зобов’язані визнавати цю належність і не порушувати її.Речові права, які визначаються як права на речі і умовно поділяються на речові права на власне майно, це зокрема, право власності, і речові права на чуже майно. До останніх Цивільний Кодекс України відносить право володіння, сервітут, емфітевзис, суперфіцій та інші права, встановлені законом.В юридичній науці ще кажуть, що речове право України складається з двох інститутів: права власності та обмежених речових прав. Останні є похідними від права власності і покликані регулювати відносини щодо забезпечення безпосереднього і часткового панування сторонньою особи над річчю. Вони здійснюються на основі закону або договору.Поділ прав і відповідно правовідносин на речові і зобов’язальні був відомий ще римському праву. Римське приватне право залишило у спадок людській цивілізації розгорнуту та структуровану систему речових прав, яка рецепійована сучасною континентальною системою права (а також, частково, англосаксонською системою права). Право власності було центральним правовим інститутом та основним речовим правом, що зумовлює зміст і характер усіх інших інститутів приватного права. Римські класичні юристи розуміли право власності як найбільш повне і широке право на річ, якою власник може розпоряджатися будь-яким чином; абсолютне право; виключне право; необмежене право.Римське право розробило розгорнуту систему речових прав на чужі речі, суб’єкти яких були вправі певним чином впливати на речі, що належать іншій особі на праві власності. Як правило, основним об’єктом таких прав були нерухомі речі. Наявність прав на чужі речі зумовлювалась необхідністю різнобічного господарського використання певних речей та об’єктивною залежністю однієї земельної ділянки від інших, сусідніх. До системи цих прав входили наступні інститути: володіння, сервітути, суперфіцій, емфітевзис, застава та деякі інші. Проте, на сьогоднішній день, під правами на чужі речі необхідно розуміти абсолютні речові права на певні речі, що вже належать на праві власності іншій особі, які обтяжують право власності та дають можливість їх суб’єктам використовувати чужу річ в своїх інтересах певним чином, обумовленим законом чи договором.Всі речові права на нерухоме майно умовно можна поділити на первинні і похідні. До первинних належить право власності, а до похідних всі інші речові права, зокрема:

1. Право володіння;

2. Право користування (сервітут);

3. Право користування земельною ділянкою для с/г потреб (емфітевзис);

4. Право забудови земельної ділянки (суперфіцій);

5. Право господарського відання;

6. Право оперативного управління;

7. Право постійного користування земельною ділянкою;

8. Право оренди земельної ділянки;

9. Право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами;

10. Право довірчого управління майном;

11. інші речові права.